Розділ 2. Морфологічні особливості звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

Зовнішні фактори, які впливають на ріст звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

До ґрунтово-кліматичних умов, звіробій не вибагливий, але адекватно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив, особливо на бідних ґрунтах. Наприклад, на дерново-підзолистих ґрунтах під основну оранку рекомендується вносити 30−40 кг/га перегною або гнійно-торфяного компосту. При недостачі перегною його кількість зменшують вдвічі, але додають повне мінеральне добриво (по 30 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію), а у випадку повної відсутності органічних добрив вносять подвійну дозу мінеральних добрив. На перехідних плантаціях на другий рік та в наступні роки рано навесні мінеральні добрива вносять як підживлення по 60 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію. Внесення добрив під оранку збільшує врожайність сировини на 20−30%, а підживлення мінеральними добривами, особливо на другому і третьому році вегетації - на 17−25% [11, 13].

Під звіробій доцільно відводити рівні, незабур’янені запільні ділянки або окремі поля в спеціальних сівозмінах для багаторічних культур. Кращими попередниками для звіробоя чистий пар, зернові, що йшли по пару, добре удобрені просапні культури. За нормальних умов на одному місці звіробій може рости до 10 років. Основний обробіток ґрунту під нього проводять так само, як під просапні культури.

Сіяти звіробій можна у два строки: під зиму звичайним сухим насінням або ранньою весною заздалегідь стратифікованим насінням. (весняний посів можна робити і не стратифікованим насінням, але рослини зійдуть масово тільки наступного року, а протягом вегетаційного періоду поточного року на площі необхідно регулярно скошувати бур’яни) для стратифікації насіння змішують з піском у співвідношенні 1:4, засипають у ящики шаром 25−30 см, зволожують и витримують протягом двох-трьох місяців до посіву у холодильнику (бажано!) чи погребі при температурі 3−5°С. щоб під час стратифікації не виникло надмірного підсушування або пліснявіння насіння, слід 2−3 рази на місяць проводити перевірку і у разі необхідності вживати відповідних заходів. Перед посівом насіння підсушують на повітрі до сипучого стану.

Перевага надається підзимній сівбі (не плутати з озимими посівами, які проводяться за один-півтора місяці до настання морозів): сходи з’являються на 2−3 тижні раніше масового проростання бур’янів, що надає їм перевагу у виживанні, оскільки вони у звіробоя дуже дрібні і початковий ріст у них дуже повільний. При підзимній сівбі оранку або дискування поля проводять за 25−30 днів до посіву, потім за 5−10 днів до посіву проводять культивацію з боронуванням, а перед самим посівом з метою зрівнювання, ущільнення та поліпшення водного режиму грунт прикотковують. Сіють, додаючи при цьому маякову культуру, овочевими сівалками поверхнево, без загортання, тому що при заглибленні насіння сходи не здатні пробитися на поверхню ґрунту. Норма висіву насіння — 2,5−3,5 кг/га. Ширина міжрядь — 45 см [18].

В перший рік вегетації проводять 3−4 прополювання в рядках і стільки ж обробок міжрядь культиваторами, обладнаними односторонніми лапами-бритвами.

На наступний рік догляд за плантацією розпочинають рано навесні скошуванням й вилученням минулорічних стебел рослин та боронуванням впоперек рядків і 1−2 сліди середніми боронами. До початку змикання міжрядь здійснюється 2−3 обробки міжрядь і 1−2 прополювань в рядках. Перший міжрядний обробіток (у поєднанні з мінеральним підживленням) проводять на початку відростання рослин.

В перший рік життя зацвітають лише поодинокі екземпляри, а на другий і наступні роки рослини рясно цвітуть і плодоносять.

Лікарською сировиною звіробою є трава (Herba Hyperici perforati) — вкриті листками верхівки пагонів із бутонами, квітками та недозрілими плодами (верхня 1/3 рослини завдовжки до 30 см). Збирання трави звіробою розпочинають при набутті рослинами фази масового цвітіння (наприкінці червня і на початку липня). Збирають всю надземну частину жниварками, лишаючи стерню не більше 15 см заввишки. Зрізані рослини одразу вивозять з поля і сушать під навісами або в сушарках при температурі 50−55°С. сушіння може вважатися закінченим, коли стебла починають легко ламатись. Вихід сухої сировини — 29−29%. Суха сировина зберігає природній вигляд свіжої рослини. Смак її в’яжучий, гіркий, запах — приємний, злегка бальзамічний. Строк придатності трави звіробою як лікарської сировини — 3 роки [19].

Через 30−40 днів після першого укосу відрослі рослини звіробою знову зацвітають, і тоді приступають до другого збирання трави. Середній урожай сухої маси сировини за два укоси на другому році вегетації може становити 15−20, на третьому — 30−40 ц/га.

Для отримання насіння на дворічних плантаціях звіробою відводять чисті від бур’янів ділянки з добре розвинутими, не ураженими шкідниками та хворобами рослинами. До збирання приступають відразу після того, як насіння в коробочках середньої частини бокових пагонів побуріє. На невеликих ділянках рослини зрізають вручну і відразу доставляють на тік для просушування і дозрівання насіння. На значних площах практикується роздільний спосіб збирання: скошену жниварками (ЖВН-6, ЖРБ-4,2, ЖБА-3,5 та ін.) масу або перевозять на критий тік для просушування і дозрівання насіння, або укладають у валки і після отвердіння стебел приступають до збирання комбайном. Після обмолочування отримане насіння спочатку висушують, а потім очищають на машинах типу К-541, ОС- 4,5, ОСМ-ЗУ, «ПетруксСупер». Врожайність насіння становить від 1 до 3−4 ц/га [1].