Статус бюджетної установи як підконтрольного об'єкту

У бюджетній сфері основним суб'єктом господарювання є бюджетна установа.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, «бюджетна установа» — це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Фінансування цього суб'єкта з бюджету робить його підконтрольним органам ДКРС, проте це ще не дає відповіді на запитання, на підставі чого і як треба оцінювати дії чи бездіяльність посадових осіб бюджетної установи у використанні її активів. Для цього потрібно знати статус її коштів і майна, а це можна зробити лише через розуміння поняття власності.

Поняття власності - це економічна категорія, з допомогою якої характеризуються відносини між людьми та їх колективами у процесі виробничої діяльності з приводу привласнення матеріальних благ.

Саме привласнення матеріальних благ або визначення їх «своїми» є матеріальною стороною відносин власності. Якщо окремий індивід (чи цілий колектив) привласнює конкретну річ, він усуває від неї всіх інших осіб. Цим і визначається характер взаємодії людей у процесі привласнення.

Коло суб'єктів права власності практично не обмежене. Власниками відповідно до Закону України «Про власність» можуть бути окремі суверенні держави, автономні республіки та інші національно-державні утворення, територіальні одиниці (краї, області, райони міста), громадяни, колективні утворення (кооперативи, орендні і колективні підприємства, господарські товариства та асоціації), громадські організації (політичні, науково-освітні, культурно-виховні, екологічні, релігійні).

Закон серед суб'єктів права визначає також народ України, який здійснює належне йому право власності через Верховну Раду України та місцеві ради.

Отже, власником майна і коштів, які використовуються в діяльності бюджетної установи, є не безпосередньо бюджетна установа (в особі органу управління чи трудового колективу), а держава в особі Верховної Ради України, або адміністративно-територіальна одиниця в особі обласної, районної, міської, селищної чи сільської ради, або територіальна громада селища, міста чи району.

Таким чином, бюджетна установа щодо наявних у неї коштів і майна, зокрема бюджетного фінансування і залучених власних доходів, завжди ними володіє і користується, однак не завжди розпоряджається (керівник установи не має права на власний розсуд визначати юридичну або фактичну долю речі).

Такий висновок відповідає положенням статті 39 Закону України «Про власність», згідно з яким: майно, що є державної власністю і закріплено за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління; державні установи у випадках, передбачених законодавчими актами України, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Це передбачає закріплення повноважень керівника бюджетної установи щодо права управління і є важливою відправною точкою для здійснення у бюджетній установі державного фінансового контролю.

З огляду на це в процесі підготовки до ревізії чи перевірки безпосередньо на початку контрольних дій потрібно ознайомитися з повноваженнями посадових осіб бюджетної установи з управління коштами і майном, після чого проаналізувати наявні розпорядчі документи (накази, розпорядження тощо), що тією чи іншою мірою стосуються обігу фінансових, матеріальних і нематеріальних активів стосуються обігу фінансових, матеріальних і нематеріальних активів, з метою виявлення протиправних дій розпорядника бюджетних коштів.

Такими діями можуть бути рішення про відчуження майна без згоди відповідного міністерства, надання майна у безоплатне користування, перерахування бюджетних коштів на депозитні рахунки в банки, кредитування бюджетними коштами суб'єктів підприємницької діяльності, перерахування бюджетних коштів на рахунки профспілкових організацій.