Постановка проблеми. 
Напрями рухової корекції мовленнєвих порушень у школярів

Актуальність теми дослідження пов’язана зі значним поширенням різних порушень мовлення серед дітей, які відвідують загальноосвітні школи. Так, за різними даними, понад 30% школярів молодшого шкільного віку мають різноманітні порушення мовленнєвого розвитку, з яких у 15% до кінця навчання у початкових класах ці порушення залишаються без змін. У той самий час навчальна діяльність здебільшого залишається неадаптованою до особливостей розвитку школярів із порушеннями мовлення.

Доцільність дослідження пов’язана з тим, що на сучасному етапі розвитку освіти України постала нагальна потреба в модернізації початкової освіти, оновленні змісту, вдосконалення форм, методів і технологій навчання, що сприятиме становленню особистості молодших школярів, у тому числі й тих, хто має порушення мовлення. Роль рухової корекції не зменшується, а набирає у сучасних українських шкільних закладах нових форм, переформовуючи умовні поля впливу тощо. І це не випадково, тому що особливості рухового аналізатора полягають у тому, що він має чисельні зв’язки з усіма структурами центральної нервової системи, бере участь у їх діяльності та впливає на розвиток психічних функцій, у тому числі й мовлення. Ми усе частіше можемо спостерігати, як неврегульованість рухових проблем стає конфліктогенним чинником впродовж усього періоду навчання у початковій школі дитини із важким порушенням мовлення.

Аналіз літератури показав, що вивчення цієї групи дітей більш подано з позиції медичного аспекту і менш конкретизовано з психолого-педагогічних параметрів. Поєднання рухової та логопедичної корекції у молодших школярів з порушеннями мовлення в умовах загальноосвітньої школи є одним з актуальних напрямів розвитку корекційної педагогіки.