Організація обліку витрат за системою «директ-костинг»

Ринкові процеси, що визначають ускладнення орієнтації окремого товаровиробника, що впливають на коливання обсягів виробництва і реалізації продукції, з одного боку, а також збільшення частки постійних витрат в їх загальному обсязі, з іншого боку, істотно позначаються на коливанні собівартості виробів, а значить, і на їх прибутку. У міру посилення цих тенденцій збільшується потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів та їх реалізацію, не викривлених в результаті розподілу непрямих витрат і відносно незмінних на одиницю випущеної продукції при будь-якому обсязі виробництва.

Таку інформацію у вигляді даних про неповну виробничої собівартості (в частині прямих, змінних або виробничих витрат) і маржинальному доході (сумі покриття) — різниці між ціною продажу (виручкою від реалізації) та неповної собівартістю виробів або реалізованої продукції в цілому — і дає система «директ-костинг «.

Головний принцип, закладений в основу системи «директ-костинг», — роздільний облік змінних і постійних витрат і визнання постійних витрат збитками звітного періоду.

До основних характеристик системи «директ-костинг», що розкриває даний принцип, слід віднести використання розподілу витрат на постійні та змінні для калькулювання собівартості продуктів, оцінки запасів та розрахунку результатів діяльності [6].

Змінні витрати змінюються зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей, але в розрахунку на одиницю продукції вони є постійними. Постійні витрати в сумі не змінюються при зміні рівня ділової активності, але в розрахунку на одиницю продукції вони залежать від обсягу виробництва.

Однак більшість витрат відноситься до напівзмінні (змішаним), деякі з них більшою мірою, інші - меншою залежать від обсягу виробництва, і між цими витратами і обсягами виробництва існує кореляційна залежність, що виявляється слабо.

Найбільш типові приклади видів витрат розглянемо в наступній таблиці [12].

Таблиця 2 — Види витрат.

При цьому більш чітко виявляється рентабельність виробів, так як різниця між продажними цінами і обмеженою собівартістю чітко видно в результаті списання постійних витрат на собівартість виробів і забезпечується можливість переорієнтації виробництва на більш рентабельні вироби.

Маржинальний прибуток (маржинальний дохід, маржинальне покриття, сума покриття) — перевищення виручки від реалізації над величиною змінних витрат. Показує здатність підприємства генерувати достатні доходи для покриття постійних витрат і отримання прибутку.

Оцінка запасів готової продукції та незавершеного виробництва за змінними витратами дозволяє уникнути капіталізаціїпостійних витрат в запасах, що підкреслює «ринкову» сутність системи «директ-костинг», її націленість на виробництво заради реалізації.

Можна виділити кілька різновидів системи «директ-костинг»:

• 1) класичний «директ-костинг» — калькулювання за прямими (основним) витратам, які в той же час є змінними;
• 2) система обліку змінних витрат — калькулювання за змінними витратами, в які входять прямі витрати та змінні непрямі витрати;
• 3) система обліку витрат у залежності від використання виробничих потужностей — калькуляція всіх змінних витрат і частини постійних, визначених відповідно до коефіцієнта використання виробничої потужності.

Існує і різновид системи «директ-костинг», коли собівартість калькулюється на основі тільки виробничих затрат, пов’язаних з виготовленням продукції, навіть якщо вони носять непрямий характер. Спільним для всіх різновидів є те, що калькулюється не повна, а часткова собівартість. За часткової собівартості оцінюють незавершене виробництво та готову продукцію в балансі, а постійні витрати списують на рахунок прибутків і збитків.

Переваги і недоліки системи калькулювання неповної собівартості.

До переваг системи «директ-костинг» відносяться:

• — Простота і об'єктивність калькулювання часткової собівартості, тому що відпадає необхідність в умовному розподілі постійних витрат;
• — Можливість порівняння собівартості різних періодів по змінним витратам, абсолютним і відносним маржа. У зв’язку з цим зміна структури підприємства і пов’язані з ним зміни постійних витрат не роблять впливу на собівартість виробів;
• — Можливість акцентувати увагу керівництва на зміні маржинального доходу (суми покриття) як по підприємству в цілому, так і по різних виробах; виявити вироби з більшою рентабельністю, щоб перейти в основному на їх випуск;
• — Інформація, що отримується в системі «директ-костинг», дозволяє проводити ефективну політику цін, вказуючи найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу;
• — Можливість проведення аналізу в умовах обмеженого ресурсу, що важливо для планування виробництва при наявності обмежуючих факторів;
• — Принципи системи «директ-костинг» можуть бути використані в поєднанні з іншими системами управлінського обліку.

Загальні недоліки системи «директ-костинг»:

• — Труднощі в поділі витрат на постійні та змінні. Значна частина змішаних витрат може бути кваліфікована по-різному, наприклад залежно від застосовуваного методу розподілу витрат на постійні та змінні, а це буде позначатися на результатах;
• — Необхідність для більшості компаній наявності інформації про величину повних витрат, перш за все для визначення ціни виробу, так як в цінах в довгостроковому плані необхідно забезпечувати покриття усіх затрат підприємства. При відсутності даних про повну собівартості великий ризик недотримання цієї умови;
• — Наявність деяких труднощів при формуванні зовнішньої звітності .

Отже, «директ-костинг» — система управлінського обліку, що базується на категорії змінних (або часткових) витрат. Ця система не позбавлена недоліків, але має і деякі переваги в порівнянні з системою повного обліку та розподілу витрат. Вибір однієї з них залежить, перш за все, від практичної користі застосування тієї чи іншої системи.