Виклад основного матеріалу

Підготовка сучасного вчителя в умовах швидко мінливих соціально-економічних реалій, професійної підготовки і вимог, що зростають до нього, неможлива без цілеспрямованої й систематичної роботи з актуалізації його життєтворчого потенціалу.

Відзначимо, що необхідно чітко визначитися щодо ключового поняття, яким є поняття «потенціал», «творчий потенціал», «життєвий потенціал» .

Термін «потенціал» досить широко використовується в різних галузях сучасного знання. У зв’язку з цим він не має свого єдиного й однозначного визначення, оскільки залежно від конкретної точки зору тієї чи іншої галузі науки трактується авторами по-різному.

Так, загальновідомо, що термін «потенціал» походить від латинського «potential», що означає «сила». Уперше цей термін як спеціальне позначення наукового об'єкта був використаний у природничо-наукових розробках з фізики. У межах предмета останньої, потенціал означає кількість енергії, яку накопичила система і яку вона спроможна реалізувати в роботі [3 с. 8]. За словником Ожегова потенціал — це фізична величина, що характеризує силове поле в даній точці [9]. Це електричний заряд, або величина, яка характеризує запас енергії тіла, що перебуває в певній точці силового поля (електричного, магнітного тощо) [2, с. 902].

Вже накопичено безліч праць, безпосередньо чи побічно присвячених проблемі потенціалу. Це свідчить про всезростаючий науковий інтерес до самого феномену, а також про його багатогранність і складну структурованість. професійний потенціал учитель У сучасних умовах термін «потенціал», як свідчить вивчення довідкових видань і словників, використовується в іншому розумінні, а саме: як ступінь потужності в якомусь ставленні, або як сукупність засобів, необхідних для чогось; як позначення можливостей і джерел, які є в наявності, і які можуть бути використаними для досягнення певної мети, рішення якогось завдання [1, с. 440]. Поняття «потенціал» у роботах філософів і вчених трактується як «внутрішній смисловий слух» (Г. Батищев); як «прагнення, життєвий дух, напруга, активний рух» (А. Бондар); як «здатність творити світ для себе» (М. Лоський, С. Франк, С. Рубінштейн, А. Лосєв); як «життєва стратегія і життєва перспектива» (А. Абульханова-Славська) [5, с. 48].

Отже, життєвий потенціал — головна рушійна сила суспільного прогресу, який формується на підставі тісного впливу і взаємодії як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

О. М’ясоєдова об'єднує всі потенціали, що розглядаються в педагогічному аспекті, єдиним терміном — педагогічний потенціал, доводить правомірність його трактування з позицій системного підходу й виділяє щонайменше три типи педагогічного потенціалу: потенціал, що самоактуалізується; потенціал, що частково самоактуалізується; потенціал, який актуалізується внаслідок створення додаткових умов. Педагогічний потенціал будь-якої системи О. М’ясоєдова визначає як «єдність її кількісних і якісних педагогічних можливостей, які актуалізуються як унаслідок її саморозвитку, так і під час створення сприятливих зовнішніх умов» [8, с. 6].

До поняття потенціалу зверталися відомі вітчизняні психологи, зокрема В. М’ясищев, Б. Ананьєв, Б. Ломов та ін.

Зокрема за В. М’ясищевим, потенціал особистості - це система її відносин до зовнішнього світу і до самого себе. Натомість Б. Ананьєв у поняття «потенціал» включав розвиток людини як особистості і як суб'єкта діяльності, відзначаючи, що у взаємозв'язках їх особливостей, зумовлених природними властивостями індивіда, й утворюється індивідуальність. Тому потенції охоплюють здібності, обдарованість, спеціальні здатності, життєспроможність, працездатність. У цьому аналітичному розрізі Г. Суходольский виділяє типи потенціалів за функціями, здібностями; зокрема описує інтелектуальний, характерологічний, особистісний, когнітивний, емоційний, творчий [7].

Проблеми розвитку потенціалу дитини, дорослої людини були в центрі уваги першого філософа України Г. Сковороди. Він у своїх працях підкреслював: «Єдність думок, вчинків, слова і діла, розуму і волі сприяють розвиткові всебічно розвиненої, духовної особистості, яка в подальшому буде працювати наполегливо, творчо». А досягти цього можливо за умов вивчення педагогами природних якостей особистості [6, с. 21].

У зв’язку з цим завдання розвитку у вчителя нового набору професійних та особистісних якостей, можуть бути визначені загальним поняттям «творчий потенціал», який набуває на сьогоднішній день особливу актуальність.

Під терміном «творчий потенціал» ми розуміємо інтелектуальну структуру, яка складається із сукупності психічних процесів, якостей та здібностей особистості, що реалізуються у процесі педагогічної творчості. Основи творчого потенціалу вчителя формуються, закладаються у процесі професійної підготовки та розвиваються в його професійній діяльності.

Аналіз філософських, педагогічних, психологічних наукових робіт, присвячених проблемам виявлення особливостей, структури і шляхів формування творчого потенціалу, дає кілька підходів до визначення поняття творчий потенціал.

О. Попель визначає творчий потенціал як системну характеристику особистості, що дає їй можливість творити, знаходити нове, приймати рішення та діяти оригінально й нестандартно в різних ситуаціях. Ця система, вважає науковець, складається з таких структурних компонентів:

• * мотиваційний компонент, який виражає своєрідність інтересів особистості, її орієнтацію на творчу активність; при цьому домінуючу роль відіграє пізнавальна мотивація людини;
• * емоційний компонент характеризує емоційний супровід творчості, емоційне налаштування на творчий процес, що висвітлює емоційно-образні характеристики психіки;
• * вольовий компонент характеризує здатність особистості до саморегуляції та самоконтролю; якості уваги; самостійність; здатність до вольової напруги; спрямованість індивіда на досягнення кінцевої мети творчої діяльності, вимогливість до результатів власної творчості;
• * інтелектуальний компонент виражається в оригінальності, гнучкості, адаптивності, швидкості й оперативності мислення [10, с. 34−35].

На думку багатьох учених, якісним показником педагога є його професійний потенціал, що базується на творчості, підготовці, вмінні адаптуватися до конкретних педагогічних умов. Професійний потенціал педагога — сукупність ув’язаних у систему природних та набутих якостей, що визначають його професійну спроможність виконувати свої професійні обов’язки на заданому рівні, база педагогічних знань, умінь в єдності з розвинутою здатністю педагога активно мислити, творити, діяти, втілювати свої наміри в життя та домагатися запроектованих результатів. Педагогічний потенціал складає сукупність педагогічних знань, умінь, навичок та здатність педагога творчо реалізовувати свої наміри, добиваючись цілей навчання.

І. Підласий та С. Трипольська стверджують, що визначальною характеристикою педагога є його професійний потенціал. Не відокремлені від інших якостей творчість, підготовка, адаптація до конкретних умов, — зазначають автори, — «не десятки інших конкретних якостей, а саме потенціал, як спроможність педагога професійно бачити, розуміти, ставити і вирішувати навчально-виховні проблеми є тут стрижневою характеристикою» [11, с. 88].