Стратегічні підходи до картування геномів

В наш час виділяють три основних підходи до картування геномів, що відрізняються часом появи, потрібною методичною базою і спектром можливостей: функціональний, кандидатний і позиційний.

Висновок

Важливу роль в прогресі картування геному людини відводять мутантним генетичним лініям тварин (в більшості випадків це мутантні лінії мишей), моделюючи різні спадкові захворювання людини. Добре відпрацьовані експериментальні основи конструювання генетичних моделей на базі культивування ембріональних стовбурових клітин сайт-специфічного руйнування генів або введення в них визначених мутантних алелей in vitro, відбору клонів з генетичними модифікаціями і пересадки їх в ранні зародки. В результаті подібних маніпуляцій вдається отримати лінії тварин, з мутаціями в окремих генах. В даний час напрацьовано достатньо ефективні підходи для локалізації і ідентифікації генів експериментальних тварин. Високий відсоток подібності по нуклеотидним послідовностям між кодуючими областями гомологічних генів людини, а також велике число консервативних груп щеплення з ідентичним розташуванням генів, так званих синтенних груп щеплення, що дозволяють проводити паралельні дослідження на модельних об'єктах, значно прискорюючи ефективність картування і молекулярного аналізу індивідуальних генів людини.