Забезпечення електробезпеки. 
Правові та організаційні питання охорони праці

Для вибору і реалізації заходів з електробезпеки приміщення, у яких міститься електрообладнання, класифікують. У цьому разі враховують низку чинників, які характеризують приміщення, зокрема, стан навколишнього середовища, конструктивні та фізичні особливості приміщень.

Стан навколишнього повітряного середовища, а саме — вологість, пил, що проводить струм, пари і гази, які знищують ізоляцію електроустановок і створюють загрозу переходу напруги на корпус, висока температура навколишнього повітря знижують електричний опір тіла людини і збільшують небезпеку ураження її струмом.

Наявність струмопровідної підлоги і розташованих близько до електрообладнання металевих заземлених предметів, коли можливий одночасний дотик людини до цих предметів і корпусу електрообладнання, що випадково потрапили під напругу, або до струмопровідної частини, яка є під напругою, збільшуватимуть небезпеку ураження людини струмом.

Усі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяють на три класи:

• — без підвищеної небезпеки (звичайні);
• — з підвищеною небезпекою;
• — небезпечні.

До приміщень без підвищеної небезпеки належать сухі приміщення без пилу з нормальною температурою повітря, підлогою з ізоляційного матеріалу (наприклад, дерев’яною), у яких нема заземлених предметів або їх дуже мало.

До приміщень з підвищеною небезпекою належать такі приміщення:

• — у яких відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75%;
• — гарячі, у яких під дією різних теплових випромінювань температура повітря перевищує постійно або періодично (більше доби) 35 °C;
• — запилені, у яких за умовами виробництва виділяється технологічний пил, що проводить струм;
• — у яких можливий одночасний дотик людини до металоконструкцій, технологічних апаратів, механізмів тощо, які з'єднані з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання, — з іншого.

До особливо небезпечних належать такі приміщення:

• — особливо сирі, тобто приміщення, у яких відносна вологість наближається до 100%;
• — з хімічно активним або органічним середовищем, у якому постійно чи впродовж тривалого часу є містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладання або пліснява, які пошкоджують ізоляцію і струмопровідні частини електрообладнання;
• — ті, що мають дві або більше ознак, які властиві приміщенням з підвищеною небезпекою (наприклад, сирі приміщення з підлогою, що проводить струм, гарячі приміщення, що мають пил, який проводить струм).

До головних способів захисту від ураження електричним струмом у разі дотику людини до частин обладнання, що проводять струм, належать: ізоляція, використання малих напруг, електричне розділення мереж, обгороджувальні пристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, засоби захисту, запобіжні пристосування.

Електрична ізоляція частин електричного обладнання, що проводять струм. Електроізоляція — це шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, яким покрита поверхня, що проводить струм, чи відділені одна від одної частини, що частково проводять струм. Ізоляція перешкоджає проходженню через неї струму завдяки великому опору.

З часом навіть за нормальних умов (не враховуючи механічних пошкоджень, вологості, хімічної дії) ізоляція поступово втрачає початкові ізоляційні властивості, старішає, розвиваються місцеві дефекти, унаслідок чого опір ізоляції починає різко зменшуватись, а струм, що втрачається, — збільшується. У місці дефекту з’являються часткові розряди, й ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, унаслідок чого виникає коротке замикання, яке може призвести до пожежі або ураження струмом.

Один із найліпших захисних заходів — подвійна ізоляція. Вона слугує для захисту від ураження струмом у випадку пошкодження робочої ізоляції.

Використання малих напруг. Під час роботи з переносними електропристроями використовують малі напруги до 42 В. Для робіт у небезпечних приміщеннях використовують напругу не вище 12 В.

Недоступність до частин обладнання, що проводять струм, забезпечують такими способами:

• — розміщенням обладнання на недоступній висоті;
• — обгороджування струмопровідних частин обладнання.

Електричне блокування — це використання автоматичного пристрою, за допомогою якого запобігають неправильним, небезпечним для людини діям.

Електричне розділення мережі на окремі електрично не зв’язані між собою ділянки.

Попереджувальні засоби — засоби (візуальні, звукові), які попереджають про вимикання апаратів або про наявність чи відсутність напруги на визначеній ділянці мережі.

Електрозахисні засоби. Засоби захисту можна умовно розділити на чотири групи: ізоляційні, обгороджувальні, екранувальні і запобіжні. Ізоляційні електрозахисні засоби ізолюють людину від частини обладнання, що проводить струм, або заземлених частин, а також від землі. Їх поділяють на головні та додаткові.

Головні ізоляційні електрозахисні засоби мають ізоляцію, яка здатна тривалий час витримувати робочу напругу електроустановки, тому вони дають змогу торкатися до частин обладнання, що проводять струм і перебувають під напругою.

Додаткові ізоляційні електрозахисні засоби не мають ізоляції, яка здатна витримати робочу напругу електроустановки, і тому не можуть слугувати захистом людини від ураження електричним струмом за цієї напруги. Їхнє призначення — посилити захисну дію головних ізоляційних засобів.

Обгороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового обгородження частин обладнання, що проводять струм, до яких можливий випадковий дотик або наближення на небезпечну відстань.

Екранувальні електрозахисні засоби слугують для запобігання шкідливому впливу на працівників електричних полів промислової частоти.

Запобіжні електрозахисні засоби захисту призначені для індивідуального захисту працівника від шкідливої дії світлових, теплових і механічних чинників, а також від продуктів горіння.

Ще одним напрямом реалізації електробезпеки є захист людини від ураження струмом в аварійних режимах. До головних способів захисту в разі раптової появи напруги на частинах електроустановок, що не проводять струм, належать:

• — захисне заземлення;
• — занулення;
• — захисне вимкнення.

Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих частин обладнання, що не проводять струму, але можуть опинитися під напругою. Принцип дії захисного заземлення полягає у зниженні до безпечних значень напруги дотику, яка зумовлена замиканням на корпус.

Зануленням називають навмисне електричне з'єднання металевих частин електричних установок, що не проводять струму, але можуть опинитися під напругою, з нульовим захисним провідником. Принцип дії занулення — перетворення замикання на корпус на однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним і нульовим захисним провідником, щоб викликати великий струм, здатний забезпечити спрацювання захисту й автоматично відімкнути пошкоджене електроустаткування від мережі живлення.

Захисне вимкнення — це швидкий захист, який забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки в разі виникнення в ній небезпеки ураження струмом.