Біохімічний аналіз сечі

Важливість біохімічних досліджень в діагностиці різноманітних захворювань збільшується з кожним роком. Тому не є дивним велике різноманіття методів і об'єктів клініко-біохімічних досліджень.

Основними об'єктами досліджень здебільшого є біологічні рідини: кров, плазма, сироватка, лімфа; екскрети, такі як сеча, жовч, слина, шлунковий та кишковий сік, кал, піт, молоко, сім'яна рідина; шматочки тканин (біоптати).

Надзвичайно інформативним при постановці діагнозу є дослідження сечі, бо цей екскрет є одним з основних продуктів метаболізму організму.

Саме тому навіть незначне відхилення від норми у складі, може свідчити про порушення обміну речовин в організмі або патологію певного органа чи системи органів.

Проведення біохімічного аналізу сечі ґрунтується на визначенні концентрації постійних компонентів сечі та речовин, які за норми в сечі не містяться або практично не визначаються.

Концентрація деяких речовин упродовж доби може змінюватись, інших — залишається незмінною. Тому для більш повної характеристики змін хімічного складу сечі слід визначати добовий об`єм сечі і загальну кількість речовин у ній.

Сечовидільна система складається з: нирок, сечоводів, сечового міхура, сечівника та сечостатевого каналу. У самок сечівник відкривається в сечостатевий присінок.

Будова нирки: Стінки нирок мають два шари, що складаються з кіркової і мозкової речовин. Шар мозкової речовини поділяється на окремі пірамідки нирковими колонками кіркової речовини, яка проникає в мозковий шар. Вершини пірамідок утворюють сосочки, які переходять спочатку в малі, а потім у великі ниркові чашки. Із великих ниркових чашечок утворюються ниркові миски, від яких відходять сечоводи, що впадають в сечовий міхур, з якого сеча по сечовивідному каналу виводиться назовні. Функціональною одиницею, тобто такими утвореннями структур, в яких відбувається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують утворення сечі, є нефрон. В нефроні розрізняють такі відділи: 1) капсулу клубочка (Шумлянського-Боумена); 2) проксимальний сегмент, до якого входять звивистий і прямий канальці; 3) петля нефрона (Генле), яка складається із тонких низхідного і висхідного колін; 4) дистальний сегмент — складається із товстого висхідного коліна петлі нефрона і дистального звивистого канальця, який переходить у збиральні трубочки. Збиральні трубочки зливаються і утворюють більш крупні колектори, які відкриваються на верхівці сосочка. В кожній нирці міститься близько 1 млн. нефронів.

Функції нирок:

1. Екскреторна.

Нирками виводяться з організму:

• а) кінцеві продукти катаболізму (наприклад, такі продукти азотистого обміну, як сечовина, сечова кислота, креатинін, а також продукти знешкодження токсичних речовин).
• б) надлишок речовин, що всмокталися в кишечнику або утворилися в процесі катаболізму: вода, органічні кислоти, вітаміни, гормони та інші.
• в) ксенобіотики? чужорідні речовини (лікарські препарати, нікотин).
• 2. Гомеостатична

Нирками регулюються:

• а) водний гомеостаз
• б) сольовий гомеостаз
• в) кислотно-основний стан
• 3. Метаболічна.
• а) участь у вуглеводному, білковому, жировому обмінах
• б) синтез в нирках деяких біологічно активних речовин: реніну, активної форми вітаміну D3, еритропоетину, простагландинів, кінінів. Ці речовини впливають на процеси регуляції АТ, згортання крові, на фосфорно-кальцієвий обмін, на дозрівання еритроцитів і на інші процеси.

Сечоутворення відбувається у три етапи:

• 1. Ультрафільтрація.
• 2. Реабсорбція.
• 3. Секреція.
• 1.3.1. Ультрафільтрація

У процесі ультрафільтрації відбувається утворення первинної сечі. Кров, рухаючись по судинах нирки, фільтрується в порожнині клубочка крізь пори сполучнотканинної капсули. Форма тришарових пір складна і не відповідає формі білкових молекул плазми крові. Ця невідповідність запобігає проникненню нормальних білкових молекул в первинну сечу. Якщо ж структура, форма, заряд молекули білка змінені порівняно з нормальною білкової молекулою, то такий аномальний білок може пройти крізь фільтр і потрапити в сечу. Це один з механізмів очищення плазми крові від дефектних білків і відновлення її нормального складу .

Таким чином, ультрафільтрат (первинна сеча) у нормі майже не містить білків і пептидів. А склад низькомолекулярних небілкових компонентів, вміст різних іонів у первинній сечі такі ж, як і в плазмі крові. Тому первинну сечу іноді називають «безбілковим фільтратом плазми крові» .

Реабсорбція? це рух речовин з просвіту канальця в кров. Реабсорбції піддаються майже всі білки, що потрапили в ультрафільтрат, та інші необхідні організму речовини. Є два механізми реабсорбції:

1) проста дифузія (по градієнту концентрацій);

Канальцева вибіркова секреція схожа на реабсорбцію, але відбувається в протилежному напрямку? з крові в просвіт канальців. В основному секреція протікає в дистальній частині канальця.

Унаслідок цих процесів, тобто зворотного всмоктування речовин, а також додаткової секреції, первинна сеча поступово перетворюється на вторинну. Ця сеча вже істотно відрізняється за своїм складом від плазми крові.

Таким чином, завдяки переміщенню крові через нирки відбувається очищення її від різних непотрібних і шкідливих речовин.

Органічні компоненти Сечовина є основною складовою частиною органічних речовин сечі.