Розділ 2. Правовий статус відрядженого працівника
Відрядження належить до службових обов’язків працівників. Відмова від нього без поважних причин вважається дисциплінарною провиною. Винятки становлять: За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі. V жінки, які мають дітей до 3-х років, або вагітні. Скерування їх у відрядження забороняється… Читати ще >
Розділ 2. Правовий статус відрядженого працівника (реферат, курсова, диплом, контрольна)
На початку року, при визначенні облікової політики підприємства, розробляється і затверджується керівником підприємства список можливих авансотримачів (підзвітних осіб), який, на підставі наказів керівника, протягом року можна коригувати. Видача грошових коштів під звіт працівникам які входять до списку авансотримачів, дозволяється лише після погашення заборгованості за раніше отриманими сумами.
Відрядження належить до службових обов’язків працівників. Відмова від нього без поважних причин вважається дисциплінарною провиною. Винятки становлять:
v жінки, які мають дітей до 3-х років, або вагітні. Скерування їх у відрядження забороняється ст. 176 КЗпП;
v жінки, які мають дітей від 3 до 14 років. Скерування їх у відрядження можливе лише за їх згодою.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.
Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Власник (або уповноважена ним особа) відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами усіх форм власності, не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених працівниками, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, залежно від країни відрядження. Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) власника (або уповноваженої ним особи).