Розвиток судово-бухгалтерської експертизи в Україні

Історія розвитку судової експертизи в нашій країні почалася з 10 липня 1923 року, коли Рада Народних Комісарів України затвердила Положення про обласні кабінети науково-судової експертизи в Харкові, Києві й Одесі [5].

Нове Положення про кабінети науково-судової експертизи, що було прийняте 25 квітня 1925 року, уже передбачало виконання ними не тільки експертиз, але також наукових праць і експериментальних досліджень з питань криміналістичної техніки і методології розслідування злочинів. У зв’язку з розширенням функцій кабінети у тому ж 1925 році були перейменовані в інститути науково-судової експертизи. Таким чином, у судовій системі був створений такий важливий і самостійний інститут, як судова експертиза, незалежна від органів досудового слідства [5].

Зауважимо, що судово-бухгалтерська експертиза, як і будь-яка судова експертиза, не існує поза кримінальними чи цивільними справами, що виникають у процесі розслідування або судового розгляду. Незалежно від того, по яких справах призначається судово-бухгалтерська експертиза, предметом)) є господарська діяльність, відображена в документах бухгалтерського обліку та бухгалтерських регістрах, що стали об'єктом розслідування чи судового розгляду і у відношенні яких перед експертом-бухгалтером поставлені слідчим або судом питання, що потребують застосування спеціальних знань з бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності підприємств [6].

Один з основних етапів становлення та подальшого інтенсивного розвитку цієї галузі знань припадає на кінець 40-х років. 04.06.1947 р. Президією Верховної Ради СРСР був ухвалений Указ «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна». Виконання цього Указу стало причиною збільшення кількості справ з розслідування господарських злочинів, що, у свою чергу, вимагало значно ширшого застосування спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку і звітності та одержання доказів у формі висновків експертів-бухгалтерів. Отже, виникла необхідність створення відповідної експертної установи. Розпорядженням Голови Ради Міністрів СРСР від 02.08.1948 р. № Ю814-р при Міністерстві фінансів СРСР було створено Бюро державної бухгалтерської експертизи з філіями при міністерствах фінансів союзних та автономних республік і фінансових органах на місцях. Діяльність Бюро бухгалтерської експертизи регулювала низка нормативно-правових документів: положення про Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів СРСР, ухвалене Радою Міністрів СРСР 19.05.1952 р., інструкція Міністерства фінансів щодо застосування цього положення, а також порядок розрахунків за бухгалтерські експертизи [1, с. 44].

Згідно із зазначеними Положеннями та Інструкцією були сформовані Бюро бухгалтерської експертизи та його філії з постійними штатними кадрами експертів-бухгалтерів у республіках, у тому числі й в Україні, а також областях та містах Москві і Санкт-Петербурзі. Зазначеним Положенням на Бюро та його філії покладалась функція з проведення бухгалтерських експертиз у кримінальних і цивільних справах за завданнями органів розслідування, прокуратури, судів та арбітражу [1, с. 44].

У 1957 році Радою Міністрів УРСР республіканську філію було перетворено на Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів УРСР з філіями при обласних відділеннях. А 02.02.1957 р. Радою Міністрів УРСР ухвалено постанову № 111 «Про Бюро державних бухгалтерських експертиз при Міністерстві фінансів України». Відповідно до цієї постанови Міністерством фінансів України було видано Інструкцію від 20.06.1957 р. № 1 щодо застосування зазначеної постанови.

Для поліпшення діяльності Бюро та координації функцій постановою Ради Міністрів УРСР від 04.01.1970 р. Бюро і його обласні філії в повному складі штатних працівників підпорядковано Міністерству юстиції України.

Зі становленням Бюро бухгалтерської експертизи розпочався новий етап розвитку судово-бухгалтерської експертизи в Україні.

Міністерством юстиції України за погодженням з Прокуратурою та Верховним Судом України було розроблено Інструкцію «Про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз в Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції України» від 30.12.1974 р. Це був перший в Україні нормативно-правовий документ, яким визначались процесуальні, організаційні, правові засади призначення та проведення бухгалтерських експертиз.

Протягом трьох десятиліть підпорядкування бухгалтерської експертизи Міністерству юстиції України структура і функції Бюро та його філій зазнали певних змін: обласні філії Бюро були перетворені на міжобласні та їх експертні підрозділи, за якими закріплювались зони обслуговування відповідних територій.

У квітні 1990 року республіканське Бюро було ліквідовано, а кадровий склад експертів-бухгалтерів Бюро та міжобласних філій з відповідними функціями передано до Київського і Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз та Одеської лабораторії південного регіону України.

