Категорії колективного та індивідуального захисту від небезпечних й шкідливих факторів пожежі

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками:

Обмеження розмірів та поширення пожежі:

• — розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;
• — дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху;
• — правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі;
• — розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;
• — вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;
• — встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;
• — обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі;
• — влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

Створення умов для успішного гасіння пожежі:

• — встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики;
• — забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння;
• — влаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

Засоби протипожежного захисту — технічні засоби, призначені для запобігання, локалізації та ліквідації пожеж, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних факторів пожежі.

До засобів протипожежного захисту відносяться:

• — пожежна сигналізація та засоби пожежогасіння,
• — системи оповіщення людей про пожежу і керування евакуацією,
• — системи проти димного захисту,
• — системи пожежного спостереження,
• — блискавко захист,
• — вогнезахист конструкцій,
• — протипожежні перешкоди [4, ст. 48].

Апарати пожежегасінні. Апарати пожежегасіння підрозділяють на пересувних (пожежні автомашини) стаціонарні пристрої і вогнегасники (ручні до 10 л., пересувні і стаціонарні об'ємом вище 25 л.). Пожежні автомашини ділять на автоцистерни, що доставляють на пожежу воду і розчин піноутворювача, які обладнані стовбурами для подачі води або легко-механічної піни різної кратності, і спеціальні, призначені для інших пожежегасних засобів або для певних об'єктів. Стаціонарні пристрої призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення без участі людей. Їх вмонтовують у будівлі і споруди. Їх підрозділяють на водяні, пінні, газові, порошкові і парові. Стаціонарні пристрої можуть бути автоматичними і ручними з дистанційним пуском.

Пожежна сигналізація. Застосування автоматичних засобів виявлення пожеж є одним з основних умов забезпечення пожежної безпеки в машинобудуванні, оскільки дозволяє оповістити черговий персонал про пожежу і місце її виникнення. Пожежні засоби сповіщання перетворять неелектричні фізичні величини (випромінювання теплової і світлової енергії, рух частинок диму) у електричні, які у вигляді сигналу певної форми прямують по проводам на приймальну станцію.

Засоби пожежної сигналізації поділяються на прилади ручної дії, призначені для видачі дискретного сигналу при натисненні відповідної пускової кнопки, і автоматичної дії для видачі дискретного сигналу при досягненні заданого значення фізичного параметра (температури, спектра світлового випромінювання, диму і ін.).

Залежно від того, який з параметрів газоповітряного середовища викликає спрацьовування цього засобу, вони бувають: теплові, світлові, димові, комбіновані, ультразвукові.

Протипожежні розриви. Для попередження розповсюдження пожежі з однієї будівлі на іншу між ними влаштовують протипожежні розриви. При визначенні протипожежних розривів виходять з того, що найбільшу небезпеку відносно можливого займання сусідніх будівель і споруд представляє теплове випромінювання від вогнища пожежі. Кількість теплоти, що приймається сусіднім об'єктом залежить від властивостей горючих матеріалів і температури полум’я, величини випромінюючої поверхні, площі світлових отворів, групи займистості конструкцій, що захищають, наявності протипожежних перешкод, метеорологічних умов.

Протипожежні перешкоди. До них відносять стіни, перегородки, перекриття, двері, ворота, люки, тамбур-шлюзи і вікна. Протипожежні стіни повинні бути виконані з матеріалів, які не можуть сполохнути і мають межу вогнестійкості не менше 2.5 годин. Протипожежні двері, вікна і ворота в протипожежних стінах повинні мати межу вогнестійкості не менше 1.2 години, а протипожежні перекриття не менше 1 години. Такі перекриття не повинні мати отворів, через які можуть проникати продукти горіння при пожежі.

де щ — кутова швидкість, щ = 2щf;

ц — початкова фаза вібропереміщення.

У більшості випадків початкова фаза у завданнях охорони праці значення не має і може не враховуватися.

Через специфічні властивості органів чуття людини визначальними є не амплітудні, а діючі значення параметрів, що характеризують вібрацію.

