Висновки. 
Облік, аналіз та аудит витрат на виробництво продукції: теорія, практика та звітність

Перехід до ринкових відносин ставить завдання вдосконалення методів управління виробництвом. Одним з важливих інструментів управління виробництвом була і залишається собівартість, тобто показник, який показує у вартісному виразі стан витрат виробництва.

Аудиторська перевірка виробничих витрат є досить трудомістким процесом, що вимагає від аудитора знання, крім безлічі нормативних та інструктивних матеріалів, також і особливостей обрахунку собівартості продукції в окремих галузях і видах господарської діяльності. Тому до початку документальної перевірки аудитору необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його виробничої діяльності. На основі аналізу облікової політики й особливостей виробництва аудитор з’ясовує обґрунтованість застосовуваного на практиці методу обліку виробничих витрат і варіанта зведеного обліку витрат.

Метою аудиту витрат є встановлення правильності відображення даних первинних документів щодо визначення витрат повноти та своєчасності їх відображення в облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним актам. У цілому вирішуються такі питання: додержання підприємством норм, визначених П (С)БО 16 «Витрати», їх переліку при віднесенні окремих витрат до прямих матеріальних, трудових, а також загальновиробничих та інших.

Вивчення Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також інструкції щодо його застосування, затверджених Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 року дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином з однієї стороні відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток). За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, в тому числі витрат на виробництво продукції та інших витрат діяльності, що передбачена П© БО 16 «Витрати» не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва матеріальних цінностей.

Одним із напрямів вдосконалення обліку витрат є їх автоматизація. Автоматизованим шляхом здійснюється вибір оптимального стану виробництва, доцільне виконання замовлень і послуг. Керівнику надається можливість прогнозувати склад витрат, а також отримання максимального прибутку.

Описано нововведення в облік витрат того, що для одержання оперативної інформації з обліку запропоновано до прямих витрат у рослинництві щомісяця додавати непрямі за встановленим відсотком без записів за рахунками бухгалтерського обліку. Уточнено склад витрат для визначення вартості продукції, зокрема: до собівартості потрібно відносити плату за землю та більшість загальногосподарських витрат, а операції з купівлі та продажу землі недоцільно пов’язувати з витратами виробництва. Розглянуто процес формування об'єктів обліку витрат, що стосуються до виробництва продукції урожаю поточного та майбутніх років, обґрунтовано методику побудови субрахунків рахунка 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» і аналітичних рахунків для узгодження записів із синтетичним обліком як витрат, так і доходів, надано пропозиції щодо скорочення кількості форм документування та перебудови плану рахунків у частині обліку виробництва.

Зроблені висновки і пропозиції ще раз доказують, що об'єкт дослідження є складним і потребує постійного вивчення.

журнальний ордерний синтетичний обліковий.