Поняття шизофренії. 
Безумство геніїв

Шизофренія (греч.shizфрозколюю + phrenф серце, душа; розум, розум) — психіатричний діагноз, який описує психічний розлад, що характеризується погіршенням сприйняття навколишньої дійсності і значною соціальною дизфункцією.

Симптоми шизофренії поділяються на позитивні (додаткові ознаки, відсутні в нормальної людини) і негативні (зменшення чи відсутність ознак, що є в нормі). Відповідно до сучасних наукових уявлень жоден з нижчеперелічених симптомів не є обов’язковим при шизофренії, однак визначені їх сполучення, описані в Міжнародній Класифікації Хвороб (МКХ-10), с високим ступенем вірогідності дозволяють діагностувати цей психічній розлад.

Насправді хворий на шизофренію — це зовсім не маніяк і не монстр, який вчиняє агресивні дії і є абсолютно не передбачуваним у своїх злочинах, як стверджують міфологізовані уявлення суспільства.

Фактично шизофренія — це хронічне душевне захворювання, в основі якого лежать розщеплення думок, почуттів і дії людини. Внаслідок цього з’являються різні психічні розлади. Образно можна сказати, що хворий на шизофренію у реальності живе та діє, як уві сні. Його думки рухаються в одному напрямку, почуття — в іншому, дії - ще в іншому — як Лебідь, Рак і Щука у відомій байці Крилова. При цьому вони ніяк не пересікаються. У шизофренічному процесі страждають воля і мотивація. Людина стає пасивною, байдужою, млявою, безініціативною, замкнутою.

Вона втрачає інтерес до власного життя та життя своїх близьких, — це ті нормальні якості, яких особистість позбувається. Натомість у неї з’являються якості, яких у нормі не має бути, — марення, голоси, галюцинації. У момент загострення хвороби можуть з’являтися додаткові розлади Епілемпсія (грец. ЭрйлзшЯб від ЭрйлбмвЬнщ «нападаю, схоплюю») — психічне захворювання з хронічним перебігом, яке характеризується приступами розладів свідомості, що здебільшого супроводжуються загальними судомами.

Епілептичний припадок починається раптово, іноді у хворого виникає передчуття його (т.зв. епілептична аура), головний біль, дратівливість тощо.

Розрізняють генуїнну епілепсію (природжена, істинна, або епілептична хвороба) і симптоматичну (спричинювану захворюваннями головного мозку — пухлинами, травмами, хронічним алкоголізмом, інфекційними захворюваннями тощо).

При епілепсії порушується діяльність нервової системи, змінюється психіка, знижуються розумові здібності.

Прогресивний параліч — психічне захворювання, зумовлене ураженням центральної нервової системи сифілісною інфекцією. Звичайно розвивається через 10—15 років після зараження; спостерігається досить рідко. Ознаки прогресивного паралічу — прогресуючий розпад психіки аж до недоумства, розлади пам’яті, неврастенія, марення (зокрема, величі), поступові зміни особистості, порушення співвідношення між процесами збудження і гальмування тощо. Лікування: антибіотики, протисифілітичні препарати.