Після ухвалення 1994 року Закону України «Про судову експертизу» значно розширилася система науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України. Так, у 1995 році на базі лабораторій та відділень було створено Донецький, Львівський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз, а на їхні відповідні підрозділи покладено функції з виконання судово-бухгалтерських експертиз [1, с. 45].

За ці роки лабораторії судово-бухгалтерської експертизи значно розширили коло розв’язуваних ними завдань, почали проводити складні та нові види економічних досліджень. Експерти-бухгалтери оволоділи новими економічними спеціальностями з дослідження документів про фінансово-кредитні операції, економічну діяльність підприємств і організацій. З розширенням кола завдань, що вирішувались експертами-бухгалтерами, виникла необхідність у зміні самої назви цього виду експертизи. Рішенням Президії науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 30.01.2001 р. судово-бухгалтерську експертизу було перейменовано на судово-економічну.

Крім того, у системі науково-дослідних інститутів Міністерс-тва юстиції України працюють Київський НІІСЕ з відділеннями у містах Вінниці, Тернополі, Черкасах і Чернігові, Харківський НІІСЕ має свої відділення в містах Дніпропетровську, Полтаві і Севастополі, а також Кримське відділення в м. Сімферополі, Одеський НІІСЕ з відділеннями в м. Кіровограді і Миколаєві, Львівський НІІСЕ і Донецький з відділенням у м. Луганську. Але навіть такого розвитку системи закладів Міністерства юстиції недостатньо для забезпечення системи правосуддя державними експертними послугами [5].

Забезпечуючи судову експертизу в цілому необхідними нау-ково-методичними розробками, установи Міністерства юстиції через відсутність належного фінансування перестали задовольняти слідчу і судову практику необхідною їм кількістю експертиз за конкретними кримінальними і цивільними справами. В умовах недостатнього розвитку незалежної судової експертизи в системі Міністерства юстиції її почали проводити самі замовники — Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки і Міністерство оборони України. Безумовно, така експертиза є зручною для слідчих однак вона істотно знижує гарантії захищеності особи, що проходить у справі, від можливого необ'єктивного дослідження обставин, що впливають на встановлення ступеня провини, тому що фахівці таких відомчих установ не можуть бути цілком вільними від зацікавленості в розслідуванні справи.

Таким чином, судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи і відомчі служби: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції і Міністерства охорони здоров’я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони і Служби безпеки України [5].

Крім того, судово-експертна діяльність (яка до 2000 року підлягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких засадах, а також окремими громадянами за одноразовими договорами. Скасування ліцензування судово-експертної діяльності, що була зафіксована в Законі України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», привело до того, що до сфери судової експертизи приєдналася велика кількість експертів-підприємців. Вони, з одного боку, надають допомогу в забезпеченні правосуддя додатковою кількістю експертиз за кримінальними і цивільними справами, а з другого, їх дослідження без належного нагляду з боку Міністерства юстиції можуть заподіяти шкоди інтересам правосуддя [5].

Тому, у відповідності до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.97 p., основними завданнями Міністерства юстицій України є організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль діяльності підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю і ведення Реєстру атестованих судових експертів. Органи дізнання, досудового слідства і суди зобов’я-зані доручати проведення судових експертиз переважно фахів-цям, внесеним до цього Реєстру.

У випадках, коли проведення експертизи доручається працівнику підприємницької структури, суд чи інший орган, що призначає експертизу, повинен перевірити, чи є у фахівця посвідчення про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності.

Проведення експертизи за одноразовими договорами може мати місце в тих випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. При цьому в договорі повинні бути зазначені терміни виконання експертизи, розмір винагороди експерту і порядок ії виплати.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» і ст. 48 КПК України за заявою адвокатів, захисників і осіб, що самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватися дослідження, результати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів (далі - інші дослідження). Причому, експертизи і висновки фахівців проводяться експертними установами у відповідності до регіональних зон їх обслуговування.

Підставою для проведення експертиз в експертній установі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Інші дослідження проводяться за письмовою заявою замовника з обов’язковою вказівкою його реквізитів, а також питань, що підлягають вирішенню.

Цікавим моментом є те, що чинним законодавством, зокре-ма ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність», для деяких підприємств передбачено обов’язкове проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський висновок. Однак слідчим і судам, особливо господарським, необхідно мати на увазі, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яка може бути призначена тільки після порушення справи. Крім того, сертифікат на аудиторську діяльність не дає права його власникам займатися судово-експертною діяльністю.

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності покладається на міністерства і відомства, у систему яких входять спеціалізовані установи і служби, що проводять судові експертизи. Для розгляду найбільш важливих питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи [5].

