Наукові напрями дослідження трудового потенціалу в розрізі його компонентної структури

НАУКОВІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В РОЗРІЗІ ЙОГО КОМПОНЕНТНОЇ СТРУКТУРИ

Постановка проблеми у загальному вигляді. В умовах становлення інформаційного суспільства та інтеграції України у світове співтовариство особливо важливо забезпечити досягнення розширеного відтворення трудового потенціалу, яке здатне детермінувати перспективи розвитку економіки України. У зв’язку з цим виникає необхідність по-новому досліджувати теоретичні і практичні аспекти формування, розвитку та використання трудового потенціалу в інформаційному суспільстві.

Розуміючи складність та комплексність категорії трудового потенціалу як об'єкта дослідження в умовах розвитку інформаційного суспільства, очевидною є необхідність використання положень низки концепцій і теорій, що дає змогу акумулювати знання для майбутніх поколінь та окреслити домінантні наукові рішення, які в сьогоднішніх реаліях є вкрай необхідними до прикладного застосування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дослідження трудового потенціалу в сучасних умовах має місце у працях таких відомих вітчизняних вчених, як С. Бандур, М. Долішній, С. Злупко, Е. Лібанова, І. Лукінов, Н. Лук’янченко, О. Макарова, В. Мікловда, М. Новікова, В. Онікієнко, С. Пирожков, С. Писаренко, М. Пітюлич, В. Пономаренко, М. Романюк, У. Садова, Л. Семів, Л. Шевчук та інших.

Однак, зважаючи на всеохоплюючий характер сучасних системних перетворень, не варто розраховувати на повне та остаточне вирішення зазначених проблем. Найбільш актуальними є пошук новітніх підходів дослідження процесів формування, використання та розвитку трудового потенціалу в умовах становлення інформаційного суспільства.

Мета статті. Передбачено огляд основних концепцій та теорій, які безпосередньо визначають теоретичні основи дослідження трудового потенціалу з метою вивчення можливих перспектив функціонування трудового потенціалу в майбутніх періодах загалом та в умовах інформаційного суспільства зокрема.

Виклад основного матеріалу дослідження. Враховуючи напрацювання вітчизняних вчених, розглядаємо трудовий потенціал як наявність ресурсів праці економічно активного населення, здатних до самовідтворення та таких, що відзначаються мінливістю, а також їх запас, при ефективному використанні яких забезпечується досягнення поставлених цілей, та який формують демографічні, медико-біологічні, інтелектуальні, освітні, економічні, культурні, соціальні, психологічні, мотиваційні та організаційні складові.

Ураховуючи той факт, що трудовий потенціал формують визначені складові, звертаємося до положень групи концепцій і теорій, що стосуються окремих компонент трудового потенціалу. Їх перелік наведено в табл.1 та нижче подано більш детальну характеристику окремих з них.

Серед теорій і концепцій, що прямо стосуються демографічної компоненти, відзначаємо концепцію народонаселення Т. Мальтуса (1766−1834), яка включає ідеї, гіпотези, положення щодо тривалих тенденцій зростання населення, сутності людини, життєвого рівня бідних і багатих верств населення тощо. На думку Т. Мальтуса, необхідно здійснювати постійний контроль над зростанням населення з метою його забезпечення засобами існування. Суттєвим недоліком поглядів вченого було те, що він вважав позитивними засобами стримування приросту населення війни, голод і хвороби серед осіб працеактивного віку [1, с. 365].

Таблиця 1 Концепції і теорії, що відображають розвиток трудового потенціалу в розрізі його компонентної структури

В освітній компоненті важливими є положення концепції неперервної освіти, яка внесла вагомий вклад у розвиток теорії трудового потенціалу. Дана концепція доводить, що освіта повинна чергуватися протягом людського життя з періодами трудової активності. Спеціалісти стверджують, що знання, отримані на початку ХХ століття, були достатні людині на все життя, в 40-х роках — на півжиття, половина знань, отриманих в 1987 році, вже застаріла до початку 1993 року [2, с. 15].

Вагому групу теорій, що детермінують економічну компоненту трудового потенціалу, становлять теорії зайнятості. Зміст таких теорій досить ґрунтовно наведений у колективній монографії науковців Інституту регіональних досліджень НАН України під загальною редакцією М. Долішнього, де висвітлені погляди щодо зайнятості А. Сміта (1723−1790) та Д. Рікардо (1722−1823, класична економічна школа), А. Пігу (1877−1959, неокласична теорія зайнятості), Дж.М. Кейнса (1883−1946), Є. Домара (1914) та Д. Гамберга (базуються на моделях економічного зростання), К. Маркса (1818−1883) та Ф. Енгельса (1820−1895, матеріалістичний детермінізм) [3, с. 20−28]. Особливу увагу хочемо звернути на неокласичну теорію зайнятості, зокрема так званий «ефект Пігу», що відображає тотожність заробітної плати та граничної продуктивності праці. Теорія зайнятості Дж.М. Кейнса обґрунтовувала державне регулювання, що дуже важливо для розуміння необхідності управління трудовим потенціалом через використання прямих та непрямих методів впливу.

