Обладнання робочих місць та оргаізація оснащення

На ефективність управлінської праці впливає обладнання та оргаізація оснащення робочих місць для виконання різних управлінських робіт, засобами зв' язку і службовими меблями.

Таблиця 4.1 Огляд систем планування приміщень.

Рис. 4.2 Правила розподілу приміщень за пріоритетністю розміщення

Удосконалення організації й обслуговування робочих місць охоплює:

• o раціональне планування робочих місць;
• o забезпечення їх технологічним і організаційним оснащенням, іншим устаткуванням, що відповідає антропометричним і фізіологічним даним людини та її естетичному сприйняттю оточення;
• o впровадження систем регламентованого обслуговування, що забезпечує своєчасне налагодження та ремонт оргтехніки, обладнання, доставку матеріалів відповідно до встановлених графіків, завдань та технології виконання функцій.

Вимоги щодо забезпечення економії часу працівників апарату управління на пошук засобів праці і скорочення фізичних зусиль в процесі роботи:

• o у більшості працівників на робочій поверхні столу немає нічого зайвого;
• o майже кожний предмет і засіб праці має своє місце, оскільки хаотичне розміщення їх викликає зайві рухи і витрати часу;
• o канцелярське приладдя (олівці, ручки, лінійки тощо) зберігаються в ящику столу зі спеціальними розділами;
• o засоби комунікаційної техніки (телефон тощо) розміщуються зліва, це необхідно для вивільнення під час розмови правої руки для роботи;
• o документи і засоби розміщені так, щоб забезпечувалася найкраща послідовність виконання роботи.

Набір службових меблів для працівників апарату управління містить:

• o робочий стіл (звичайний чи спеціалізований);
• o допоміжні столи і тумбочки для зберігання справочного матеріалу, установки друкувальної машини, телефонів, картотеки, факсу тощо;
• o робоче крісло чи стілець;
• o шафа звичайного типу і спеціальні (для документації, креслень, дискет та дисків електронного архіву), полиці, стелажі тощо.

Таблиця 3.3 Перелік меблів і оснащення робочого місця генерального директора.

В основу розміщення службових приміщень покладені такі принципи:

• o спочатку розміщуються такі структурні підрозділи (керівництво, економічний і торговий підрозділи, відділ організації торгівлі, відділ кадрів і бухгалтерія);
• o відділи і співробітники, які найчастіше підтримують між собою зв’язок по роботі, мають бути розміщені поблизу один від одного;
• o відділи, пов’язані з прийомом відвідувачів, доцільно розміщувати біля входу;
• o відділи, де зосереджені обчислювальна техніка, факси, ксерокси та інше устаткування, повинні розміщуватися у місцях, ізольованих від інших службових приміщень;
• o розміщення працівників проводиться з урахуванням забезпечення приміщенням для кожного структурного підрозділу (одна кімната на 5−6 осіб);
• o забезпечення кожного співробітника площею згідно з діючими нормами (від 3,25 до 5 кв.м.);
• o площа кабінетів має бути не меншою 8 кв. м і не більшою 54 кв. м. Приймальний при кабінетах — мати службову площу не менше 8 кв. м і не більше 24 кв. м;
• o при розміщенні меблів у службових приміщеннях, а також влаштування скляних перегородок слід дотримуватися встановлених нормативів: ширина проходу для однієї людини становити 55−60 см, для двох осіб — 70−80 см, для трьох — 100 см. Відстань між стіною і робочим місцем — 140 см, відстань від робочого місця до шафи або стелажа — 180 см;
• o для управлінських працівників встановлено такі норми площі: для керівника установи — 22−55 кв. м, для керівника великого структурного підрозділу — 12−35 кв. м, для менеджера відділу — 8−24 кв. м;
• o для керівника несамостійного структурного підрозділу кабінет не передбачається і його робоче місце розміщується у загальній кімнаті;
• o робочі місця спеціалістів обладнуються у приміщенні, ізольованому легкими розбірними перегородками, оснащаються оргтехнікою, засобами зв’язку, ПЕОМ, календарем тощо. Обладнання робочих місць технічних працівників залежить від того, які технічні засоби вони використовують.
• o ефективність роботи апарату управління залежить від забезпеченості працівників відповідними інформаційними, нормативними і довідковими матеріалами, літературою, документацією тощо. Тому необхідно регламентувати обсяг і зміст інформації, яка має надходити до конкретного виконавця. Крім того, треба визначити час та в якому вигляді і якими засобами вона повинна має передаватися.

