В лабіринті емоційного інтелекту

В лабіринті емоційного интеллекта

Валерий Кичкаев В початку 1990;х рр. на психологічній літературі з’явився термін «емоційний інтелект». Причетними до її появи виявилися американські психологи П. Саловей і Дж. Мейєр. Емоційний інтелект — це з одного боку, здатність розуміння, аналізу та контролю власних почуттів та емоцій, з іншого — вміння відчувати і розуміти настрій оточуючих людей. Аби розібратись у цьому досить складному явище, вирішили звернутися до Дениэлу ГОУЛМЕНУ — видатному психолога сучасності, автору бестселера «Емоційний свідомість», проданого тиражем 5 млн. примірників.

Валерий Кичкаев: Пане Гоулмен, як і стрижневу ідею ваших книжок, присвяченій емоційного интеллекту?

Дениэл Гоулмен: Основна думка, що її хочу донести її до читача у своїх книжках, така: є різні види інтелекту, Не тільки так званий IQ, відомий багатьом іще з шкільних років. Зокрема, я веду мова йде про емоційному інтелекті, котрі можуть допомогти фахівця в царині різні сфери життя. Наприклад, маючи розвинений EQ, можна стати хорошим чоловіком, або дружиною, батьком чи матір'ю, домогтися успіху роботі, особливо якщо йдеться про професійної чи службової кар'єрі.

В.К.: Я розумію, без людей розвиненим емоційним інтелектом неспроможна обійтися жодна компания.

Д.Г.: Безумовно. Особливо хотів би відзначити роль топ-менеджерів. Якщо топ-менеджер прагне утримати у своїй колективі цінних співробітників, то стиль керівництва повинен містити принципі емоційного сознания.

В.К.: Хіба означає це принцип?

Д.Г.: Відділ нашого мозку, відповідальний за відчуття провини та емоції, організований за принципом «відкритого контуру». Це дозволяє іншим впливати на него.

В.К.: Я зрозумів. Якщо в керівника поганий настрій, то чекай беды.

Д.Г.: Так, ви маєте рацію. Керівник дуже впливає настрій своїх підлеглих, й тому він мусить уміти вибрати таку емоційно свідому лінію поведінки, що дозволить співробітникам розкритися, а найбільшою степени.

В.К.: Багато хто вважає, що емоціям нема місця на работе.

Д.Г.: Негативним емоціям, справді, нема місця на роботі, оскільки ця людина, що чимось стурбований чи розгніваний, неспроможний ясно мислити, об'єктивно оцінювати інформації і приймати грамотні рішення. До речі, у тій, як людина вміє управляти емоціями, можна будувати висновки про його умінні ефективно працювати. Що ж до позитивних емоцій, всі вони потрібні на роботі, оскільки необхідні ніколи й везде.

В.К.: Чим повинен мати керівник, аби вибрати емоційно свідому лінію поведения?

Д.Г.: Керівник повинен мати тим, про що ми говоримо, — розвиненим емоційним інтелектом. В.К.: Настав час дати визначення це поняття.

Д.Г.: Відповім не так важко. Емоційний інтелект — те, як ми звертаємося із собою і нашими взаємовідносинами. Вона має чотири головних складових: самосвідомість (self-awareness), самоконтроль (self-management), емпатія (empathy) і навички відносин (relationship skills).

В.К.: Розшифруйте, пожалуйста.

Д.Г.: Людина з високим рівнем самосвідомості знає свої сильні й слабкі боку, то є усвідомлює своїх емоцій. Самоконтроль — це наслідок самосвідомості. Людина, якому властива ця риса, спроможна керувати емоціями, наприклад здатний стримувати гнев.

В.К.: Кажуть, що придушення негативних емоцій шкідливе здоровья.

Д.Г.: Принаймні, це за, ніж вихлюпувати негативні емоції на людей. А взагалі, набагато важливіше розвивати позитивні емоції, і направляти їх в корисне русло.

В.К.: Можливо, ви маєте рецепт, як знайти правильну свідому лінію поведінки, яка б розвивати позитивні емоції, і обмежувати отрицательные?

Д.Г.: Існує велика кількість способів. Я особисто віддаю перевагу медитацію.

В.К.: Продовжимо ж ми балачки про складових емоційного сознания.

Д.Г.: На додачу до навичок самоконтролю емоційний інтелект передбачає наявність механізму взаємодії коїться з іншими людьми. Такий механізм починається з вміння ставити себе місце іншого, тобто враховуватиме у процесі рішень почуття іншим людям. Це називається эмпатией.

В.К.: Например.

Д.Г.: Мій улюблений приклад пов’язані з звільненням.

В.К.: Неприємна процедура…

Д.Г.: Приємного мало, але поводитися можна по-різному. Один керівник, збираючи нараду, просто ставить людей до відома, що у найближчим часом наближаються звільнення. Інший, повідомляючи цю новина, приймає до уваги тривогу підлеглих. Він перебирає зобов’язання заздалегідь і чесно інформувати співробітників про можливі увольнениях.

В.К.: І на ніж разница?

Д.Г.: Різниця, перший деморалізував своїм виступом співробітників, і багато, не отримавши додаткової інформації, почали звільнятися самі. Ситуація дестабілізована: звільнилися навіть ті, когось і не збиралися звільняти. Ефективність роботи решти, як ви розумієте, під великим вопросом.

В.К.: Можливо, йдеться про різних стилях руководства?

