Вступ. 
Середня шкільна освіта в Польщі та Україні: порівняльний аналіз

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні в Україні тривають інтеграційні процеси, здійснюються освітні реформи. В умовах впровадження Концепції розвитку освіти України на період 2015;2025 рр. відбувається модернізація освітньої галузі, обговорюються нові освітні стандарти та нові навчальні програми. На особливу увагу заслуговує перехід на 12-річну систему навчання. Звичайно, це питання наразі знаходиться на громадському обговоренні і потребує вивчення. Тому досвід європейських країн стане у нагоді. В умовах освітніх перетворень в Україні досвід Польщі представляє особливий інтерес, оскільки ця держава є однією з найбільш близьких до нас за географічним положенням, культурою, багатовіковими історичними зв’язками та слов’янським менталітетом. Завдячуючи співробітництву між нашими країнами в царині педагогічної науки і практики, досвід Польщі доступний, активно вивчається і вже сьогодні представлений значним науковим доробком.

Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз системи шкільної освіти Польщі з ціллю виявлення тих аспектів, які ми зможемо адаптувати в нашу освіту в процесі її реформування. 12-річна система навчання — це загальносвітова тенденція, тому рано чи пізно ми перейдемо на таку систему середньої освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Трансформація освіти Польщі, її функціонування в цілому та порівняння з освітньою системою України знайшло відображення у працях польського фахівця Ф. Андрушкевича [1]. Науковець наголошує на тому, що в основу освітньої реформи Польщі покладено принципи демократичної системи освіти, які характеризують специфіку країни, та знайшли відображення у Законі «Про систему освіти», прийнятому у 1991 р. Сеймом Республіки Польща. Зокрема, у зазначеному законі встановлюється структура системи шкільної освіти, яка охоплює дошкільні заклади (також спеціальні), початкові школи, гімназії, післягімназійні школи з інтеграційними відділами, ліцеї, а також школи спеціальні, спортивні та олімпійського резерву, мистецькі школи; освітньо-виховні заклади, заклади позашкільної роботи, заклади безперервного навчання; психолого-педагогічні консультації та інші спеціалізовані консультації; шкільно-виховні ланки (також спеціальні) для дітей та молоді; заклади, які забезпечують опіку і виховання учням поза місцем постійного проживання; добровільні трудові загони, спрямовані на навчання і виховання їх учасників; заклади навчання та установи удосконалення вчителів; педагогічні бібліотеки [7].

Розглядаючи праці в питанні реформування освіти українських вчених А. Василюк, Л. Гриневич, та оцінюючи загальні процеси реформування системи освіти Польщі, слід наголосити на появі великої кількості державних програм та різних інноваційних методик навчання. З метою забезпечення спільного стандарту навчання Міністерством народної освіти (МНО) Польщі було утворено незалежний механізм його оцінювання шляхом підготовки та проведення іспитів дев’ятьма новими державними установами — Центральною та окружними екзаменаційними комісіями [2].