Вступ. 
Обґрунтування прийнятності системного підходу до управління підрозділом (ротою) військової організації

Відповідно Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України — це військове формування, на яке відповідно Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримання озброєної агресії проти України і відсіч їй, охорону повітряного простору держави і підводного простору в межах територіального моря України. З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно закону, в межах, визначених указами Президента України, які затверджуються Верховною Радою України, можуть притягуватися до здійснення заходів правового режиму військового і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виняткової (морської) економічної зони, континентального шельфу України і їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь в міжнародній військовій співпраці і міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України і в порядку і на умовах, визначених законодавством України. Органи військового управління забезпечують неухильне дотримання вимог Конституції України відносно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою скидання конституційного порядку, усунення органів державної влади або перешкоди їх діяльності. Таким чином вже в Законі мова йде про необхідність ефективного управління Збройними Силами.

Теорія управління збройними силами — область військової науки, що досліджує проблеми керівництва ЗС, організацію системи управління військами (силами флоту) і її складових елементів (органи, пункти управління, автоматизовані системи і зв’язок), закономірності, принципи і методи роботи командування і штабів по плануванню, організації, керівництву операціями і бойовими діями, їх забезпеченню, а також по керівництву оперативною, бойовою і політичною підготовкою, життям і діяльністю військ (сил флоту) в мирний і військовий час. Є частиною загальної теорії управління і спирається на її закони і висновки. Розглядає загальні структури і рівні військового управління, взаємозв'язок між ними, порядок функціонування всіх технічних елементів системи управління військами і зброєю, перш за все систем автоматизованого управління і зв’язку ЗС.

Феномен організації і управління властивий не тільки людському співтовариству. В тій чи іншій мірі окремі ознаки організації і управління можна спостерігати і в тваринному світі. Проте тільки в людському суспільстві організація створюється, видозмінюється і розвивається свідомо і лише в людському суспільстві вона досягає вищого ступеня свого розвитку і набуває ознак того, що ми надалі називатимемо організаційною системою.

До теперішнього часу вироблений певний об'єм знань і розроблена сукупність методів, прийомів, грамотне застосування яких може помітно підвищити ефективність як розпоряджень, що формуються керівниками, так і чіткість, гарантованість їх виконання. Оскільки існує знання про управління, значить, його можна систематизувати, вивчати, а головне — навчати управлінню. Проте знання це настільки велике і багатогранне, що навряд чи можна говорити про можливість виділення єдиної «загальної» науки про управління. Так психологічні аспекти управління розглядаються з позиції основ психології, правові - з позиції юриспруденції, зокрема в рамках адміністративного права. Існують також етичні аспекти управління, змістовний аналіз яких має на увазі застосування категорій етики і моралі. Вельми істотними також є економічні методи і механізми управління, вивчення яких вимагає знання економічних законів і т. д.

Предмет дослідження — системний підхід в управлінні військовою організацією (ротою).

Завдання дослідження: визначити поняття системного підходу і системи, розглянути початкові поняття і визначення системного підходу, а також розглянути практичне застосування системного підходу в управлінні військовою організацією (ротою).