Дидактична картина, як засіб розвитку монологічного мовлення старших дошкільників

Картина — один з головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства, її позитивні переваги над іншими дидактичними засобами досить детально розкрито в методичних посібниках та підручниках з виховання (М.М.Коніна, Е. П. Короткова, Л.О.Пеньєвська, О. Й. Радина, Є.І.Тихеєва, С. Ф. Русова та ін).

Роль картини в розвитку зв’язного мовлення дітей підкреслював К. Д. Ушинський, який писав, що картини виправляють неправильний епітет, упорядковують фрази, вказують на пропуск частини. Картина є одним з найкращих засобів, який спонукає до розмови навіть най мовчазніших дітей. Вона ніби наближає предмет до дитини, допомагає порівняти з ним навколишні предмети, усвідомити зміст і передати його словом.

Картини, малюнки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо-комунІкзтивних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв’язного мовлення).

Картини для роботи з дітьми розрізняють за такими критеріями: формат (демонстраційні та роздатковї), тематика (світ природний або предметний, світ стосунків та мистецтва), зміст (художні, дидактичні; предметні, сюжетні), характер (реальне, символічне, фантастичне, проблемно-загадкове, гумористичне зображення) та функціональний спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення в процесі спілкування, ілюстрація до літературного чи музичного твору, дидактичний матеріал у процесі навчання або самопізнання довкілля тощо).

За допомогом картини педагог виховує у дітей (залежно від змісту картини) різні почуття: інтерес і повагу до праці, любов до рідної природи, Батьківщини, до всього прекрасного, чуття гумору, радісне сприймання життя.

Тематика картин для роботи з дошкільниками випливає з програмового матеріалу. Сюжет картини має відповідати дитячому досвіду, почуттям та переживанням дітей, викликати у них певні естетичні переживання, моральні почуття.

У вітчизняній та зарубіжній психології (дослідження Г. О. Люблинської, В.С.Мухіної, ГТ. Овсепян, С.Л.Рубінштейна, Біне, Штерн та ін.) є різні підходи до пояснення особливостей сприймання та розуміння дітьми змісту картин, водночас загальне для цих підходів — це визначення певної періодизації в розвитку готовності дитини до сприймання картини.

Вона проходить три стадії: називання, або перелічення, опису та інтерпретації.

Учені визначають низку чинників, що впливають на глибину та адекватність сприймання дітьми картин. З-поміж них: рівень художньо-естетичного сприймання дитини, її життєвий та художній досвід, доступні для розуміння зміст і тематика картини, а також правильно організований процес розглядання картини. Особливості сприймання та усвідомлення дітьми картин враховуються в методиці навчання дітей розповіді за змістом картини.

Педагог має навчати своїх підопічних розуміти картини, сюжетні малюнки, які супроводжують казку, оповідання чи вірш, помічати зв’язки між предметами й персонажами, тобто навчати сприймати й розуміти зображене. Діти різного віку по-різному сприймають художню ілюстрацію, тож і навчання в кожній віковій групі будується адекватно.

Старші дошкільнята вчаться правильно сприймати задум художника, розуміти відтворене в ілюстрації, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі. Будувати цілісні, розгорнуті висловлювання за ілюстраціями, як уже зазначалося, допомагають запитання педагога. Вони зорієнтовують дітей на найбільш точне виявлення ознак та властивостей предметів, типових рис персонажів, особливостей явищ та вчинків. Насамперед, пропонуються запитання, які спонукають описати загальну обстановку. Водночас їх слід обов’язково пов’язувати із тим, що зображено на конкретній ілюстрації. Треба вчити дошкільнят дивитися на тло, на деталі немовби разом із героєм подій, його очима.

Вченими визначено педагогічні умови навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями: наявність інтересу та зацікавленості дітей до наочно-образного зображення змісту художнього тексту; забезпечення взаємозв'язку щодо сприймання і розуміння художнього тексту дітьми та його зображення на ілюстраціях; наявність емоційно-позитивних стимулів у розповіданні дітей за ілюстраціями; раціональне поєднання занять з різних розділів програми і розважальної роботи в повсякденному житті; поетапне навчання дітей розповіді за ілюстраціями.

Дидактична картина — один з найважливіших методів навчання монологічного мовлення старших дошкільників, тому важливим є вміння працювати з ними. Більш детальніше це питання ми розкрили в третьому розділі.