Раціональна організація робочих місць службовців передбачає:

• o вибір меблів та обладнання з урахуванням антропометричних показників;
• o забезпечення зручного положення корпусу працівника для меншої втомлюваності, гарного зорового сприйняття, свободи рухів тощо;
• o обладнання робочого місця відповідним оснащенням та засобами механізації й автоматизації робіт;
• o раціональне планування і компоновку меблів, обладнання та оснащення;
• o створення сприятливих санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці. До організаційного оснащення входять:
• o предмети, які необхідні працівнику для забезпечення зручної робочої пози, а також для укладання та зберігання пристроїв, документів, довідників, засобів оргтехніки, інструментів, заготовок, деталей, допоміжних матеріалів;
• o засоби освітлення, сигналізації та зв’язку;
• o допоміжні пристрої для догляду за обладнанням, прибирання робочого місця тощо;
• o предмети виробничого інтер'єру.

Вимоги до конструкції та габаритів організаційного оснащення визначаються:

• o характером і видом робіт, що виконуються на робочому місці;
• o особливостями організації виробництва та управління (методами роботи, змінністю роботи, спеціалізацією робочих місць, специфікою та кількістю автоматизованих робочих місць (АРМ) менеджерів та інженерно-технічних працівників);
• o складом та кількістю пристроїв, інструменту та інших засобів, необхідних для даного робочого місця;
• o асортиментом і характером опрацьовуваної інформації, оброблюваних деталей, напівфабрикатів, інших матеріалів;
• o факторами, що характеризують зв’язки працівника з організаційним оснащенням (робочою зоною, позою при роботі, обсягами та характером інформаційних комунікацій тощо).

При виборі оснащення для робочого місця, в ому числі АРМ фахівців та керівників, необхідно враховувати:

• o найбільш повну відповідність оснащення його функціональному призначенню;
• o економічність використання виробничого майданчика та службових приміщень;
• o відповідність конструкційних характеристик і габаритів організаційного оснащення ергономічним вимогам з урахуванням антропометричних показників та психофізіологічних властивостей користувача робочого місця;
• o міцність та стійкість конструкції;
• o дотримання вимог технічної естетики і відповідність загальному інтер' єру робочого місця;
• o дотримання правил техніки безпеки та охорони праці.

Дуже важливою умовою ефективного користування робочим місцем є правильне його освітлення.

Конструкції світильників (освітлювачів) для виробничого освітлення мають відповідати таким вимогам:

• o забезпечувати постійне освітлення протягом робочого часу;
• o достатньо освітлювати поверхню, на яку спрямований погляд робітника;
• o рівномірно розподіляти світло в оточуючому просторі;
• o запобігати сліпучому впливу надмірно яскравого світла.

Для виробничого освітлення використовують світильники трьох груп:

• а) світильники прямого світла, які не менше 80% світлового потоку спрямовують у нижню зону приміщення;
• б) світильники переважно прямого спрямовують, які посилають 60−80% світла у нижню зону;
• в) світильники відбитого світла, які випромінюють у верхню зону не менше 80% світлового потоку, яке відбиваючись від стелі та верхньої частини стін, рівномірно розподіляється по всьому приміщенню

Вимоги, що висуваються до робочих меблів пов’язані зі зручністю виконання роботи та зменшення втомлюваності; цьому сприяє їх правильний вибір, оскільки конструкція меблів повинна враховувати положення виконавця на робочому місці, його робочу позу, робочу зону і навантаження, які він несе. Пристосування для підтримання пози при роботі сидячи це крісла, стільці, табурети, відкидні сидіння (в т.ч. настінні), сидіння-опори. Вибір типу робочих сидінь визначається характером праці виконавця.

Планування робочих місць — це найбільш раціональне просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, конструювання та управління — обладнання, технологічного та організаційного оснащення, засобів обчислювальної техніки та телекомунікацій, сигнального зв’язку, предметів праці та самого користувача робочого місця. При плануванні необхідно правильно визначити площу робочого місця, його просторове розташування, при цьому врахувати необхідність найбільш економного використання виробничих та офісних площ. Разом з тим, площа робочого місця має бути достатньою для розміщення обладнання та інших предметів праці щоб створювати для робітника необхідні умови для продуктивної та безпечної для здоров' я праці. За існуючими нормативами на кожного працюючого має виділятися не менше 4,5 кв. м виробничої (офісної) площі і не менше 15 куб. м обсягу виробничої (офісної) площі / Инструкция по разработке проектов и смет для промышленного строительства (СН-202−76). — М.: Госстрой, 1976).

Для адміністративно-офісних приміщень встановлені нормі площі на одного робітника в розмірі 3,25−5 кв. м (в деяких випадках до 6 кв. м).

При проектуванні службових приміщень слід мати на увазі, що раціональною є прямокутна форма кімнат зі співвідношенням сторін 1:1,5 (максимум 1:2), мінімальна висота стелі - 3,25 м, ширина — 2,5 м.

При двобічному освітленні глибина приміщень не повинна перевищувати 15 м, при однобічному — 6−7 м. Вікно не повинно знаходитися у полі зору людини, тому столи треба розміщувати перпендикулярно до нього.

Робоче місце поділяється на робочу (оперативну) зону і допоміжний простір. Робоча зона — це ділянка тримірного простору, обмежена зоною досяжності у горизонтальній та вертикальній площинах з урахуванням повороту робітника на 180° та переміщення його вправо і вліво на один-три кроки. У цій зоні розміщуються знаряддя праці, які постійно використовуються у роботі. Окрема площа складає допоміжну зону, де розташовуються предмети, які використовуються рідше. Простір, обмежений уявною дугою, окресленою кінчиками пальців повністю витягнутої руки при її обертанні у плечовому суглобі, називається зоною максимальної досяжності в горизонтальній та вертикальній площинах відповідно.

Простір, обмежений уявною дугою, окресленою пальцями руки повністю витягнутої руки в горизонтальній та вертикальній площинах відповідно при її обертанні у ліктьовому суглобі (при опущеному плечі), вважається оптимальною зоною досяжності.

Зони досяжності визначаються для різних фіксованих робочих положень (сидячи, стоячи) і поз. При їх визначенні треба орієнтуватися на людину невеликого зросту в одязі та взутті. Розташування основного та допоміжного обладнання має забезпечувати вільний доступ до зон, що потребують профілактичного огляду та ремонту, а також зручне та безпечне переміщення людей.

Планування робочого місця має забезпечувати добрі умови огляду, що виключає велике зорове навантаження. Кут миттєвого зору в робочій зоні складає 18°, кут ефективного бачення в робочій зоні - 30°, кут зони огляду при фіксованому положенні голови по горизонталі складає 120° (за рахунок бокового зору), по вертикалі - 86° (39° - угору та 47° - униз). При обертанні голови кут зони огляду складає по горизонталі 120°, по вертикалі - 125−135°. Слід мати на увазі, що поворот голови, який не викликає надмірних навантажень, складає 30−40° і що рух очей швидший і менш стомлюючий, а розміри і пропорції предметів оцінюються точніше у горизонтальній, ніж у вертикальній. Необхідно враховувати також, що межі сприйняття окремих кольорів різні: жовтий колір розрізняється у межах 120° по горизонталі та 95° по вертикалі, синій — відповідно, у межах 100° і 80°, червоний і зелений — 60° і 40°.