Перша медична допомога у разі раптового припинення серцевої діяльності й зупинки дихання

Унаслідок раптового припинення серцевої діяльності й зупинки дихання настає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж приступити до непрямого масажу серця й штучного дихання, то іноді вдається врятувати людині життя.

Раптова зупинка дихання й припинення серцевої діяльності можуть статися внаслідок ураження електрострумом, утоплення, здавлювання, закупорки дихальних шляхів і в інших випадках. Найефективнішим у цьому разі є використання для штучного дихання спеціальних апаратів, за допомогою яких до легенів подається повітря. Якщо таких апаратів немає, штучне дихання роблять різними способами, з яких найпоширенішим є спосіб «з роту у рот».

Перш ніж почати штучне дихання, треба покласти потерпілого на спину й переконатися, що його дихальні шляхи вільні від сторонніх предметів, для цього його голову закидають назад. Якщо щелепи міцно стулені, треба висунути нижню щелепу вперед і, надавлюючи на підборіддя, розкрити рот. Далі необхідно очистити серветкою ротову порожнину від слини, блювотних мас і приступити до штучного дихання: на відкритий рот ураженого слід покласти серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притиснути губи до губ потерпілого і з силою вдихнути повітря йому в рот (рис. 5.19 а).

Вдувають таку порцію повітря, щоб вона щоразу сприяла якомога повнішому розправленню легенів (визначають за рухом грудної клітини). Якщо вдувати невеликі порції повітря, штучне дихання буде неефективним. Повітря має надходити до легень потерпілого ритмічно — 16—18 разів на хвилину аж до повного відновлення природного дихання. Якщо потерпілий отримав поранення нижньої щелепи, штучне дихання можна робити іншим способом: вдувати повітря через ніс. При цьому рот потерпілого має бути закритий. Штучне дихання припиняють, якщо достовірно встановлено ознаки смерті.

Якщо поранення щелепи дуже серйозне, штучне дихання зазначеними способами зробити неможливо, тому використовують способи Сильвестра та Каллістова. У разі здійснення штучного дихання способом Сильвестра потерпілого кладуть на спину, а той, хто надає допомогу, встає на коліна в голові потерпілого, бере обидві його руки за передпліччя й різким рухом піднімає їх, далі відводить руки назад за себе й розводить їх у різні боки. Потерпілий вдихає. Потім роблять зворотний рух, передпліччя ураженого кладуть на нижню частину грудної клітини й стискають її. Потерпілий видихає.

Здійснюючи штучне дихання способом Каллістова, потерпілого кладуть на живіт, руки витягують вперед, голову повертають убік, підкладаючи під неї одяг (ковдру). Лямками від носилок або зв’язаними двома-трьома пасками потерпілого періодично (у ритмі подиху) піднімають на висоту до 10 см й опускають. Під час піднімання потерпілого грудна клітина розправляється й відбувається вдих, а під час опускання вона здавлюється й відбувається видих.

Рис 19. Штучне дихання та непрямий масаж серця:

а — вдих; б — видих Якщо у потерпілого раптово припинилася серцева діяльність, ознаками чого є відсутність пульсу, серцебиття, реакція зіниць на світло (зіниці розширені), слід негайно продовжити непрямий масаж серця: потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню. Стають зліва від нього й кладуть руки долонями одна на іншу на нижню третину грудини. Енергійними ритмічними поштовхами 50—60 разів на хвилину натискають на грудину, після кожного поштовху відпускаючи руки, щоб дати грудній клітині розправитися. Передня стінка грудної клітини повинна зміщуватися на глибину не менше 3—4 см.

