Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Імідж державного службовця, його сутність та особливості формування

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Труднощі аналізу процесу формування образів державних службовців і шляхів, методів, механізмів створення іміджу влади як певної форми знання про державно-політичну реальність, державну службу значною мірою обумовлені тим, що ці поняття існують здебільшого в повсякденній «побутовій» уяві громадян, літературі, ЗМІ, а в працях з теорії державного управління лише у висловлюваннях, виступах окремих… Читати ще >

Імідж державного службовця, його сутність та особливості формування (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Імідж це складова частина образу, візуальна привабливість людини. Окремі люди володіють ним від Бога, інші створюють його завдяки кропіткій роботі над собою. Важливість впливу іміджу на життя ділової людини, держслужбовця можна побачити на прикладі політиків, імідж яких створюють спеціалісти-іміджмейкери. Імідж є своєрідним щитом, за допомогою якого ми стримуємо вторгнення не дуже делікатного світу в нашу делікатну душу. Важливість впливу іміджу на життя ділової людини, держслужбовця можна побачити на прикладі політиків.

Вдалий імідж це здатність вселяти навколишнім уявлення, що носій цього іміджу є втіленням у собі тих ідеальних якостей, що вони хотіли б мати, якби були на місці цієї людини.

Імідж містить у собі як мінімум три складові: зовнішній вигляд, психологічні властивості, соціальні задатки як відповідність часу і суспільства.

У процесі управління керівник здійснює ряд конкретних та важливих функцій, тому ця Людина повинна володіти високими знаннями і вмінням, рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру і у той же час розважливістю, спроможна бути у всіх відношеннях зразком для оточення.

Імідж державного службовця вказує на ознаки приналежності до певної соціальної верстви суспільства, яка займає високе соціальне становище.

Для того щоб ефективно впроваджувати імідж, варто знати ці надії, прагнення, що існують на рівні масової суспільної свідомості. Часто вони мають характер певних символів, за допомогою яких люди пов’язуються зі значущими для себе цінностями.

Що ж стосується процесу формування іміджу суб'єктів політики і владних відносин, то тут слід виходити з того, що імідж має бути спрямованим не лише на подолання недовіри до них, рівень якої продовжує залишатися досить високим, а й на руйнування відчуження суспільства від владних суб'єктів.

Для формування позитивного іміджу політика, державного службовця потрібно чітко визначити наявність позитивних і негативних комунікативних якостей, що формується на базі системи цінностей.

Таблиця 1. Якісні характеристики державного службовця.

Позитивні комунікативні якості управлінця.

Негативні комунікативні якості управлінця.

Порядність.

Замкнутість.

Справедливість.

Злість.

Обов’язковість.

Підозрілість.

Повага до людей.

Дратівливість.

Гнучкість у стосунках.

Невитриманість.

Вимогливість до підлеглих.

Лицемірство.

Довіра до колег.

Черствість.

Комунікативна врівноваженість.

Комунікативна неврівноваженість.

Впевненість у собі.

Зарозумілість.

Тактовність.

Емоційна глухота.

Доброзичливість.

Грубість.

Товариськість.

Жорстокість.

Відсутність дріб'язковості.

Прискіпливість.

Врахування індивідуальних особливостей підлеглих.

Неврахування індивідуальних особливостей підлеглих.

Самокритичність.

Несамокритичність.

Толерантність.

Нелюдяність.

Вимогливість до себе та до підлеглих.

Невимогливість до себе та до підлеглих.

Отож, стає зрозумілим, що система цінностей, що складає основу світогляду людей, може виступати чинником, що прискорює розвиток суспільства, рівно як і таким, що стає перешкодою на шляху його реформування. Тому і роль культурного чинника у вирішенні сучасних проблем управління суспільством постійно зростає. І пояснень цьому феноменові можемо навести немало. Зокрема: по-перше, духовно-культурні регулятори суспільного життя набувають все більшої значимості; по-друге, всі вони в переважній більшості стають системоутворюючими в сукупності усіх взаємодіючих сил в суспільстві і проникають в діяльність кожного елемента суспільства, розширюючи зону свого впливу; по-третє, частка інтелектуальної власності в сукупності суспільного продукту невпинно збільшується. У розвинених країнах вона сягає 50%. Це, у свою чергу, підвищує відповідальність суспільства за раціональність використання головного ресурсу — інтелектуального, частиною якого є ресурс управлінський.

