Міжнародні стандарти обліку

Бухгалтерський облік у сучасному розумінні виник у ХІІІХІV ст. з зародженням подвійної бухгалтерії, яка в ХІХ початок ХХ ст. перетворилась в науку і як наука бухгалтерський облік розвивався з розвитком усього суспільства. Так як кожна країна починала фазу свого розвитку посвоєму, то і систему бухгалтерського обліку пристосовували до умов і особливостей конкретної держави, галузей виробництва та сфер господарської діяльності.

У більшості країн із високо розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів.

Запровадженню таких стандартів передувала значна підготовча робота. Протягом тривалого часу в більшості країн, включаючи США, правове регулювання ведення обліку було явно недостатнім. Через це, а також унаслідок занадто широкого тлумачення поняття комерційної таємниці, форми й методи ведення обліку були найрізноманітнішими. Усе це зумовлювало непорівнянність облікової інформації, її найважливіших показників, ускладнювало використання звітності.

Для подолання негативних явищ, піднесення рівня обліку, уніфікації його понятійного апарату і змісту було розроблено й схвалено загальні, фундаментальні принципи бухгалтерського обліку: двосторонності, грошового виміру, собівартості, автономності, безперервності, консерватизму, матеріальності, реалізації, відповідності. У цих принципах узагальнено чинну практику ведення обліку в більшості країн. Принципи бухгалтерського обліку визначено за такими критеріями: практичність, об'єктивність, здійсненність або реальність. Широке застосування наведених принципів обліку значно сприяло поліпшенню його побудови, опрацюванню національних стандартів в передових країнах.

За умов розвитку ринкової економіки облік потребує міжнародної регламентації, забезпечення єдиних методологічних принципів його побудови в різних країнах. Відтак особливої актуальності набуває розробка та впровадження міжнародних стандартів обліку, тобто нормативних документів, що встановлюють правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.

На практиці нині розрізняють національні і міжнародні стандарти. Однак між внутрішніми і міжнародними стандартами існує взаємозв'язок.

Розробку міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності покладено на Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створеного в 29.06.1973 р. яке в подальшому з травня 2000 року перейменовано в Раду (РМСБО). Нині діє понад 30 міжнародних стандартів обліку. Кожний такий стандарт має обов’язкові типові розділи: вступ, визначення термінів стандарту, описання суті принципів, покладених в основу стандарту, та варіантів їх застосування, правила ведення обліку конкретних об'єктів тощо.

Залежно від призначення та сфери застосування стандарти можна умовно розподілити на такі групи:

• · базові, які регламентують застосовувані методи обліку, головні принципи його побудови та зміст і порядок формування, оприлюднення та подання фінансової звітності;
• · стандарти, які регулюють взаємовідносини підприємства і держави;
• · стандарти, що визначають порядок обліку на підприємстві, відображають зв’язки компанії з її партнерами та фінансові результати діяльності;
• · стандарти, що визначають правила обліку діяльності підприємства та його структурних підрозділів і обліку господарських і фінансових операцій, що відбуваються в процесі злиття компаній;
• · стандарти, що регулюють відносини роботодавців і працівників стосовно оплати праці та пенсійного забезпечення;
• · стандарти, що регулюють порядок обліку в окремих сферах діяльності, зокрема в будівництві, в банках, страхових компаніях, та під час виконання науководослідних і конструкторських робіт;
• · стандарти, які регулюють облік діяльності на міжнародній арені.

Перехід до ринкової економіки, функціонування різних форм власності спричиняють зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові і веденню. Нового значення набув і сам термін «система обліку».

Система бухгалтерського обліку — це певний логічний комплекс чинних методів і форм обліку, порядку визначення фінансових результатів, сформований на основі плану рахунків, певна організаційна система, що ґрунтується на базі національних стандартів.