Непрямий масаж серця поєднують зі штучним диханням (рис. 5.19 б). У цьому разі допомогу постраждалому повинні надавати дві чи три людини. Перший робить непрямий масаж серця, другий — штучне дихання способом «з роту у рот», а третій підтримує голову потерпілого, стоячи праворуч від нього, і має бути готовий замінити одного з тих, хто надає допомогу, щоб штучне дихання і непрямий масаж серця проводилися безперервно й упродовж необхідного часу. Під час вдування повітря надавлювати на грудну клітину не можна. Ці заходи проводять поперемінно: 4—5 натискань на грудну клітину (під час видиху), потім одне вдування повітря в легені (вдих).

Штучне дихання в поєднанні з непрямим масажем серця є найпростішим способом реанімації людини, що перебуває в стані клінічної смерті. Проводячи штучне дихання й непрямий масаж серця особам літнього віку, варто пам’ятати, що кістки в такому віці більш ламкі, тому рухи мають бути обережними. Маленьким дітям непрямий масаж роблять шляхом натискання на грудину не долонями, а пальцем.

Якщо зупинка дихання й припинення серцевої діяльності виникли в результаті ураження електричним струмом, то спершу необхідно звільнити потерпілого від дії струму, тобто швидко вимкнути рубильник, вивернути електричні пробки або відкинути електродріт. При цьому слід пам’ятати, що уражений, не звільнений від дії струму, сам є провідником і доторкатися до нього можна тільки у гумових рукавичках, провід з його тіла слід знімати сухою дерев’яною паличкою. Звільнивши потерпілого від одягу, що стискає, негайно роблять штучне дихання й непрямий масаж серця. Після відновлення серцевої діяльності й дихання ураженого зігрівають, на рани й опіки накладають стерильні пов’язки.

2.10 Перша медична допомога у разі відморожень, сонячних і теплових ударів, утоплень та укусів отруйних змій і комах Відмороження характеризуються ушкодженням тканин організму в результаті впливу на них низьких температур. Вони можуть виникати навіть за температури вище нуля градусів, особливо під час періодичних відлиг. Відмороженню сприяють мокре й тісне взуття, тривале перебування в нерухомому положенні на холодному повітрі, у снігу, під холодним дощем. Найчастіше від відмороження потерпають кінцівки, особливо нижні. Спершу під дією холоду відчувається поколювання, виникає відчуття холоду, печіння, потім кінцівка блідне, шкіра набуває синього кольору й втрачає чутливість. Кінцівка стає нездатною до активних рухів. Глибину й площу ушкодження можна визначити тільки після припинення дії холоду, іноді через кілька днів (на ділянці відмороження розвиваються набряк або запалення, некроз — омертвіння тканин).

Залежно від глибини ураження тканин розрізняють чотири ступені відморожень: легкий (I), середньої важкості (II), важкий (III) і украй важкий (IV).

За низьких температур, особливо у вітряну погоду, слід закривати відкриті ділянки шкіри. Перебуваючи на сильному морозі, варто періодично перевіряти чутливість відкритих ділянок обличчя. Застосовувати різні мазі для профілактики відморожень не варто.

Надаючи першу медичну допомогу, потерпілого передусім заводять у тепле приміщення, кладуть у ванну з теплою водою, а якщо такої можливості немає, то захищають від холоду на місці, дають гарячий чай або каву. Мокрий одяг і взуття по можливості замінюють на сухий. Якщо на шкірі ще не з’явилися пухирі, ділянки омертвілої тканини, то відморожені місця протирають спиртом, одеколоном і ніжно розтирають ватним тампоном чи вимитими сухими руками до почервоніння шкіри.

Якщо у потерпілого з’явилися зміни в тканинах, то ушкоджені ділянки протирають спиртом і накладають стерильну пов’язку. За відмороження будь-якого ступеня не варто розтирати ушкоджені ділянки шкіри снігом. Це може призвести до погіршення стану потерпілого.

