Попроцесний метод. 
Методи калькулювання собівартості продукції

Попроцесний метод передбачає диференційований облік витрат по кожному технологічному процесу, по ділянках і цехах і іншим центрам виникнення витрат як систему контролю за витратами виробництва і собівартістю продукту. Повні виробничі витрати акумулюються за двома основними статтями — прямим матеріалами і конверсійним витратам (сумі прямих витрат на оплату праці та віднесених на собівартість готової продукції заводських накладних витрат) [6, C.272]. Попроцесна калькуляція зручна для тих компаній, які виробляють суцільну масу однакової продукції за допомогою ряду операцій або процесів. Попроцессний метод калькулювання застосовується у видобувних галузях промисловості (вугільної, гірничорудної, газової, нафтової, лісозаготівельної), в енергетиці, а так само в переробних галузях з найпростішим технологічним циклом виробництва, тобто там, де присутня масовий тип виробництва, нетривалий виробничий цикл, обмежена номенклатура продукції, що випускається, єдина одиниця виміру і калькулювання, відсутність, або незначні розміри незавершеного виробництва. У підсумку виходить продукція (надається послуга) є одночасно і об'єктом обліку витрат, і об'єктом калькулювання. Часто попроцесний метод розглядають як спрощену різновид попередільного калькулювання.

Облік витрат методом попроцесної калькуляції містить чотири основні операції:

• 1) Підсумовування рухаються в потоці речових одиниць продукції. На першому етапі визначається сума одиниць продукції, що зазнала обробці в даному підрозділі протягом звітного періоду часу. При цьому обсяг на вході повинен дорівнювати обсягу на виході. Цей етап дозволяє виявити втрачені в процесі виробництва одиниці продукції.
• 2) Визначення продукції на виході в умовних (еквівалентних) одиницях. Умовні одиниці продукції використовують для вимірювання кількості виробів, виготовлених за певний період. Для того, щоб виявити питому собівартість в умовах багатопроцесного виробництва важливо встановити повний обсяг роботи, виконаної за звітний період. В обробних галузях існує специфічна причина, пов’язана з тим, як враховувати все ще не завершене виробництво, тобто роботи на кінець звітного періоду виконані частково. Для цілей попроцесної калькуляції витрат одиниці частково завершеною продукції вимірюються на основі еквівалентів повних одиниць продукції. Еквівалентні одиниці є показник того, яке число повних одиниць продукції відповідає кількості повністю завершених одиниць продукції плюс кількість частково завершених одиниць продукції. Наприклад, 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності в 60%, з точки зору виробничих витрат, еквівалентні 60 повністю завершеним одиницям.
• 3) Визначення повних враховуються витрати і обчислення питомої собівартості у розрахунку на еквівалентну одиницю. На цьому етапі підсумовуються повні витрати віднесені на виробничий підрозділ у звітному періоді.
• 4) Облік одиниць завершеної і переданої далі продукції та одиниць, залишаються у незавершеному виробництві. Питома собівартість при попроцесної калькуляції являє собою усереднений показник, відповідно і попроцесна система обліку вимагає меншого числа господарських операції, ніж позамовному система. Саме тому багато компаній воліють користуватися попроцесною калькуляцією витрат. У будь-якому випадку, перш ніж зупинитися на конкретній системі, необхідно усвідомити принципові особливості кожної системи в більш широкому плані. Зазвичай вибір того чи іншого методу калькулювання в значній мірі залежить від характеристик виробничого процесу і видів виробленої продукції. Якщо це продукція одного типу, вона просувається від одного технологічного ділянки до іншого безперервним потоком, кращим є метод попроцесної калькуляції витрат. Однак якщо витрати на виробництво різних видів продукції значно відрізняються один від одного, то застосування попроцесної калькуляції не зможе забезпечити виробника адекватною інформацією, тому тут більш доречно скористатися методом позамовному калькуляції [6, с. 272 ].

Деякі компанії можуть вважати за необхідне застосувати змішаний варіант використання цих двох систем, виходячи при цьому з характеру руху продукції по виробничих цехах, наприклад, в умовах паралельних технологічних процесів. Найбільш підходять для попроцесної калькуляції підприємства, що мають такі особливості:

• — Якість продукції однорідне;
• — Окремий замовлення не впливає на виробничий процес в цілому;
• — Виконання замовлень покупця забезпечується на основі запасів виробника;
• — Виробництво є серійним масовим і здійснюється потоковим способом;
• — Застосовується стандартизація технологічних процесів і продукції

виробництва;

• — Попит на продукцію, що випускається постійний;
• — Контроль витрат по виробничим підрозділам є більш доцільним, ніж облік на основі вимог покупця або характеристик продукції;
• — Стандарти з якості перевіряються на рівні виробничих

підрозділів; наприклад, технічний контроль проводиться на рівні.

виробничих підрозділів безпосередньо на лінії в ході.

виробничого процесу;

У виробництвах, де:

• — Виробляється один вид продукції;
• — Не виникають запаси напівфабрикатів;
• — Не утворюються запаси готової продукції може застосовуватися метод простого калькулювання. Якщо у підприємства немає запасів готової продукції (енергетичні, транспортно організації), використовується метод простого одноступінчатого калькулювання. Собівартість одиниці продукції визначається діленням сумарних витрат за звітний період на кількість виробленої за цей період продукції.