Види та класифікація довготривалих господарських зв'язків

договірний зв’язок торгівля регулювання Систему господарських зв’язків за характером й послідовністю взаємодії промисловості й торгівлі можна умовно розділити на три етапи:

• — підготовчий;
• — документального оформлення поставки;
• — виконання (функціонування).

Господарські зв’язки на поставку товарів розрізняються по своїй структурі, за кількістю учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.

По своїй структурі господарські зв’язки можуть бути простими й складними.

При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами — виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.

Так заключають договори на продовольчі товарів, фізико-хімічні властивості яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).

Для складної структури характерна участь у господарських зв’язках одного або декількох посередників — оптових баз. По кількості посередників розрізняють одно-, двохі багатоланкові зв’язки. При участі в господарських зв’язках одного або декількох посередників знижуються оперативність планування виробництва й торгівлі, ефективність впливу її на промисловість по випуску товарів у відповідності з попитом населення, здорожується процес руху товарів, сповільнюється обіг товарів.

За кількістю учасників договірних відносин господарські зв’язки підрозділяються на прямі й опосередковані.

Під прямими зв’язками маються на увазі взаємини двох учасників договорів поставки: підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними організаціями й підприємствами. Поряд з ними в кооперативній торгівлі широке поширення одержали так звані безпосередні (прямі) господарські зв’язки кооперативних організацій і підприємств із промисловими підприємствами (об'єднаннями) по поставках товарів без участі позасистемных оптових посередників.

Ефективність прямих тривалих господарських зв’язків виражається в економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, і є результатом цілеспрямованих зусиль комерційних служб підприємств-виробників і споживачів — відповідно до перспективних планів спільних заходів, довгостроковими господарськими договорами.

Робота виробничих об'єднань і великих підприємств показує, що ефективними такі зв’язки можуть бути при наступних умовах:

• — при взаємній зацікавленості у встановленні прямих тривалих зв’язків як підприємства-споживача, так і підприємства-виробника;
• — ритмічності роботи виробника;
• — якості продукції, що постачається;
• — можливості й готовності задоволення постачальником асортиментного замовлення споживача;
• — наявності у виробника резерву виробничих потужностей, необхідного для оперативного задоволення обґрунтованих вимог споживача: по кількості, якості й асортиментам продукції й строкам її поставки;
• — стабільності показників обсягів поставок продукції споживачеві;
• — при платоспроможності споживача;
• — наявності між підприємствами, заключних довгострокових договорів поставки, що передбачає зобов’язання сторін по ефективному виконанню умов.

До основних напрямків співробітництва підприємств, що забезпечують ріст економічної ефективності прямих тривалих господарських зв’язків, відносяться:

• — поліпшення асортиментів поставляємої продукції, відповідно до замовлень споживачів;
• — освоєння нових видів продукції, забезпечення стабільності її якості відповідно до вимог замовників, підготовка матеріалів до виробничого споживання;
• — забезпечення ритмічності й комплектності постачання, поставка продукції за погодженим графіком оптимальними партіями;
• — застосування спеціалізованих видів тари й транспортних засобів;
• — механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

Поліпшення асортиментів постачаємо продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємності й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.

Важливим напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських зв’язків є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.

Істотним напрямком підвищення ефективності прямих зв’язків є застосування економічних видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку — за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін.

Застосування спеціалізованих транспортних засобів доцільно лише при тривалих зв’язках споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.

Опосередкованими називаються господарські зв’язки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.

До опосередкованих відносяться такі господарські зв’язки, при яких посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобов’язаннях.

За термінами дії укладених договорів й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські зв’язки.

Тривалі господарські зв’язки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами — виробниками товарів й оптових торговельних підприємств. Розрізняють також прямі тривалі господарські зв’язки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості - за випуск товарів у відповідності з попитом населення.

За відомчою підпорядкованістю учасників розрізняють міжсистемні й внутрішньо господарські зв’язки.

При між системних договірних зв’язках взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.

За рівнем урегульованості: — регульовані державою.

Правове регулювання господарських договірних зв’язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:

• — прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;
• — виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв’язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;
• — за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу — арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв’язків.