Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону

Одним з небезпечним фактором прийнятним до умов навчальних закладів є електромагнітне випромінювання, джерелом якого є комп’ютерна техніка, мобільний телефон, мікрохвильові печі та інше електрообладнання. Особливу небезпеку представляють випромінюючи елементи антен радіо та телепередавачі, радіолокатори (випромінювання надзвичайно високої частоти НВЧ), потужні високовольтні лінії електропередач (випромінювання промислової частоти).

Електромагнітні випромінювання з частотою від 3 до 3 10¹² Гц належать до радіочастотного діапазону. Номенклатура діапазонів частот ЕМП: низькі частоти (3 Гц — 30 000 Гц), високі частоти (30 кГц — 30 МГц), ультрависокі частоти (30 -300 МГц), надвисокі частоти (300 МГц — 300 ГГц).

Електромагнітні поля діапазону частот 30 кГц — 300 ГГц поширюються у просторі без наявності провідника із струмом зі швидкістю, близькою до швидкості світла (300 000 км/с).

Під впливом електромагнітного випромінювання на організм людини електрони молекули крові та рідкі складові тканин орієнтуються в напрямку розповсюдження електромагнітного поля, це викликає послаблення біохімічної активності клітин, порушує функції тканин, особливо це небезпечно для тканин, які виконують функції мембран. Внаслідок порушується обмін речовин, виникає інтоксикація організму. Електромагнітне випромінювання викликає теплову, біологічну та мутагенну дію на організм людини, має властивість накопичення наслідків дії і є небезпечним для людини навіть при інтенсивному та тривалому опромінюванні.

Санітарними нормами передбачається обмеження інтенсивності електромагнітного випромінювання на робочих місцях до допустимих рівнів щільності потоку енергії (до 10 Вт/м²⁾. Рівні ЕМП необхідно контролювати не рідше 1 разу на рік. Якщо вводиться в дію новий об'єкт або здійснюється реконструкція старих об'єктів, то заміри рівня електромагнітних випромінювань проводяться перед введенням їх в експлуатацію. Для вимірювання інтенсивності ЕМВ застосовують вимірювачі напруженості електромагнітних полів.

Для захисту від електромагнітного випромінювання використовують організаційні (виключення джерела, захист відстанню та часом) та технічні заходи (екранування електроприладів або робочого місця), а також в окремих випадках індивідуальні засоби захисту (спецодяг з металізованої тканини, захисні екрани та окуляри зі спеціальним напиленням).

Відповідно до санітарних норм час використання мобільного телефону слід обмежувати 2…4 години за добу в залежності від марки (потужності випромінювача) телефону.

Не слід працювати на електронних приладах зі знятими захисними корпусами. Вони містять у своєї конструкції екрани (звичайно алюмінієва фольга).

Слід дотримуватися ергономічних рекомендацій до організації робочого місця та гігієнічних рекомендацій до режиму праці (технологічні перерви тривалістю 10… 15 хвилин на 1 годину праці на комп’ютері для дорослої людини).

Санітарними нормативами встановлені захисні зони поблизу ліній електропередач в залежності від їхньої напруги: 20 м для ліній напругою 330 кВ, 30 м з напругою 500 кВ і 55 м для ліній з напругою 1150 кВ.