Агрегатне планування в операційних системах

• 1. Агрегатне планування, його зміст та основні стратегії. Переваги та недоліки агрегатного планування. Методи агрегатного планування та їх порівняльна характеристика.
• 2. Агрегатне планування сервісних систем та його особливості.
• 1. Агрегатне планування — це форма тактичного, середньострокового плану. Термін «агрегування» означає об'єднання, укрупнення ресурсів у блоки. Агрегатне планування передбачає визначення обсягу та часу виробництва в середньострокові періоди (наприклад, поквартально, помісячно).

Мета агрегатного планування — забезпечити задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації загальної суми витрат.

Сукупний попит — сумарний обсяг попиту на товари і послуги, вироблені операційною системою.

Агрегатне планування може використовуватися як у виробничих, так і у сервісних системах. Наприклад, при виробництві комп’ютерів різних моделей, агрегатний план буде показувати, загальну кількість усіх моделей, які будуть випускатися щомісячно. Ця кількість може бути приблизно однаковою по місяцях, тому що попит відносно стабільний.

Якщо сервісна фірма надає послуги із навчання по роботі на комп’ютері серед бізнесменів, то вона може стикнутися із проблемами мінливості попиту. Так, влітку попит може зменшуватися. Отже, в агрегатному плані необхідно передбачити заходи щодо адаптації до попиту. Це може бути збільшення найму викладачів під час його зростання та звільнення під час спаду; передача частини учнів другим навчальним фірмам.

Таким чином, агрегатне планування випуску продукції передбачає ухвалення рішення про те, як експлуатувати операційну систему з урахуванням змін сукупного попиту.

2. Можна виділити три основні стратегії планування сукупного обсягу виробництва: стратегія постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили передбачає сталість обсягу випуску продукції незалежно від коливань попиту (вирівнювання потужності).

Різницю між обсягом сукупного попиту й обсягом випуску регулюють шляхом збільшення або зменшення запасу виготовленої продукції або портфеля відкладеного попиту клієнтів.

Така стратегія використовується, якщо є можливість створювати запаси готової продукції. В період спаду попиту продукція надходить на склад і продається під час його зростання.

Дана стратегія може використовуватися лише на виробництві, бо у сфері послуг не можна створювати запаси, не можна використовувати для продуктів, що швидко псуються. Недоліком стратегії є зростання витрат на зберігання запасів.

— При реалізації стратегії змінний обсяг випуску при постійній чисельності робочої сили обсяг випуску змінюється в залежності від попиту, але чисельність робочої сили залишається постійною (погоня за попитом 1).

Розбіжності між обсягом виробництва і чисельністю робочої сили регулюють шляхом організації понаднормової роботи, надання відгулів або передачі частини обсягу роботи субпідрядникам.

Стратегія характерна для трудомістких підприємств, де використовується високо кваліфікований персонал, а створення запасів готової продукції недоцільно. Позитивним є підвищення завантаженості потужностей, бо устаткування працює довше. Негативним моментом є підвищення виплат на заробітну плату, оскільки понаднормована робота коштує дорожче.

— Стратегія перемінний обсяг випуску при перемінній чисельності робочої сили передбачає наймання і звільнення робітників відповідно до змін обсягу виробництва (погоня за попитом 2).

Ця стратегія характерна для підприємств сезонного виробництва, що використовують робочу силу низької кваліфікації (курорти, консервна промисловість).

Вищеперелічені стратегії називають чистими, оскільки в них змінюється лише одна величина. Існують також змішані стратегії, коли крім перерахованих заходів використовують і інші, наприклад, супідряд.

При розробленні агрегатних планів для сервісних систем треба мати на увазі, що:

• 1) у деяких фірмах воно буде спрощене у порівнянні із виробничими підприємствами (банки, перевезення, ресторани швидкого харчування тощо),
• 2) сервісні фірми не можуть створювати запаси, субконтракт для них може привести до втрат клієнтів, тому їхні агрегатні плани будуються на зміні персоналу (багатопрофільне навчання, ротація, зміни робочого розкладу, тимчасовий найом тощо).
• 3. Витрати, що враховуються при плануванні

План випуску продукції може вплинути на розмір цілого ряду виробничих витрат:

• 1) основні виробничі витрати — постійні та змінні витрати, пов’язані із виготовленням продукції. Вони включають оплату праці, як в основний, так і в понаднормований час.
• 2) витрати через коливання попиту — пов’язані із наймом, підготовкою, звільненням персоналу.
• 3) витрати зберігання матеріальних запасів — це витрати на запаси, зберігання, втрати на ін.
• 4) втрати через невиконання замовлення — втрати виручки від реалізації.