Так, діюче значення віброшвидкості є середньоквадратичне миттєвих значень швидкості V (t) за час усереднювання Ty.

Враховуючи, що абсолютне значення даних параметрів вібрації змінюються в дуже широкому діапазоні (до 11 порядків) у практиці віброакустичних досліджень (як і при дослідженні шумів), використовуються логарифмічні рівні відповідних параметрів.

У віброакустиці вібрації досліджують в октавах з такими середньогеометричними частотами, Гц: 1, 2, 4, 8, 11, 31, 5, 13,125,…, 2000. Частоти, більше 31,5 Гц, враховують і звукові коливання.

Частоти до 13 Гц найбільш небезпечні, оскільки вони збігаються з власною частотою коливань різних органів людини.

Дія вібрації на організм людини залежить від величини коливальної енергії, яка поглинута тілом людини:

Q = S· T·I, (1.4).

де Q — енергія, яка поглинута тілом людини, Дж;

S — площа контакту з вібруючою поверхнею, м2;

T — тривалість дії, с;

I — інтенсивність подразника. Вона прямо пропорційна коливальній швидкості і модулю повного механічного імпедансу, який розглядатиметься нижче.

Фізіологічно коливальна швидкість, що дорівнює 10−4 м/с, уловлюється людиною як поріг сприйняття. При швидкості 1 м/с виникає вже больове відчуття.

Як згадувалось при класифікації вібрації, за дією на організм людини розрізняють загальну і локальну (місцеву) вібрації.

Загальна вібрація викликає струс всього організму.

Місцева залучає до коливального руху окремі частини тіла.

Локальним (місцевим) вібраціям піддаються робітники, які працюють з різними видами ручного механізованого інструменту (при зачищенні зварних швів, обрубуванні литва, клепанні і т.п.).

Дія загальних вібрацій на організм людини відбувається по-різному і залежить від частоти.

Загальні вібрації з частотою до 0,7 Гц (колихання), хоча і неприємні, але не призводять до захворювання. У цьому випадку тіло людини і його окремі внутрішні органи рухаються як єдине ціле, не зазнаючи взаємних переміщень. Наслідком такої вібрації є т. зв. «морська» хвороба, яка виникає через порушення нормальної діяльності вестибулярного апарату людини.

Різні внутрішні органи і окремі частини тіла (наприклад, голову і серце) умовно можна розглядати, як коливальні системи з певною зосередженою масою. Як сполучні пружини тут є м’язи, кістки і сполучні тканини. Така система має ряд резонансів, частоти яких залежать також від положення тіла працівника («стоячи» або «сидячи»).

Резонанс на частотах 4−1 Гц відповідає коливанням плечового пояса та стегон; на частотах 25−30 Гц — голови відносно плечей (положення «сидячи»).

Для більшості внутрішніх органів власні частоти коливань лежать в діапазоні 1−9 Гц.

Коливання робочих місць із зазначеними резонансними частотами дуже небезпечні, оскільки можуть викликати навіть механічні пошкодження і розрив цих органів. Систематична дія загальних вібрацій в резонансній або біля резонансній частоті може стати причиною виникнення професійного захворювання — вібраційної хвороби. Вона призводить до переродження біологічних тканин:

• 1) атрофії м’язів;
• 2) втрати пружності кровоносних судин (стають крихкими, внаслідок чого порушується кровопостачання);
• 3) втрати рухливості сухожиль (деформація хребта);
• 4) втрати чутливості нервових закінчень, підвищеної ламкості волосся, нігтів.

Локальна вібрація — діє на організм людини дещо по-іншому:

• 1) спазми судин, які починаються з кінцевих фаланг пальців, поширюються на всю долоню, передпліччя і охоплюють судини серця;
• 2) відбувається погіршення постачання кінцівок кров’ю.

Одночасно спостерігається дія на нервові закінчення, м’язові і кісткові тканини. Ця дія виражається в таких проявах:

• 3) в порушенні чутливості шкіри;
• 4) в окостенінні сухожиль та м’язів;
• 5) в болях і відкладеннях солей в суглобах рук.

Зрештою відбувається деформація і зменшення рухливості суглобів.