Висновки та пропозиції

З метою пожвавлення інвестиційного процесу в АПК важливо створити ефективну систему економічних важелів. Зокрема, слід спрямовувати цінову, фінансово-кредитну і податкову політику держави на відновлення платоспроможності агровиробників, оскільки тепер переважна частина капітальних вкладень в АПК здійснюється саме за їх рахунок.

У цьому контексті, з метою виконання Національної програми виробництва технологічних комплектів машин і устаткування для сільського господарства, харчової та переробної промисловості, необхідно задіяти організаційні, ресурсні та фінансово-кредитні важелі а також удосконалити механізм забезпечення агровиробників відносно недорогою технікою за допомогою лізингу, клірингових операцій, кредитів тощо. Крім того, зазначену програму слід кардинально доопрацювати у напрямі доведення рівня вітчизняної потужної і надпотужної сільськогосподарської техніки нових поколінь до рівня світових аналогів, що дасть можливість підвищити продуктивність праці в аграрному виробництві до 2010 р. в 2−3 рази, а до 2015;2020 рр. — у 4−5 разів.

Мотивація до залучення інвестицій у виробництво залежить від фінансової стабілізації (помірні рівні інфляції та відсотки по банківських кредитах, розв’язання платіжної кризи), гнучкості та стимулюючої спрямованості податкової політики, характеру реформування відносин власності. Створення сприятливого інвестиційного клімату в аграрній сфері та активізація інвестиційної діяльності, враховуючи сучасне фінансове та матеріально-технічне становище агропромислового комплексу, потребують вирішення завдання якісної зміни підходів до управління АПК в цілому, кожної його галузі та кожного суб'єкта господарювання, а також їх адаптації до ринкових умов. Саме тому необхідно сформувати ефективний механізм управління інвестиціями, який би враховував специфіку АПК та був здатний створити економічно вигідні умови для стимулювання процесу накопичення аграрного капіталу і зростання ефективності його використання, а це можливо лише за умов подальшого реформування відносин власності та розвитку підприємницької діяльності.

У зв’язку з тим, що основні засоби є одним з найважливіших елементів виробництва, в економічній теорії триває дискусія щодо визначення основних засобів як економічної категорії, їх класифікації, функціонування та відтворення. Ця економічна категорія в різних наукових джерелах тлумачиться неоднозначно. В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. під терміном «основні фонди» розуміють матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податків впродовж часу, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Наведене формулювання поняття основних засобів як економічної категорії має деякі недоліки. Ми вважаємо, що при цьому зазначений термін розглядається дещо в податковому розрізі і не містить вартісних критеріїв. Також з визначення не зрозуміло, чи буде підприємство отримувати прибуток від використання основних засобів.