Структура наукової картини світу

Структурувати НКС можна залежно від об'єкта пізнавання і відповідного йому типу знання [24, с. 766]. Як найзагальніші об'єкти пізнавання можна виділити живу та неживу природу, техніку та технології (техносферу), людське суспільство і людину та її духовний світ (рис. 2). Відповідно в науці, як особливому інструменті пізнавальної діяльності, призначеному виробляти об'єктивні, системно зорганізовані та обґрунтовані знання про світ [24, с. 661], також виділяють чотири великі групи дисциплін: природничі, технічні, суспільні та гуманітарні [38, клас 72], що їх розрізняють за об'єктом досліджування У деяких працях з філософії науки окремо виділяють науки про кількісні відношення реального світу (математичні), науки про особливості пізнавання та мислення (логіка, філософія тощо), науки про здоров’я людини (медичні) [25, с. 5, 154], а науки про техніку і технології розділяють на технічні та технологічні [26, с. 123−125]. Для нашого досліджування такий детальний поділ не потрібен. .

пізнавання науковий фаховий мова.

Рисунок 2 Наукова картина світу та її мовна фіксація.

Природничі науки (англ. natural sciences) — це сукупність наук про природу, які вивчають будову, властивості й перетворювання неживої та живої природи, ґрунтуючись на вимірюванні та рахуванні (математика, механіка, фізика, астрономія, інформатика та кібернетика, хімія, біологія, геологія, географія, сільськогосподарські, ветеринарні, медичні, фармацевтичні науки тощо). Технічні науки (англ. engineering) — це сукупність дисциплін, що вивчають закономірності розвитку техніки і технологій та визначають способи найкращого їх використовування (металургія, машинознавство, приладобудування та енергетика, геодезія та гірництво, транспорт і зв’язок, будівництво й архітектура, військові науки тощо). Суспільні науки (англ. social sciences) — це сукупність дисциплін, що вивчають людське суспільство в цілому та окремі його підсистеми, їхню структуру, розвиток тощо [26, с. 116] (економіка, правознавство, національна безпека, державне управління, соціологія, політологія тощо). Гуманітарні науки (англ. humanities) — це сукупність наук про форми відбивання реального світу у свідомості, які вивчають продукти духовної творчої діяльності людини (мовознавство, літературознавство, мистецтвознавство тощо). За об'єктом і методологією досліджування суспільні та гуманітарні науки часто перетинаються У класифікаторі ДК 009:2005 [39], що ґрунтувався на класифікації видів економічної діяльності Європейського Союзу — Nomenсlature of Aсtivities European Community (NACE Rev.1.1−2003), було наведено певне пояснення щодо розмежовування цих наук, згідно з яким, наприклад, історичні науки належали до гуманітарних (підклас 73.20.1), а філософські, психологічні та педагогічні - до суспільних (підклас 73.20.2). У новій версії цього класифікатора ДК 009:2010 [38], згармонізованою з NACE Rev.2−2006, такі пояснення відсутні, оскільки їх немає в оригінальному тексті NACE Rev.2−2006.

Відповідно у НКС можна виділити природничонаукову (ПНКС), технічнонаукову (ТНКС), гуманітарнонаукову (ГНКС) та суспільнонаукову (СНКС) картини світу. Кожна з них, у свою чергу, складається з КС окремих наук (рис. 2).

Розгляньмо ПНКС. У ній можна виділити як найважливіші для природознавства такі КС окремих наук: фізичну Фізична картина світу — це сукупність знань про природу (матерію, рух, простір і час), що ґрунтуються на найзагальніших принципах, законах і теоріях фізики на певному етапі її розвитку. Так, наприклад, виникнення класичної механіки супроводжувалось створенням механічної, електродинаміки — електромагнітної, а теорії відносності та квантової механіки — квантово-релятивістської фізичних картин світу [44, с. 176−177]., астрономічну Астрономічна картина світу — це сукупність знань про походження, будову і розвиток Всесвіту та його окремих частин, що ґрунтуються не лише на даних астрономічних спостережень, гіпотез і теорій, але й на найважливіших поняттях, принципах і законах сучасної фізики., хімічну Хімічна картина світу — це сукупність знань про властивості речовин і матеріалів, зумовлені їхньою будовою, а також про змінювання якісного та/або кількісного складу речовини внаслідок взаємодії., біологічну Біологічна картина світу — це сукупність знань про будову та закономірності функціювання живих систем, їх розвиток і взаємодію., географічну Географічна картина світу — це сукупність знань про конкретно-історичні умови території, акваторії та повітряного простору Землі. тощо, які відповідають різним формам руху матерії. Природознавство як науково систематизоване дослідження природи в усі періоди свого існування намагалося поєднати здобутки різних наук, тобто окремі КС. При цьому визначальний елемент ПНКС — це картина світу тієї науки, яка у певний час лідерує. До сьогодні такою є фізична картина світу, бо саме фізика була і досі залишається фундаментом сучасного природознавства [21, с. 9−10; 23, с. 407]. Разом з тим під час формування ПНКС не можна відкидати КС будь-якої іншої природничої науки, бо тоді ПНКС буде неповною.

Інструментом формування, фіксування, зберігання та передавання наукових знань про світ є фахові мови, тобто мови кожної з наукових дисциплін (рис. 2). На відміну від БКС (рис. 1), яка має чітку національну специфіку, НКС універсальна (єдина) для всіх мовних спільнот, бо наукові знання об'єктивні, вони не залежать від специфіки мови того чи іншого народу, його менталітету, традицій, моральних пріоритетів, національної культури загалом. Проте, маючи єдиний для всіх народів змістовий інваріант, НКС набуває національні форми виражання завдяки формуванню національних фахових мов (рис. 1). Національномовне оформлення НКС не стосується її змісту, а лише адаптує універсальне знання до потреб конкретної мовної спільноти. Безумовно, НКС існує у «національній мовній оболонці» лише тих народів, які мають традицію добувати нові наукові знання та оперувати ними, тобто там, де є відповідна наукова традиція [21, с. 12−13]. Отже, маємо взаємоузгоджене формування НКС та її «мовної оболонки» — системи фахових мов (рис. 1).