Предметно-практичне навчання на уроках української мови
В умовах предметно-практичного навчання вимоги до розмовного мовлення значно ширші і дещо змінені: включені додаткові, безпосередньо пов’язані з предметною діяльністю, деякі з них реалізуються радніших етапах навчання в процесі спілкування учнів не лише з вчителем, а й між собою. Так, виконання доручень один одного та звертання з проханнями до товаришів передбачається ще ранніх етапів навчання… Читати ще >
Предметно-практичне навчання на уроках української мови (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Навчання мовленню займає центральне місце в навчанні глухих школярів, особливо на початковому етапі, і на відміну від масової школи справа не лише у навчанні грамотності, а в оволодіння словниковою мовою як засобом спілкування та мислення.
Зв’язок предметно-практичного навчання з уроками української мови здійснюється наступним напрямком: оволодіння словниковим запасом, формування діалогічного мовлення, розвиток зв’язного усного та писемного мовлення, читання, оволодіння граматикою.
Оволодіння словниковим запасом. Засвоєння словника має важливе значення для глухих дітей. Слово допомагає глухій дитині краще пізнати оточуючу дійсність. Саме на базі словникового запасу розвиваються вищі форми мислення.
На уроках предметно-практичного навчання вчитель з легкістю створює ситуації, що потребує вживання нових слів. Черговий по класу за дорученням вчителя роздає необхідні для уроку предмети. Вчитель показуючи зразок дає вказівку «ліпити», але учні не можуть почати виконувати завдання, бо в них не вистачає пластиліну. Виникає потреба у вживанні слова пластилін. Вчитель показує табличку з новим словом. Діти хором усно-дактильно проговорюють його і одразу використовують його для отримання необхідного матеріалу. Для більш кращого засвоєння слів отриманих на уроках предметно-практичного навчання роботу, над їх засвоєнням, продовжують на уроках української мови. 35].
Розвиток діалогічного мовлення. Одним із завдань предметно-практичного навчання — навчання дітей з вадами слуху безпосередньому спілкуванню. В процесі колективної практичної діяльності учні з легкістю засвоюють різні форми розмовного мовлення: звертання до співбесідника, розуміння та виконання різних доручень, висловлення прохань та побажань, повідомлення про свою роботу, постановку питань та відповідей на них. Зміст звертань, доручень, питань та висловів визначається характером діяльності учнів.
В умовах предметно-практичного навчання вимоги до розмовного мовлення значно ширші і дещо змінені: включені додаткові, безпосередньо пов’язані з предметною діяльністю, деякі з них реалізуються радніших етапах навчання в процесі спілкування учнів не лише з вчителем, а й між собою. Так, виконання доручень один одного та звертання з проханнями до товаришів передбачається ще ранніх етапів навчання.
На уроках предметно-практичного навчання розвиток зв’язного мовлення починається з систематичного звіту учнями про виконану роботу. Учні звітують про виконання кожного виконаного завдання окремо. [14]Поступово учні переходять від поетапного до цілісного звіту, тобто описують від початку до кінця виконання завдання. В цілісному звіті перш за все фіксується окремі операції, а потім більш узагальнено описують цілі етапи роботи. В рель таті ми отримуємо зв’язний звіт своєї виконаної роботи.
На уроках предметно-практичного навчання закладаються основи навчання глухих школярів зв’язному мовленню в її основній комунікативній функції, що допомагає аналогічній роботі на уроках української мови. Більш ефективно використовуються на уроках української мови робота, що завжди мала широке застосування: за малюнками та серією малюнків; опис предметів, явищ природи, зовнішності людини.