Межі біосфери. 
Біосфера як єдина система

За Вернадським В.І., існує два взаємодоповнюючих підходи щодо визначення меж біосфери: геометричний підхід (фізичні межі, км) та екологічний підхід, що враховує екологічні фактори.

Геометричний підхід

Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.

Мал.1- 2.1. Геометричний підхід до меж біосфери.

Верхня межа біосфери, за В.І. Вернадським, є променистою. Проходить на висоті 20 — 25 км. Тут спостерігається найбільша концентрація озона в атмосфері, що є природним екраном, який захищає живі організми від жорсткого ультрафіолетового випромінювання. Активна життєдіяльність живих організмів зафіксована до висоти 20 -25 км, тобто до верхньої границі біосфери. В даний час до висоти близько 85 км виявлені лише спори мікроорганізмів, що було виявлено під час запусків геофізичних ракет.

Нижня межа біосфери є термічною. Існування цієї межі обумовлено підвищенням температури при просуванні всередину Землі кожні 33 метра в середньому на 1^оС. На суші термічна границя проходить на глибині 3−3,5 км від земної поверхні (у молодих складчастих областях це 1,5−2 км, на кристалічних щитах — 7−8 км). Зникнення життя на цих глибинах пояснюється збільшенням температури середовища до 100⁰C. Біосфера охоплює практично всю гідросферу — ріки, океани і моря до глибин приблизно 12 км.

Вищенаведених меж досягають тільки нижчі організми — бактерії. Життя зосереджене в основному на суші (ґрунт і рослинний покрів), а також у Світовому океані - у верхньому шарі води глибиною до 200 м.

Очевидно, що товщина біосфери кінцева — має відповідні визначені геометричні розміри і біологічні можливості.

Найбільша товщина біосфери на тропічних широтах — до 22 км, найменша на полярних широтах — 11 км.