Збалансований стан трисекторної економіки

Вступ

Агреговані моделі економіки використовують для аналізу основних тенденцій розвитку економіки протягом тривалого періоду часу: п’яти, десяти, двадцяти років. У таких моделях економіка описується за допомогою невеликої кількості показників. У разі дослідження довгострокових тенденцій розвитку економіки деталізувати модель не має особливого сенсу, оскільки деталізована модель ускладнюється, потребуючи прогнозування значень численних параметрів на довгострокову перспективу, що на практиці важко здійснити.

Справді, коли йдеться про опис економіки країни з урахуванням її багатогалузевої структури, доводиться прогнозувати можливості зміни технології виробництва та відповідні зміни у споживанні сировини й енергії. Тому, будуючи моделі довгострокового аналізу, намагаються використовувати в них щонайменше вихідної інформації.

Одна з найбільш агрегованих моделей — узагальнення моделі Солоу, а саме трисекторна модель.

Трисекторна модель економічного зростання. Економіку в моделі розподіляють на три сектори: матеріальний (нульовий) — виробляє предмети праці; фондоутворювальний (перший) — виробництво засобів праці; споживчий (другий) сектор — виробництво предметів споживання.

До нульового матеріального сектору відносять такі галузі: добувну промисловість, електроенергетику, нафтопереробну галузь, металургію, промислову хімію тощо.

До першого (виробничого) сектору — машинобудівну галузь, металообробку, промислове будівництво.

До другого (споживчого) сектору — переробку сільськогосподарської продукції, легку та харчову промисловість, деревообробку, побутову хімію, пасажирський транспорт, торгівлю предметами споживання, громадський зв’язок тощо.

Припускають, що за кожним сектором закріплено основні виробничі фонди, тоді як праця й інвестиції можуть вільно пересуватися між секторами.

Графічну модель трисекторної економіки наведено на рис. 1.

Рис. 1 Модель трисекторної економіки

Окрім того, застосовують припущення, аналогічні до зроблених в односекторній моделі Солоу, яка відіграє роль базової.

Стан економіки в моделі Солоу визначають такі п’ять ендогенних змінних:

X — валовий внутрішній продукт (ВВП);

С — фонд невиробничого споживання;

І — інвестиції;

L — кількість зайнятих;

К — фонди.

Окрім того, в моделі використовують такі екзогенні показники (задані поза системою):

н — річний темп приросту кількості зайнятих;

м — частка основних виробничих фондів, що вибули за рік;

с — частка нагромадження (частка валових інвестицій у валовому внутрішньому продукті).

Екзогенні параметри перебувають у таких межах: -1 < н < 1, 0 < м < 1, 0 < с < 1.

Припускається, що ендогенні змінні змінюються з часом (аргумент t пропущено, але він присутній за визначенням). Екзогенні показники вважаються постійними у часі, причому норма нагромадження є параметром управління, тобто в початковий момент часу може встановлюватися керівним органом системи з огляду на будь-яке гранично допустиме значення.

Час t вважається безперервним і вимірюється у роках. Для миттєвих значень показників L = L (t), К = K (t) в будь-який день можна з’ясувати кількість зайнятих і — шляхом інвентаризації — обсяг основних виробничих фондів. Значення показників типу потоків X = X (t), I = I (t), С = C (t) у момент t = [t] + {t} визначають у вигляді нагромаджених за рік, що починається на {t} днів пізніше 1 січня року [t].

Застосовують припущення:

1. Технологічний устрій вважається сталим і визначається за допомогою лінійно-однорідних неокласичних виробничих функцій.

Xi = Fi (Ki, Li,) i = 0, 1, 2,.

де Xi, Ki, Li — відповідно випуск, основні виробничі фонди і кількість зайнятих у i-му секторі.

• 2. Загальна кількість зайнятих L (у виробничій сфері) змінюється із постійним темпом приросту н.
• 3. Лаг капіталовкладень відсутній.
• 4. Коефіцієнти зношування ОВФ мi і прямих матеріальних витрат аi секторів постійні.
• 5. Економіка закрита, тобто зовнішня торгівля безпосередньо не розглядається.
• 6. Час t змінюється неперервно.

