При вивченні розділу «Будова слова»
Як показують результати дослідження, формуючий експеримент з використанням системи диференційованих знань позитивно вплинув на підвищення якості знань і вмінь школярів: учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Використовуючи результати контрольних робіт, індивідуальних опитувань, бесід, ми отримали дані, які підтвердили наше припущення. Із… Читати ще >
При вивченні розділу «Будова слова» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
уміння морфемного конструювання;
уміння пояснювати лексичне значення слів з похідною основою, правильно вимовляти і записувати;
уміння правильно визначати закінчення та значущі частини основи, розуміти і пояснювати їх функції.
При вивченні розділу «Текст»:
уміння відрізняти текст від групи речень, не пов’язаних між собою за змістом; диференційований експериментальний навчальний школяр уміння встановлювати логічний зв’язок між частинами тесту;
уміння ділити текст на логічно завершені частини — абзаци;
уміння складати план тексту і відтворювати текст за планом;
уміння знаходити в тексті його складові частини — зачин, основну частину і кінцівку;
уміння визначати тему зв’язного висловлювання і добирати заголовок;
уміння визначати в тексті найважливіші для вираження думки слова і виділяти їх інтонаційно;
уміння розрізняти типи мовлення (розповідь, опис, міркування);
уміння складати текст різних типів відповідно до мети висловлювання за поданим взірцем, за початком і самостійно;
При вивченні розділу «Частини мови»:
уміння розрізняти частини мови, правильно вживати їх у мовленні;
уміння аналізувати кожну частину мови за вивченими ознаками.
В процесі обробки результатів експерименту були визначені три рівні сформованості даних умінь:
Високий — передбачає виконання пропонованих вправ без помилок або з наступним самостійним їх виправленням без вказівки вчителя.
Середній — учень виконує завдання з невеликою кількістю (дві - три), але виправляє їх після зауваження педагога.
Низький — школяр припускається більшої кількості помилок, які не в змозі виправити самостійно і навіть з допомогою вчителя.
Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання диференційованих завдань різної складності відносно різних за навченістю та научуваністю груп дітей позитивно вплинуло на ефективність оволодіння вказаними уміннями і навичками, спричинило високий рівень засвоєння знань. Результати досліджень представлені у таблиці.
Таблиця Порівняльна характеристика розвитку умінь учнів контрольного та експериментального класів.
№ п/п. | Розділ мови. | Уміння. | Контрольний класс (%). | Експериментальний клас (%). |
«Будова слова». | Морфемне конструювання. | |||
Пояснення лексичного значення слів з похідною основою, правильна їх вимова і правопис. | ||||
Визначення закінчення та значущих частин основи, розуміння і пояснення функцій. | ||||
«Звуки і букви». | Встановлення звуко-буквених співвідношень у словах та їх граматичних формах. | |||
Позначення на письмі м’якості приголосних звуків, що знаходяться в словах у різних позиціях. | ||||
Поділ слова на склади і перенос їх частин з рядка в рядок. | ||||
Визначення в словах наголошеного звука і вимова їх з правильним наголосом. | ||||
Розміщення слів в алфавітному порядку, користування орфографічним словником. | ||||
«Текст». | Відрізняти текст від групи речень, не пов’язаних між собою за змістом. | |||
Встановлення логічного зв’язку між частинами тексту. | ||||
Поділ тексту на логічно завершені частини — абзаци. | ||||
Складання плану тексту і відтворення тексту за планом. | ||||
Знаходження в тексті його складових частин. | ||||
Визначення теми зв’язного висловлювання, добір заголовку. | ||||
Визначення в тексті найважливіших для вираження думки слів, виділення їх інтонаційно. | ||||
Розрізняння типів мовлення. | ||||
Складання тексту різних типів відповідно до мети висловлювання за поданим взірцем, за початком і самостійно. | ||||
«Частини мови». | Розрізнення частин мови, правильне вживання їх у мовленні. | |||
Аналіз кожної частини мови за вивченими ознаками. |
Як показують результати дослідження, формуючий експеримент з використанням системи диференційованих знань позитивно вплинув на підвищення якості знань і вмінь школярів: учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Використовуючи результати контрольних робіт, індивідуальних опитувань, бесід, ми отримали дані, які підтвердили наше припущення. Із 19 учнів експериментального класу 16 школярів продемонстрували вищий рівень оволодіння вказаними уміннями (84,2%). У дітей контрольного класу (21 учень) він нижчий і складає 71% (15 учнів) (діаграма 1).
Значна відмінність у рівні знань, сформованості умінь і навичок виявилася результатом застосування в експериментальному класі цілеспрямованого, систематичного, побудованого на наукових засадах диференційованого підходу на основі системи диференційованих завдань (причому початковий рівень знань, умінь, навичок в учнів експериментального і контрольного класів був майже однаковим — відповідно 29,5 і 30,9%) (діаграма 2).
Таким чином, виявилося, що систематичне і послідовне використання диференційованих завдань на уроках рідної мови є ефективним, оскільки:
сприяє удосконаленню знань, умінь і навичок школярів, зменшує можливість та рівень потенційного відставання учнів з прогалинами у знаннях чи слабкою научуваністю;
дає змогу усім учням засвоїти програмовий матеріал;
розвиває психічні процеси — логічне мислення, креативність, пам’ять, увагу, сприймання та ін.;
формує позитивну мотивацію до навчання;
створює умови для розвитку інтересів і специфічних здібностей кожної дитини.
Ефективність експериментального дослідження дає нам можливість рекомендувати учителям враховувати такі умови для здійснення диференційованого навчання:
вивчати загальну готовність дітей до навчальної діяльності та сприйняття матеріалу;
передбачити труднощі, які можуть виникнути у школярів під час засвоєння нових знань;
застосовувати в системі уроків диференційовані індивідуальні та групові завдання;
здійснювати перспективний аналіз диференціації;
знати індивідуальні і типологічні особливості окремих учнів та груп школярів;
вміти аналізувати навчальний матеріал для побудови диференційованих завдань;
складати розгорнутий план уроку, де вказати питання різним групам та окремим учням;
здійснювати оперативний зворотний зв’язок;
дотримуватися педагогічного такту.
Реалізуючи індивідуальний та диференційований підхід у навчанні, вчитель повинен бачити динаміку зростання учня і враховувати її; наочно уявляти можливості диференційованої роботи з різними групами школярів; надавати учням можливість обрати певне завдання визначеного рівня складності. Це дасть змогу зберегти і розвинути індивідуальність дитини, виховати унікальну особистість.