Теорію заробітної плати Т. Мальтуса («залізний закон заробітної плати») також відносимо до групи концепцій та теорій, що стосуються економічної компоненти трудового потенціалу. Згідно з положеннями даної теорії стабільна рівновага населення підтримується природним рівнем фонду оплати праці, який забезпечує робітникам фізично необхідний мінімум засобів існування. Зростання попиту на працю може спричинити зростання заробітної плати до розміру, який перевищує прожитковий мінімум. Дана теорія дуже тісно корелює з поглядами Т. Мальтуса в концепції народонаселення (розглянуто вище), де вчений зокрема зазначає, що надмірна схильність до розмноження сприятиме зростанню чисельності населення, а це в свою чергу призведе до збільшення пропозиції праці, повернувши заробітну плату до вихідної величини. Водночас зменшення заробітної плати обмежуватиме зростання населення в наступний період. Особливо цінним є твердження Т. Мальтуса, що важливе значення має не абсолютна сума грошей, які отримує робітник, а та кількість необхідних засобів існування, яку він може придбати на свою заробітну плату [4, с. 225]. Визначаючи основним стимулом нагромадження прагнення підприємців до отримання прибутку, вчений констатував, що останній забезпечується за рахунок збільшення платоспроможного попиту та досягнення високого рівня зайнятості населення [4, с. 227].

Серед теорій, що детермінують мотиваційну складову трудового потенціалу, звернемося до положень теорій мотивації праці та соціальної теорії розподілу.

Найбільш знаними теоріями мотивації праці є такі: теорія потреб А. Маслоу (1908;1970); теорія XY Д. Мак-Грегора (1906;1964); теорія двох факторів Ф. Герцберга (1923); теорія продуктивності Д. Мак-Клелланда (1917;1998); теорія очікувань В. Врума (1932) та інші. В основі більшості цих теорій мотивації праці лежить концепція історичного матеріалізму, яка передбачає, що матеріальні потреби є рушійною силою суспільного розвитку.

Соціальна теорія розподілу М. Туган-Барановського (1865−1919) доводить доцільність узгодження інтересів робітників і підприємців, розкриває їх спільне джерело доходів та зацікавленість в економічному зростанні, що об'єктивно сприяє активізації трудових ресурсів [6, с. 7]. М. Туган-Барановський також здійснює розподіл потреб людини за групами [7]: фізіологічні потреби; статеві потреби; симптоматичні інстинкти і потреби; альтруїстичні потреби; потреби, що не ґрунтуються на практичних інтересах.

Очевидно, що розуміючи пріоритети благ і потреб для людини-носія трудового потенціалу, можна здійснювати вплив на його формування та використання, коригуючи «винагороду» за працю через мотиваційну компоненту.

До групи теорій, що є основоположними для дослідження культурної компоненти трудового потенціалу, відносимо теорію соціокультурного базису підприємництва (основні прихильники: В. Зомбарт, Р. Мертон, Т. Парсонс), яка формується з ідей щодо ролі партнерства, громадянської солідарності, взаємодопомоги, самодисципліни тощо, закріплених певною мірою у релігійній етиці і моралі, зокрема у принципах християнської економіки [8, с. 437].

Теорії та концепції корпоративної культури (основні прихильники: Р. Брікмен, Е. Тейлор, Дж. Масіоніс, В. Мажуєв, А. Спіркін) — ідеї, положення щодо значення корпоративної культури, її сутності та ролі для розвитку компаній. Зокрема Р. Брікмен визначив взаємозв'язок між культурою та економічним розвитком [8, с. 419−420].

Висновки. Розглядаючи теорії й концепції, що формують наукове бачення трудового потенціалу в сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства, спостерігаємо широке плетиво різних думок та поглядів на таку складну економічну категорію. Знання і використання положень таких теорій дозволить повною мірою осмислити всю глибоку сутність трудового потенціалу та, акумулюючи досвід і погляди попередніх поколінь науковців, сформулювати новітні підходи в його дослідженні в сучасних умовах інтенсифікації виробничо-господарських зв’язків, стрімкого прогресу людства та обрання подальшої стратегії його розвитку.

трудовий потенціал інформаційний суспільство.

Література

• 1. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 1. / С. В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О. А. Устенко, С.І. Юрій / За ред. С. В. Мочерного. — Львів: Світ, 2005. — 616 с.
• 2. Дребот О.І. Соціально-економічні особливості відтворення трудового потенціалу територіально-галузевих комплексів (на прикладі ДЛГО «Львівліс»): дис. на здобуття наукового ступеня канд. економ. наук: 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / О.І. Дребот. — Львів, 1999. — С. 210.
• 3. Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості: монографія / М.І. Долішній, С. М. Злупко та ін. — Ужгород: Карпати, 1997. — 422 с.
• 4. Історія економічних учень: підручник: У 2 ч. — Ч. 1 / За ред. В. Д. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2006. — 582 с.
• 5. Менгер К. Основания политической экономии / К. Менгер. — О., 1903. С. 42—43.
• 6. Ольшанська О. П. Регіональний менеджмент формування трудового потенціалу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / О. П. Ольшанська — Полтава, 2009. — 20 с.
• 7. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии / М.И. Туган-Барановский. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1998. — 664 с.
• 8. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 2. / С. В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О. А. Устенко, С.І. Юрій // За ред. С. В. Мочерного. — Львів: Світ, 2006. — 568 с.