Тепловий удар виникає в результаті загального перегрівання під час тривалого впливу високої температури. Різновидом теплового удару є сонячний удар, зумовлений прямим впливом сонячних променів на людину. При цьому порушується терморегуляція організму, з’являються головний біль, шум у вухах, запаморочення, слабкість, нудота й блювота. У важких випадках температура тіла потерпілого підвищується до 40 С, з’являються судоми, зіниці розширюються, частота дихання прискорюється до 35—40, а пульс досягає 140—160 ударів за хвилину, іноді людина навіть втрачає свідомість. Надаючи першу медичну допомогу, хворого передусім слід винести із зони перегрівання, зняти одяг, що стискає, покласти так, щоб голова була піднятою. На голову хворого й ділянку серця необхідно покласти холод або дати понюхати нашатирний спирт й постійно напувати чаєм, кавою.

Непритомність є проявом гострої судинної недостатності з короткочасним порушенням мозкового кровообігу. Вона може виникнути в результаті психічних травм, сильних болей і кровотеч, різкого вставання хворого з ліжка. Непритомність характеризується загальною слабкістю, запамороченням, дзвоном у вухах, потемнінням в очах, втратою на кілька секунд або хвилин свідомості. Хворий падає, шкіра його зазвичай покрита потом. Пульс слабкий, 40—60 ударів на хвилину.

Надаючи першу медичну допомогу, хворого кладуть так, щоб його ноги лежали вище тулуба, розстібають комір, протирають обличчя холодною водою, дають понюхати нашатирний спирт. Якщо непритомність не проходить, слід приступити до штучного дихання.

Утоплення настає при заповненні дихальних шляхів рідиною, частіше водою.

У потопаючого в бронхи й легені потрапляє вода, припиняється подих, розвивається гостре кисневе голодування й припиняється серцева діяльність. Необхідно якомога раніше витягти потерпілого з води. Після цього, якщо необхідно, його роздягають до пояса, ретельно очищають рот і ніс від мулу, баговиння й слизу, кладуть животом на високий валик чи коліно, після чого, надавлюючи на грудну клітину, намагаються видалити воду з легенів і шлунка. Потім кладуть потерпілого на спину й негайно приступають до штучного дихання та непрямого масажу серця. Найефективнішим є штучне дихання способом «рот у рот», яке проводять до відновлення дихання. Якщо дихання не відновлюється й потерпілий не приходить до свідомості, штучне дихання й непрямий масаж серця припиняють тільки з появою об'єктивних ознак смерті (розширені зіниці ока, повна відсутність реакції ока на світло та серцебиття впродовж тривалого часу, трупні плями).

Якщо дихання й серцева діяльність відновилися, потерпілого зігрівають, напувають гарячим чаєм і доставляють у медичний заклад.

Укуси отрутними зміями: гадюкою звичайною, гюрзою, коброю та іншими, а також павуками — каракуртами й тарантулами — небезпечні для життя. Першу медичну допомогу необхідно надавати негайно. З ранки відразу ж упродовж 4—5 хвилин видавлюють краплини крові. Для відсмоктування отрути з ранки на неї ставлять кровососну банку, рекомендують припекти місця укусу палаючим сірником. Отрута, що не встигла всмоктатися, втрачає свою отруйну здатність.

Потерпілому від укусу зміями (гюрзи, кобри) слід не пізніше як через годину після укусу ввести сироватку «антигюрза». Якщо сироватки немає, то місце укусу необхідно припекти палаючим сірником.

У разі укусів бджолами, осами, джмелями з ранки видаляють жало й кладуть на неї примочку з нашатирного спирту й води.

З отрутних рослин на території нашої країни найнебезпечнішими є вовчі ягоди, вовче лико, воронячі очі, віх отруйний (цикута), блекота. Серед грибів отруйними є мухомор, бліда поганка, несправжній опеньок, несправжні лисички й ін. У разі отруєння рослинами й грибами з’являється загальна слабкість, запаморочення, нудота й блювота, болі в животі. За таких симптомів потерпілому слід негайно промити шлунок, дати випити 5—6 склянок теплої підсоленої води, викликати у нього блювання й доставити у медичний заклад.