Але слід зазначити, що сьогодні в суспільстві виникають умови для становлення нової системи цінностей. Власне політичні зміни і спричиняють виникнення нового образу мислення. В умовах нестабільності законів, зростання злочинності, корупції громадяни поступово накопичують претензії до політичних інститутів, передусім державних службовців.

На думку ряду вчених, негативне ставлення до влади, низький рівень довіри до її інститутів та управлінців сформувалися в українському суспільстві традиційно, у силу історичних обставин, і є ментальними, оскільки тривалий час держава та її представники у свідомості населення України уособлювались із чужинцями. Очевидно, що встановлення довіри між громадянами і владою і на цій основі консолідація суспільства є однією з найгостріших проблем у сфері управлінської діяльності, а відтак, і в процесі формування іміджу влади та її носіїв.

У процесі формування іміджу державного службовця і владних відносин слід виходити з того, що імідж має бути спрямованим не лише на подолання недовіри до них, рівень якої продовжує залишатися досить високим, а й на руйнування відчуження суспільства від владних суб'єктів.

Проблема репутації, авторитету державного службовця була і залишається важливим елементом державотворення в Україні, а перегляд усієї системи державної служби в напрямку її наближення до потреб суспільства на практиці має стати одним із визначальних напрямків адміністративної реформи. При цьому під час формування нової державної кадрової політики як на центральному, так і на місцевому рівнях слід передбачити:

  • — створення належного організаційно-правового забезпечення ефективної діяльності в цій сфері;
  • — постійний моніторинг та аналіз існуючої ситуації в кадровому забезпеченні державної служби та перспективне прогнозування змін;
  • — створення дієздатного кадрового резерву;
  • — належне науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення виконання державними службовцями їх функцій;
  • — створення належних соціальних умов для роботи державних службовців та їх навчання, забезпечення їх соціальних гарантій.

Труднощі аналізу процесу формування образів державних службовців і шляхів, методів, механізмів створення іміджу влади як певної форми знання про державно-політичну реальність, державну службу значною мірою обумовлені тим, що ці поняття існують здебільшого в повсякденній «побутовій» уяві громадян, літературі, ЗМІ, а в працях з теорії державного управління лише у висловлюваннях, виступах окремих політиків, аналітиків і самих державних службовців. При цьому досить часто аналізується не стільки саме образ державного службовця як уявлення про владу, що реально функціонує в певних прошарках суспільства, скільки уявлення тих чи інших осіб про стан організації державної влади, державної служби та результативність системи державного управління, тобто за такого підходу має місце інституціонально-інтегративний характер оцінки.

Отож, для формування позитивного іміджу особистості державного службовця має вагоме значення:

  • — підвищення кваліфікації, удосконалення професійного добору;
  • — розробка етичного кодексу;
  • — залучення засобів масової інформації;
  • — вивчення громадської думки про стан справ у роботі службовця, який обіймає державну посаду й здійснює певні спеціальні функції в межах своїх повноважень.

На основі досліджень, проведених в Україні останнім часом, можна до певної міри визначити риси бажаної політики й політика, існуючі на рівні масової суспільної свідомості.

Стосовно іміджу державного службовця, політика, то тут бажаними для населення є:

  • — високий рівень загальної та політичної культури;
  • — уміння знаходити спільну мову з людьми;
  • — професійна компетентність;
  • — принциповість і чесність;
  • — уміння публічно виступати;
  • — приємна зовнішність;
  • — молодий вік;
  • — досвідченість;
  • — спрямованість переважно на чоловічу стать тощо.

Виступаючи як створений, штучний образ, імідж має певні ознаки, які йому здебільшого цілеспрямовано надаються. У зв’язку з цим теоретичні й методологічні засади створення іміджу набувають особливого значення в умовах демократичної політичної системи.

Отож, приступаючи до вибудови позитивного іміджу, слід враховувати й те, що він має бути спрямований на досягнення того завдання, яке на певний конкретний період часу є суттєвим та потрібним.

Визначивши завдання стосовно створення іміджу, легше визначити й ті ознаки, характеристики суб'єкта, які слід надати йому, щоб досягнути ефективного впливу, тобто запрограмувати створений імідж на позитивний результат.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою