Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління закладом освіти

управління освіта школа керівник.

Науковий погляд на освітній менеджмент, як на компонент соціально-педагогічної системи

Для осмислення окреслених завдань велике значення мають наукові праці, у яких розкриті: психологічні аспекти змісту управління (А.Л. Журавльов, Л. М. Карамушка, А. Файоль, М. Х. Мескон, Ф. Хедоурі, М. Альберт та інші); місце та роль керівника в управлінському процесі (В.М. Шепель, В.І. Маслов, С. Г. Молл, В. П. Казмиренко, С. Г. Москвичев та інші); зміст методів та форм підготовки кадрів у різних соціальних сферах (В.А. Семиченко, Н.Л. Коломінський, С. Д. Максименко, В. М. Шепель, В. Зігерт, Л. Ланг та ін.); сутність, види, функції та етапи саморегуляції (О.О. Конопкін, К.О. Абульханова-Славська, М. Й. Боришевський, Я. Рейковський, О. В. Винославська та інші).

Теоретико-методологічні основи дослідження:

• — філософські ідеї про самоорганізацію, самоврядування, саморозвиток соціальних систем (С.В. Анохин, В. Бєлоцерковський, І. Борзілов, І.В. Дмітрієвськая, М.Ю. Казарінов і ін.);
• — сучасні психолого-педагогічні концепції, що розкривають багатоаспектну природу творчості, творчої особи і творчої діяльності як предмету міждисциплінарного дослідження;
• — проблеми аналізу ефективності, діяльності, форм та методів підвищення кваліфікації (М. Болдирєв, С. Вершловський, О. Газман, Б. Гершунський, Ю. Кулюткін, А. Моісєєв, М. Поташнік);
• — компетентнісний підхід (І. Бех, Д. Гришин, О. Дубасенюк, В. Лозова, Н. Ничкало, О. Подмазін, О. Пруцакова, В. Сєриков).
• — сучасні дослідження проблем управління педагогічними системами (В.І. Бондар, Л.І. Даниленко, Г. В. Єльникова, Л.М. Калініна, В.І. Маслов, О. А. Орлов, В.С. Пікельна).

Поведінка людини в соціальній групі визначається багатьма факторами: вихованість, повага до закону, до людей, адекватне сприйняття соціальної та управлінської ієрархії, особливість протікання психічних процесів у цієї людини.

Особливості поведінки менеджера освіти мають свою специфіку, яка визначається унікальністю характеристик освітнього середовища та установленою супідрядністю морально-етичних нормативних стосунків всіх членів цього середовища. Питання «Яким би Ви хотіли бачити свого директора школи ?» не є риторичним, від цього багато залежить у житті кожного з працівників школи та учнів. Спробуємо створити модель керівника (за галузями компетенції), який, з нашого погляду, здатний ефективно вирішувати всі питання розвитку освітнього закладу.

Портрет менеджера освіти.

• 1. Здатність до планування та прийняття рішень.
• 2. Робота з людськими ресурсами.
• 3. Організованість та доцільне використання часу.
• 4. Комунікація.
• 5. Навички спілкування.
• 6. Забезпечення розвитку членів колективу.
• 7. Лідерство.
• 8. Управління змінами.

Звичайно, це той ідеал, до якого треба прагнути. У практиці ми зустрічаємося з менеджерами освіти, які не схожі один на одного. В основі управлінської поведінки кожного директора школи, педагога лежить визначений стереотип, що називають стилем.

Керівників шкіл за рівнем оволодіння елементами менеджменту можна класифікувати так: директор — менеджер; директор — педагог; божевільний директор; директор — завгосп.

За поведінковими проявами серед менеджерів освіти виділяють:

Караючий — керівник прискіпується до помилок, яких педагоги та учні припускаються у процесі викладання і навчання («Я — батько»).

Формаліст — керівник, який у своїх вчинках акцентує увагу на дотриманні процедурних характеристик (за тестом С. Деллінгера — «квадрат»).

Вихователь — допомагає кожному члену педагогічного колективу усвідомлювати власний досвід та вчитися на ньому (за С. Деллінгером — «коло»).

Відгороджений — керівник уникає проявів інтересу до особистих справ членів педагогічного колективу.

Новатор — керівник заохочує інновації, дослідження, експерименти (за С. Деллінгером — «трикутник»).

Директивний — вимагає неухильного виконання встановлених інструкцій (за МакГрегором — «Х»).

Безпечний — керівник не звертає уваги на навчання та розвиток своїх підлеглих.

Кожен з цих керівників по — різному ставиться до підлеглих. Найбільш рельєфно це проявляється у відношенні до думок своїх вчителів, учнів, загалом до чужої правди. Є три варіанти управлінських дій щодо розуміння інших: 1. Зрозуміти; 2. Не прийняти; 3. Подавити.

Ці характеристики ще не визначають стиль управління людьми. Стиль — це внутрішня парадигма людини, управлінця, яка залежить, в основному, від таких факторів:

За Н.Л. Коломінським «…стиль керівництва установи освіти — це система методів, прийомів, засобів, які переважають в управлінській діяльності керівника, а також особливості їх застосування, обумовлені особистістю керівника» [33].

Стиль управління визначається такими критеріями, як характер централізації влади та форма впливу на підлеглих.

Тепер ми можемо визначити основні стилі управління та риси, властиві їм. Керівникам шкіл у своїй діяльності доводиться зустрічатися з педагогами, що мають виражену, так звану акцентуацію характеру*. Це — надмірна виразність окремих рис характеру та їх сполучень. Розглянемо, як зразок, «спрагу влади». Влада — здатність, а також прагнення зробити власну ціннісну спрямованість ведучим мотивом інших людей.