Припущення (2) в дискретному часі має вигляд (t — номер року):

у разі переходу до неперервного часу набуває форми диференціального рівняння:

яке має такий розв’язок:

Із припущень (3, 4) виходить, що зміна за рік основних виробничих фондів i-го сектора складається з двох частин: зносу (- мiKi) та приросту за рахунок валових капіталовкладень (+ Іі), тобто:

Ki (t + 1) — Ki (t) = - мiKi (t) + Іі(t), i = 0, 1, 2,.

або в неперервному часі:

Ki (t + Дt) — Ki (t) = - [мiKi (t) + Іі(t)]Дt,.

за Дt > 0 одержуємо диференціальні рівняння для основних виробничих фондів секторів:

Далі індекс часу t скрізь пропущено, але передбачається за визначенням. Основні виробничі фонди і кількість зайнятих у секторах (Ki, Li) є миттєвими показниками, тобто їхні значення можна визначити (виміряти) в будь-який момент часу t. Випуск секторів, інвестиції (Xi, Ii) є показниками типу потоку, тобто їхні значення нагромаджуються за рік, що розпочинається в момент t.

Отже, для зроблених припущень трисекторна модель економіки в абсолютних показниках набуває вигляду:

— кількість зайнятих;
— розподіл зайнятих за секторами;
	— динаміка фондів за секторами;
Xi = Fi (Ki, Li), i = 0, 1, 2.	— випуск за секторами;
X1 = I0 +I1 + I2.	— розподіл продукції фондоутворювального сектора;
X0 = a0X0 +a1X1 + a2X2.	— розподіл продукції матеріального сектора,.

де Ii — інвестиції уй сектор; н — темп приросту кількості зайнятих; мiкоефіцієнти вибуття ОВФ за секторами; ai — коефіцієнти прямих матеріальних витрат за секторами.

Трисекторна модель є динамічною, оскільки містить чотири лінійні динамічні елементи. Вона нелінійна, оскільки випуски секторів задано нелінійними виробничими функціями.

У відносних показниках модель набуває форми:

(1).

де — частка числа зайнятих у і-му секторі із загальної кількості зайнятих;

— частка інвестицій у і-й сектор у загальному обсязі інвестицій;

— продуктивність праці в іму секторі;

народногосподарська продуктивність і-го сектора.

У моделі (1) параметри а0, а1, а2, м0, м1, м2, н є екзогенними та вважаються сталими. Параметри (и, s) = (и0, и1, и2, s0, s1, s2) — є керівними. Рівняння для фондоозброєності має таку стаціонарну точку за умови, що (и, s) постійні:

За ki 0, а за ki > ki0 значення, тому, (за kі0 kі0 — спадними). Шляхом регульованого перерозподілу праці можна забезпечити монотонне наближення фондоозброєності до стаціонарного значення.

агрегований трисекторний солоу.

Висновок

Моделювання є важливим засобом розв’язання багатьох економічних завдань і, зокрема, проведення аналітичного дослідження. Модель — це умовний об'єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об'єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі. При цьому слід враховувати той факт, що вихідні результати моделі до певної міри спрощено відображають сутність глибинних процесів економічного розвитку внаслідок застосування специфічних принципів, притаманних характеру моделювання. Отже, метод моделювання — це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбільш суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз створеної моделі, а також необхідне коригування на підставі одержаної інформації. При вивченні складних економічних процесів та явищ часто застосовується моделювання. Модель — це спеціально створений об'єкт, на якому відтворюються певні характеристики досліджуваного явища, а моделювання — це конкретне відтворення цих характеристик, що дає змогу вивчати можливу поведінку явища без проведення експериментів над ним.

Моделювання є важливим інструментом наукової абстракції, що допомагає виокремити, уособити та проаналізувати суттєві для даного об'єкта характеристики (властивості, взаємозв'язки, структурні та функціональні параметри).

В роботі був проведений аналіз трисекторної моделі економіки. Який показав, що шляхом регульованого перерозподілу праці можна забезпечити монотонне наближення фондоозброєності до стаціонарного значення.

Список використаних джерел

• 1. Вітлинський В. В. Моделювання економіки. — К.: КНЕУ, 2003.
• 2. Малиш Н. А. Моделювання економічних процесів ринкової економіки: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.
• 3. Присенко Г. В., Равікович Є. І. Прогнозування соціально-економічних процесів: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 378 с.
• 4. Равікович Є.І. Макроекономічне прогнозування. — К.: КНЕУ, 2003.
• 5. Шарапов О. Д., ДербенцевВ. Д., СемьоновД. Є.Економічна кібернетика: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. 231 с.