На Координаційну раду з проблем судової експертизи покладається обговорення і розробка рекомендацій за такими питаннями: забезпечення найбільш повного задоволення потреб судів, органів дізнання і досудового слідства в судово-експертних дослідженнях; розвиток мережі судово-експертних установ і збільшення обсягів і видів судових експертиз, впровадження нових видів експертиз; удосконалення процесуального законодавства України про проведення судової експертизи; узгодження відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, наказів), що реґламентують порядок проведення судових експертиз і діяльність установ і служб судових експертиз; створення нових видів судових експертиз, організаційні і методичні основи яких вимагають об'єднання зусиль судово-експертних установ (служб) різних відомств; визначення актуальності, пріоритетності основних напрям-ків науково-дослідних робіт і конкретних тем, що вимагають спільної, погодженої розробки та редакційно-видавничої діяльності з питань судової експертизи; удосконалення організаційних основ проведення міжвідом-чих комплексних експертиз; обмін науково-технічною інформацією і статистичними даними за профілем діяльності; розробка загальних положень з атестації судових експертів і діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій; удосконалення форм науково-методичної роботи з посадовими особами, що призначають судові експертизи; формування державного реєстру судових експертів; розробка загальних вимог з підготовки кадрів для судово-експертних установ і підвищення їхньої кваліфікації; організація міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз; проведення міжвідомчих науково-методичних конференцій, семінарів, шкіл з проблеми судової експертизи; встановлення і розвиток міжнародного співробітництва та обміну науково-технічними досягненнями в галузі криміналістики і судової експертизи; здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток діючих і впровадження нових видів судових експертиз.

Виконання наукових розробок з питань організації і проведення судових експертиз, а також проведення експертиз за кримінальними справами науково-дослідними установами судових експертиз фінансується за рахунок державного бюджету.

Проведення судових експертиз іншими спеціалізованими установами і відомствами фінансується за рахунок коштів, які виділені їм для цих цілей з державного і місцевого бюджетів. Всі інші роботи зазначені вище установи і служби проводять на госпрозрахункових засадах.

Перелік державних платних послуг, що надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції, затверджений постановою KM України від 07.08.99 року № 1432. Ці послуги надаються інститутами судових експертиз юридич-ним і фізичним особам на договірних засадах за плату в обсязі витрат, пов’язаних з їх виконанням. До таких платних послуг відносяться [5]:

• 1. Проведення судових експертиз, а саме: криміналістичних, біологічних, авто технічних, економічних, бухгалтерських, товарознавчих, будівельно-технічних, горнотехнічних і інших за цивільними, господарськими і адміністративними справами на підставі і в порядку, встановленому законодавством.
• 2. Учбово-методична робота із замовниками і виконавцями науково-експертних досліджень.
• 3. Розробка рекомендацій для органів дізнання, досудового слідства і судів, спрямованих на профілактику правопорушень.
• 4. Підготовка і видання наукових праць, впровадження їх в експертну практику.
• 5. Встановлення обставин, що, сприяли чи можуть сприяти здійсненню злочинів, і розробка рекомендацій з їх усунення.
• 6. Консультаційні та експертні послуги у випадку виклику в органи дізнання і суду.
• 7. Надання науково-технічних послуг організаціям і громадя-нам у відповідності до законодавства і статусу установ.
• 8. Проведення науково-практичних семінарів і нарад, конференцій, симпозіумів з питань теорії і практики судової експертизи і криміналістики, обміну передовим досвідом експертної роботи.
• 9. Проведення експертної підготовки з наступним присвоєнням у порядку, встановленому Законом України «Про судову експертизу», кваліфікації судового експерта.
• 10. Проведення навчання експертів з метою вивчення нових методів і методик експертних досліджень, а також змін у законодавстві з питань судових експертиз.
• 11. Проведення наукових і науково-технічних експертиз у сфері науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок в галузі судової експертизи.
• 12. Послуги, спрямовані на вирішення питань, що не відносяться до судочинства, якщо для цього використовуються засоби і методи судової експертизи (висновку фахівців).
• 13. Копіювальні і брошурувальні роботи. На працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюють-ся особливості матеріального і соціально-побутового забезпечення, передбачені законом України «Про державні служби».

Керівники спеціалізованих установ і відомчих служб за погодженням органу чи особи, що призначили судову експертизу, мають право включати до складу експертних комісій фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України. Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі і відшкодування інших витрат, пов’язаних з її проведенням, здійснюється за домовленістю сторін.

Спеціалізовані установи і відомчі служби, що виконують судові експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові зв’язки з установами криміналістики інших країн, проводити спільні наукові конференції, обмінюватися науковою інфомацією і здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики [5].