Еволюційні процеси у популяціях сучасного людства

У популяціях сучасного людства, незважаючи на великий вплив соціальних факторів, продовжують діяти такі основні еволюційні фактори як МП, змішання, ізоляція, добір тощо. Мутаційний процес і мінливість. Мутації постійно змінюють генотип населення. Вони не мають певного напрямку і підтримують унікальність кожного індивіда. В окремих регіонах темп спонтанного мутагенезу дещо збільшений через локальне забруднення біосфери. Тому, незважаючи на те, що стабільність фізичного типу людини зберігається приблизно із середини палеоліту, її не слід уважати абсолютною. Відбуваються зміни у структурі скелета, головного мозку, темпах розвитку, тривалості життя тощо. Досліди з лабораторними тваринами, яких утримували в умовах, близьких до сучасного міста (перенаселення, скупченість, забрудненість води і повітря, постійний шум, конкуренція за їжу та зміну партнера, наявність подразників, які швидко змінюються, тощо) дозволили встановити, що протягом одного — двох поколінь поширилися такі недуги як безпліддя, розумова відсталість, зменшення тривалості життя, канібалізм тощо. Змішання. Сьогодні воно є одним із головних факторів формування нових расових варіантів. Для гібридів властивий гетерозис. Це стосується й системи шлюбних відносин. Французькі вчені довели, що діти батьків із різних районів країни характеризуються більшою життєздатністю, котра зростає залежно від просторової відстані між районами, з яких походять батьки. Ізоляція. У популяціях сучасного людства ізоляція проявляється у двох основних формах: географічній та соціальній. ГЕОГРАФІЧНА ізоляція пов’язана з існуванням географічних перешкод, які утруднюють процеси змішання. Зокрема, гори та пустелі відокремлюють різні популяції місцевого населення, створюючи своєрідні ізоляти. СОЦІАЛЬНА ізоляція виникає внаслідок того, що як генетичні бар'єри діють політичні кордони, тип шлюбних відносин, переважна форма господарювання, культурна диференціація, етнічна або мовна своєрідність, психологічні відмінності тощо. Природний добір. 1. Стабілізувальний — основна форма природного добору, що діє сьогодні. Він зберігає існуючу біологічну організацію і проявляється у тому, що абортуються зародки з мутаціями; новонароджені з масою, що відхиляється від середньої у будь-який бік, відзначаються меншою життєздатністю тощо. 2. Дизруптивний добір — фактор внутрішньопопуляційної різноманітності, адаптаційного поліморфізму. Він біологічно корисний, оскільки збільшує загальну пристосованість виду за рахунок генетично різних форм, які мають переваги у різних умовах існування. 3. Статевий добір викликав появу яскраво визначених вторинних статевих ознак, як анатомічних, так і психологічних та поведінкових. Добір пар здійснюється вже не тільки за принципом досягнення статевої зрілості і готовності до спарювання, як у тварин, а й за багатьма іншими параметрами. Статева поведінка стає надзвичайно індивідуалізованою.