Умовно можна виокремити три типи причин, за якими влада бажана для людини:

щоб домінувати над іншими і (або) обмежувати дії інших, створювати для них визначену депривацію*;

щоб інші люди над нею не домінували і (або) не втручалися в її справи — іноді ця мета може бути сама по собі кінцевою і більш цінною ніж інші;

щоб здійснювати досягнення.

Аналіз управлінського досвіду, від доісторичного до сучасного, засвідчує, що одна людина може підкорити іншу:

• 1) завдяки своєму розумові і знанням;
• 2) економічним і технічним засобам, що маються в її розпорядженні;
• 3) завдяки внутрішньому багатству і сформованості своєї особистості;
• 4) завдяки релігійній вірі, сприйнятої іншими як божа благодать.

Влада завжди полягає в одній з цих форм. Особливий випадок, коли людина спрямована не на одну з цих цінностей, а головним для неї стає власна могутність сама по собі.

Влада буває зовнішньою (інституціональна), внутрішньою (совість, обов’язок, честь) та анонімною (наука, громадська думка).

До цінностей влади відносяться: багатство, свобода, незалежність, безпека, володіння, насолода…

Разом з тим, людина при владі губить свободу.

Основні прояви влади в освітніх установах.

Є Влада, в основі якої - вольовий примус (директор, педагог впливає на підлеглих під страхом покарання).

Є Влада, що грунтується на заохоченні (впроваджується система заходів щодо матеріального та морального стимулювання).

Є Експертна влада (колеги, учні високо оцінюють фахову компетентність керівника).

Є Влада прикладу (підлеглі шанують керівника як особистість та спеціаліста, намагаються в усьому бути схожими на нього).

Є Законна влада (високий офіційний статус керівника надає йому право видавати розпорядження).

Є міра делегування керівником своїх повноважень;

Є міра участі підлеглих у прийнятті рішень;

Є рівень інформованості підлеглих;

Є тип влади, який використовує керівник Фактори, що визначають стиль управління Типи акцентуації характеру.

Є циклоїдний — чергування фаз поганого та гарного настрою;

Є гіпертимний — постійно піднятий настрій, висока психічна активність з бажанням діяльності;

Є лабільний — різка зміна настрою в залежності від ситуації;

Є астенічний — швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресії;

Є сензетивний — підвищена вразливість, відчуття власної неповноцінності;

Є психоастенічний — висока тривожність, підозрілість, схильність до самоаналізу, сумнівність…;

Є шизоїдний — відгородженість, інтроверсія, замкнутість;

Є епілептоїдний — злобно-тужливий настрій із накопиченням агресії, що виявляється у вигляді приступів гніву, конфліктність, скрупульозна педантичність;

Є застряючій (паранояльний) — підвищена підозрілість та хвороблива вразливість, прагнення до домінування, висока конфліктність, неприйняття думок інших;

Є демонстративний (істероїдний) — витискує неприйнянтні для себе факти, схильність до облудності, фантазування та удаваності з метою привернення уваги до себе; «втеча в хворобу» у випадку невизнання;

Є дистимний — знижений настрій, схильність до депресії, зосередженість на похмурих і сумних фактах життя;

Є нестійкий — піддається впливу оточуючих, шукає нові враження та компанії;

Є конформний — підпорядкований та залежний від інших.

Демократичний стиль Характеризується значною децентралізацією влади, керівник з основних управлінських питань радиться з підлеглими; рішення приймаються колективно; засіб впливу на підлеглих — заохочення за будь-який прояв ініціативи.

Вимоги подаються в консультативній формі (поради, консультації). Контроль неупереджений, заохочується самоконтроль та взаємоконтроль. Стосунки довірливі. Впроваджуються позитивні стимули та перспектива «радості на завтра» .

Керівник-демократ підтримує з педагогами та учнями довірливі стосунки, поводиться просто, відкритий, доступний. Тривожиться про згуртованість колективу. У своїй діяльності йде «від людини — до роботи» .

На сучасному етапі розвитку освітнього середовища навчальному закладу потрібен керівник-менеджер нової генерації. Директор школи — «генератор змін» — має бути готовим до подолання загроз як внутрішніх, які стримують розвиток закладу, так і зовнішніх, які заважають вийти на перспективний інноваційний рівень у цілому. У сучасній школі в основному працюють директори шкіл таких типів:

• — директор-господарник;
• — директор, який має статус недоторканності;
• — директор-науковець;
• — директор-громадський діяч;
• — директор-менеджер.

Із зазначеного вище переліку типів директорів найбільш актуальним та практичним щодо розвитку та застосування інновацій у ринкових умовах є директор-менеджер. Якщо поняття «менеджер» (від англ. manager — керувати) — це керівник, який володіє визначеною сукупністю професійних знань і практичних навичок, набутих під час навчання і роботи, веде до позитивних результатів у колективі та закладі в цілому з урахуванням сучасних нововведень, то термін «керівник» вживається стосовно осіб, які представляють установу чи підприємство, направляють діяльність і керують іншими людьми в їхній загальній діяльності з метою досягнення визначених цілей.

Таким чином, основна відмінність між цими поняттями полягає в тому, що керівник — це особа, призначена чи обрана на керівну посаду або займає її за власним бажанням (власники підприємств) та має певну освіту (наприклад, інженер, економіст, фінансист, агроном, учитель), а менеджер — це професіонал, який займає офіційну посаду і має спеціальну управлінську освіту. На нашу думку, сучасній школі потрібен директор-менеджер, який має бути не просто висококласним фахівцем у сфері освітнього менеджменту, а й людиною ідеї, з власним баченням мети й завдань сучасної школи та спроможною реалізувати ці ідеї та бути лідером.