Д.Г.: Сьогодні співробітник компанії стає дедалі незалежним. Відповідно ієрархічні структури — менш жорсткими, керівництво — розподіленим. Відтак подумайте, як і зможе ефективно управляти людьми.

В.К.: І останнє составляющая…

Д.Г.: Навички відносин, чи соціальна компетентність. Це вміння налагоджувати стосунки з на інших людей в такий спосіб, щоб це було вигідно для обох сторін.

В.К.: «Платон мені друг, але істина дороже».

Д.Г.: Тут є загроза здобуття права ділові взаємини Юлії не трансформувалися у панібратство. Але Якщо людина має усіма переліченими вище здібностями, складовими емоційний інтелект, то небезпека виключена. Навички роботи з людьми — то є вияв дружніх стосунків із метою.

В.К.: Чи є генетична схильність до емоційним здібностям? Д.Г.: Така схильність існує. Та все ж істотнішим є також те, що емоційний інтелект можна розвивати протягом усієї життя.

В.К.: Тобто навчити людини глибокому розумінню власної емоційної життя возможно?

Д.Г.: Так. З допомогою навчання людини навичок самоаналізу і психотерапії.

В.К.: І раніше, тим лучше.Д.Г.: Найкраще із раннього дитинства. В.К.: Мені здається, що чимало замислюються над проблемою емоційного інтелекту занадто пізно, іноді, коли до психиатров.Д.Г.: Справді, суспільству загалом цієї проблеми слід приділяти більшої уваги, якщо йдеться дітей. В Україні США щось робиться у цьому напрямі. Розробляються програми для дітей різного віку, які допомагають у розвитку емоційного інтелекту. Такі програми навчання вже є у деяких американських університетах. Ініціатором одній з таких програм є сам. В.К.: Розкажіть трохи про цю програму.

Д.Г.: Програма CASEL (The Collaborative for Academic, Social and Emotional Learning) стартувала 1994 року. Її ініціатором крім мене була відома женщина-филантроп Эйлин Рокфеллер Гровальд. У 1996 року була створена команда професійних фахівців (дослідників, практикуючих лікарів і юристів), яку очолив Роджер Вейсберг. Оскільки професор Вейсберг працював у Чиказькому університеті, те й штаб-квартира проекту розташувалася там-таки. У 2002 року філія штаб-квартири було відкрито Нью-Йорку.

Работа у межах цього проекту зосереджена збиранні наукових даних, які б підтвердити користь від запровадження програм соціального і емоційного розвитку у процес навчання. Не пропонуємо якісь готові продукти, але завжди готові підтримати кожному навчального закладу, яка прагне запровадити в себе програму навчання.

Мнение Макса Люшера

Есть така російська прислів'я: «Довіряй, але перевіряй». І ось вирішив, звернутися до відомому психолога зі Швейцарії Максу Люшером, з яким мені пощастило познайомитися минулого року. Результатом цього знайомства стало інтерв'ю що вийшло друком під заголовком «Справжній Люшер». Цього разу я попросив метра висловити своє думка щодо емоційного інтелекту і що він мені сказал.

«Дорогой Валерій, я я цілком переконаний у цьому, що EQ важливіше IQ, якщо йдеться про керівників компаній, бо затвердження найбільш важливих рішень необхідна розвинена інтуїція. Я дуже хочу сказати, моя колірна діагностика дозволяє вимірювати рівень EQ, зокрема коли йдеться про виявленні специфічних характеристик при доборі персоналу. Наша колірна система, в комп’ютерної варіанті містить 5350 аналітичних визначень. Ці визначення — результат численних дослідів у протягом 55 років. Вони також доведені медициною і різними статистичними дослідженнями.

Цветовой вибір людини в тестуванні завжди фізіологічний і емоційний. Таким чином, за тестуванні людина включає свій рівень емоційного інтелекту. У німецькою мовою існує два слова — Intelligenz і Vernunft, то є власне Інтелект і Здоровий сенс. Останній, має саме безпосередній стосунок до EQ.

Моя колірна діагностична система побудовано базі суворої логічного емоційної системи, якої називаю Саморегулювальної Психологією (Self-Regulating Psychology). Я звідси пишу у книзі, яка переведено російську мову, «Закон гармонії лише у» (The law of Harmony in our self). Це система свідомих і непритомних емоцій.

Я знайомий з книгою Дэниеля Гоулмена і він готовий дати їй надзвичайно гарну оцінку. Книжка була ефективнішою, щоб у роботі з неї він спирався на мою систему Психології Саморегулювання. Це допомогло йому побачити структуру емоційності, психосоматичні ефекти і об'єктивні етичні нормы".

Дениэл ГОУЛМЕН. Народився р. Стоктон, штат Каліфорнія, США. Викладав клінічну психологію в Гарвардському університеті, що й отримав докторську ступінь. Був редактором видання Psychology Today («Психологія сьогодні»), працював у ролі журналіста з газети New York Times («Нью-Йорк Таймс»). Один із останніх книжок «Лідерство — усвідомлення влади емоційного інтелекту» розповідає про вирішальну роль емоційного інтелекту в лідерство. Доктор Гоулмен — співголова Консорціуму для Досліджень Емоційного Інтелекту з урахуванням Школи Професійної Психології при Університеті Рутгера (штат Нью-Джерсі). Нині живе у р. Беркшир (штат Массачусетс).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.