Загальна характеристика та класифікація неторгових операцій

чек обмін готівковий картка Неторгові операції це операції з обслуговування фізичних осіб, що не займаються підприємницькою діяльністю, а також послуги, що надаються юридичним особам і не стосуються безпосередньо їх комерційної діяльності:

• — купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти;
• — оплата платіжних документів у національній та іноземній валютах;
• — інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів у національній валюті;
• — оплата переказів, що надходять фізичним особам з-за кордону,
• — переказ коштів фізичних осіб за кордон;
• — операції за поточними рахунками і вкладами фізичних осіб в іноземній валюті;
• — операції з банківськими пластиковими картками;
• — операції з дорожніми чеками.

Класифікація неторгових операцій в іноземній валюті:

І. Залежно від суб'єкта надання послуг неторгового характеру вони поділяються на:

• — банківські - послуги, які надаються банківськими установами, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та іншими установами й організаціями;
• — послуги комерційних банків, що надають ширший спектр послуг, до яких належать практично всі можливі операції, тобто послуги, що надаються спеціалізованими інститутами;
• — послуги компаній фірм (небанківських обмінних пунктів валют, клубних пластикових карток, переказів коштів своїх клієнтів тощо), що займаються обслуговуванням пластикових карток, грошових переказів тощо, тобто послуги, що надаються іншими суб'єктами.

В Україні переважна більшість послуг неторгового характеру надається банківськими установами.

II. Залежно від типу клієнтів, що отримують послуги:

• — операції, що проводяться для юридичних осіб (сплата витрат на відрядження та операції з корпоративними пластиковими картками);
• — операції, що проводяться для фізичних осіб (фізичні особи можуть отримати весь спектр неторгових операцій).

В Україні найбільш поширеними є послуги з обміну валюти та переказу коштів фізичних осіб за кордон і отримання надходжень з-за кордону. Останнім часом набули популярності операції з дорожніми чеками. Надання послуг з обслуговування пластикових карток є перспективними і перебувають на стадії розвитку.

III. Залежно від виду неторгові операції можна поділити на три групи:

1. Переказні - це такі операції, в основі яких лежить переказ коштів однієї особи на користь іншої, або трансформація грошових коштів особи для використання їх тією ж особою (операції з дорожніми чеками). До переказних операцій належать:

• — операції з дорожніми чеками;
• — операції з пластиковими картками;
• — послуги з переказу коштів клієнта за кордон;
• — оплата переказів з-за кордону та сплата інших платіжних документів.

Конверсійні - купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти Ведення валютних рахунків клієнтів (останнє частіше виступає складовою переказних операцій).

Згідно з українським законодавством такі операції можуть проводитися не лише банківськими установами.

IV. Залежно від джерела фінансування можна визначити такі види неторгових операцій:

• — за рахунок власних коштів клієнта;
• — за рахунок кредитних ресурсів банку;
• — операції з кредитними картками;
• — змішані.

Основні інструменти:

• — дебетна картка з овердрафтом;
• — чекова гарантійна картка.

V. Залежно від місця здійснення це можуть бути операції, що проводяться на.

• — внутрішньому;
• — міжнародному ринках.

З переліку неторгових операцій в іноземній валюті на внутрішньому ринку здебільшого здійснюються операції з обміну іноземної валюти через мережу обмінних пунктів та ведення валютних рахунків фізичних осіб. Переважна більшість неторгових операцій в іноземній валюті (перекази коштів, операції з дорожніми чеками та пластиковими картками тощо) проводиться на міжнародних ринках.

VI. Залежно від джерел регулювання неторгові операції поділяються на:

• — операції, які регулюються законами України та нормативними актами НБУ;
• — операції, які регулюються міжнародними угодами;
• — операції, які регулюються міжнародними правилами;
• — операції, які регулюються змішаним чином (таке регулювання в Україні найбільш поширене).

VII. Залежно від виду валюти — операції, що проводяться в.

• — конвертованій;
• — неконвертованій валюті.

Операції з пластиковими картками та дорожніми чеками здійснюються, як правило, у конвертованій валюті. Щодо операцій з переказу та отримання коштів або ведення валютних рахунків клієнтів вид валюти залежить від конкретної країни (так, перекази з України в країни СНД відбуваються в національній валюті України) та виду валюти, що вноситься клієнтом на рахунок. Конверсійні операції можуть проводитись з будь-яким видом валюти.

VIII. Неторгові операції можна класифікувати за видом доходу, що отримує банк від їх здійснення:

• — комісійна винагорода (банк отримує її практично за всі види неторгових операцій);
• — проценти та комісійна винагорода (такий дохід банк отримує по операціях з кредитними та дебетними картками з овердрафтом).

Операції з обміну готівкової іноземної валюти через мережу обмінних пунктів.

Пункт обміну іноземної валюти — це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв’язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб — резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог Інструкції «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операційна території України» та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмін-них операцій мають право:

• — банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;
• — фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Банк укладає договір про відкриття пункту обміну валюти з агентом — фінансовою установою або юридичною особою, що не є фінансовою установою, статутний капітал якого становить не менше ніж 250 000 гривень та установчими документами якого передбачено надавати фінансові послуги з обміну валют, і подає протягом трьох робочих днів з дати укладення договору до територіального управління нотаріально засвідчену копію цього договору на погодження.

Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

• а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;
• б) інформацію банку (фінансової установи) про:
  • — наявність одного або кількох технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків;
  • — наявність довідників для визначення справжності банкнот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх чеків;
  • — наявність РРО;
  • — забезпечення сейфом для зберігання валютних цінностей і бланків суворого обліку;
• в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);
• г) копію висновку територіального управління про погодження агентського договору, укладеної банком (фінансовою установою) з агентом, якщо пункт обміну валюти банку (фінансової установи) працюватиме на підставі агентського договору;

ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони.