Класифікація страхування за предметом договору

Класифікація страхування за предметом договору

При класифікації за предметом договору страхування ланками класифікації виступають галузь, її підгалузь, вид страхування. Звернемо увагу на те, що історично почали виникати саме види страхування.

Предмет договору страхування виділено статтею 98 (глава 67) Цивільного кодексу України як конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відповідальність перед третьою особою, життя і здоров’я і тому подібне), якому може бути завдана шкода стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією [32]. договір страхування вартість відповідальність На думку деяких вітчизняних науковців, класифікація за предметом договору є визначальною і у навчальній літературі досить детально аналізується [43].

Наголосимо, що класифікація страхування за предметом договору дає змогу виявити три галузі страхової діяльності:

• 1) особисте страхування;
• 2) майнове страхування;
• 3) страхування відповідальності.

Особисте страхування — галузь страхування, у якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров’я та працездатність людини і яке спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансового добробуту.

Галузь особистого страхування складається з трьох підгалузей:

• 1) страхування життя (водночас окрема сфера страхової діяльності);
• 2) страхування від нещасних випадків (відноситься до загального страхування);
• 3) медичне страхування (відноситься до загального страхування). Особливістю страхування від нещасних випадків вважається те, що страховим випадком є не сам нещасний випадок, а його наслідки (втрата життя, здоров’я, працездатності). Страхування від нещасних випадків може бути:
  • — індивідуальним і колективним;
  • — добровільним і колективним.

Медичне страхування може бути як короткостроковим так і довгостроковим. В частині короткострокового медичне страхування не може бути віднесене до страхування від нещасних випадків, через відсутність такого принципового моменту як нещасний випадок, оскільки медичне страхування відшкодовує витрати, що пов’язані з будь-якими захворюваннями. В частині довгострокового страхування не відносять до страхування життя через відсутність накопичувального характеру договору.

Майнове страхування — це галузь страхової діяльності, де об'єктом страхування виступають майнові інтереси фізичних та юридичних осіб, що не суперечать чинному законодавству і пов’язані з правом володіння, користування та розпорядження майном.

Майнове страхування .поділяється на дві підгалузі:

• 1) страхування майна фізичних осіб;
• 2) страхування майна юридичних осіб.

Особливостями майнового страхування є використання таких понять як страхова оцінка та страхове забезпечення.

Для допитливих. Що таке страхова оцінка та страхове забезпечення?

Страховою оцінкою є вартість майна, що враховується для укладання страхової угоди. Значення страхової оцінки полягає в тому, що вона слугує головним орієнтиром для визначення страхової суми і є кількісним показником обсягу відповідальності страхової компанії.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» [4] визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100%.

Система страхового забезпечення є однією з основних умов страхування, на якій базується метод обчислення страхового відшкодування. Система страхового забезпечення, яку ще називають системою страхової відповідальності, зумовлює ступінь відшкодування збитку, тобто співвідношення між страховою сумою застрахованого майна та страховим відшкодуванням.

Страхове забезпечення може бути організоване за системою повної (або дійсної) вартості; системою першого ризику; системою пропорційної відповідальності; системою відбудовної вартості; системою «дробової» частини ризику; системою граничної відповідальності; системою «нове за старе» [40].

Система повної (дійсної) вартості полягає в наступному. Страхова сума (СС) визначається як дійсна страхова вартість майна (СО) на початок дії договору страхування. Страхове відшкодування дорівнює розміру застрахованого збитку (3), що може дорівнювати прямому або прямому плюс сума непрямих збитків, з врахуванням встановленої у договорі страхування франшизи. Страховик несе повну відповідальність за об'єкт в обсязі повної вартості останнього, виплачуючи відшкодування за кожен заподіяний збиток (шкоду) в обсязі первісної страхової суми, зменшеної на суму страхової виплати за попереднім страховим випадком.

Приклад. Вартість об'єкта страхування і розмір страхової суми дорівнюють 2000 грн. Безумовна франшнза 5%, або 100 гри. Внаслідок пожежі майно частково ушкоджено, збиток страхувальника складає 1500 грн. Розмір страхового відшкодування складе 1500 -100 — 1400 грн. Після виплати страхова сума становить 2000 — 1400 — 600 грн. Повторний страховий випадок завдав збитків в обсязі 1400 грн. Друга виплата становить 1400−100 — 1300 грн, після чого страхова сума становить 1600 — 7500 — 500 грн. Збиток за наступним страховим випадком буде відшкодовуватися у розмірі не більше 300 грн, після чого договір страхування припинить свою дію внаслідок виконання страховиком його зобов’язань по договору у повному обсязі.

Система пертого ризику визначає розмір покриття завданої шкоди у межах страхової суми. Страхове відшкодування (СВ) виплачується у розмірі завданої шкоди (3), але виплата не може перевищувати встановлену страхову суму (СС). Компенсується вся шкода у межах цієї страхової суми. «Другий ризик» (тобто збиток, що перевищує страхову суму) не відшкодовується.

При використанні цієї системи не потрібно оцінювати вартість всього об'єкта страхування (наприклад, вартість складного майнового комплексу), тому що для розрахунку страхової виплати необхідно знати тільки розмір завданої шкоди. Система використовується у випадках, якщо оцінка вартості всього об'єкта страхування дуже складна, практично неможлива або склад об'єкта страхування постійно змінюється.

Приклад. Комплекс з трьох житлових споруд застрахований за системою першого ризику на страхову суму 1.100 тис. грн. Шкода, заподіяна одному з будинків цього комплексу внаслідок пожежі, складає 1.500 тис. гри. Страхове відшкодування виплачується у сумі 1.100 тис. грн., після чого договір страхування припиняється.

Система пропорційної відповідальності визначає виплату страхового відшкодування пропорційно коефіцієнту покриття збитків через неповне страхування вартості об'єкта. Страхова сума встановлюється в обсязі, що не перевищує дійсну реальну вартість об'єкта, тобто СС < СО. Коефіцієнт покриття (Кп) збитків страховиком дорівнює відношенню страхової суми СС до страхової вартості об'єкта СО, а страхове відшкодування (СВ) визначається за формулою СВ:3 = СС: СО;СВ = (ЗхСС):СО (2.1).

За такою системою страхувальник бере участь у відшкодуванні усіх збитків у частині, пропорційній розміру (1 — СС/СО). Чим менше К, тим більша частина збитку залишається на відповідальності страхувальника.

Приклад. Вартість об'єкта страхування 2400 грн.; страхова сума 1200 грн. Збиток у результаті ушкодження об'єкта склав 400 грн.

У цьому випадку страхове відшкодування складає СВ «400х (]200/2400) = 200 грн.

Система відбудовної вартості означає, що страхова сума визначається або в обсязі ціни об'єкта як за нове майно, або не вище максимальної вартості робіт (послуг) по відновленню ушкодженого об'єкта страхування до первісного стану. Сума страхової виплати визначається в обсязі вартості нового майна або поточної вартості відновлювальних (ремонтних, відбудовних, лікувально-профілактичних) робіт або послуг. Знос майна, що мав місце від початку дії договору страхування до настання страхового випадку, може не враховуватися. Страхування за системою відбудовної вартості відповідає принципу повноти страхового захисту.

Приклади застосування цієї системи: для майнового страхування і страхування відповідальності за шкоду, завдану майну — страховик або сплачує повну вартість ушкодженого майна з наступним застосуванням принципу абандону (див. розділ «Словник термінів з курсу «Страхування»), або фінансує роботи (послуги) по відновленню ушкодженого майна до робочого стану, в якому майно було при укладанні договору страхування (можливе врахування вартості поточного зносу майна): для особистого страхування (як правило, тільки для медичного страхування) — страховик оплачує вартість медичних послуг, наданих згідно умов договору медичного страхування для відновлення стану здоров’я застрахованої особи.

Система «дробової» частини ризику вимагає встановлення двох страхових сум: власне страхової суми СС (сума максимально можливої шкоди) і суми показаної вартості об'єкта страхування ВП. Після настання страхового випадку, відшкодування завданої шкоди здійснюється в межах страхової суми СС. Тобто, якщо на момент завдання шкоди дійсна страхова вартість об'єкта СО не перевищує суму показаної вартості ВП, страхування за системою «дробової частини» відповідає страхуванню за системою першого ризику. Однак якщо дійсна страхова вартість об'єкта страхування СО на момент завдання шкоди буде більше ніж зазначена у договорі страхування сума показаної вартості ВП, то застосовується принцип пропорційного відшкодування завданої шкоди за формулою:

Приклад. На дату початку дії договору страхування вартість всього майна на складі ВП = 400 тис. гри, однак застраховано тільки майно, що може бути ушкоджене від заливання водою з вартістю цього майна СО = 100 тис. грн. Внаслідок заливання завдано шкоду 3 — 40 тис. грн. Сума виплати залежить від дійсної вартості всього майна на складі у момент заливання,.

1. Якщо ця вартість не перевищує ВП, сума виплати буде дорівнювати СВ = 3 = 40 тис. грн.

2. Якщо ця вартість на дату страхового випадку перевищує ВП і становить, наприклад, 500 тис. грн., то сума відшкодування буде дорівнювати СВ = (40×400 000)/500 000 — 32 тис. грн.

Система граничної відповідальності застосовується для страхування ризику неотримання запланованого фінансового результату підприємницької діяльності і припускає наявність заздалегідь визначеної межі виплачуваної суми страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта покриття шкоди Кпш. Сума відшкодування визначається як добуток цього коефіцієнта Кпш на різницю між заздалегідь запланованим розміром кінцевого результату Р і реально отриманим результатом.

Якщо внаслідок настання страхового випадку рівень реального результату, отриманого страхувальником, буде менше за визначену межу, то має відшкодовуватися різниця між плановим показником і фактично отриманим результатом.

Особливістю цієї системи є «прихований» характер завдання у договорі страхування страхової суми як ліміту відповідальності страховика. Це необхідно, наприклад, для визначення абсолютного розміру франшизи тощо.

Приклад. Середній прибуток від впровадження інвестицій у 500 тис. гри запланований у розмірі 45%. Фактично отриманий прибуток склав 37%. Коефіцієнт покриття Кпт = 75%. Знайти суму страхового відшкодування. Знаходимо суму збитку: З — 500 000 '[(45% - 37%): 100%] - 0,08×500 000 = 40 000грн. Страхове відшкодування складає: СВ=40 000×0.75=30 000 грн.

Система «нове за старе» передбачає не здійснення на користь страхувальника або потерпілої особи відповідної суми страхової виплати, а заміну ушкодженого майна на нове майно з функціональними характеристиками, які еквівалентні характеристикам старого майна на дату укладення договору страхування.

Ця система використовується, як правило, для страхування майна або для страхування відповідальності за шкоду, завдану визначеному майну (наприклад, при страхуванні відповідальності перевізника за шкоду, завдану конкретному вантажу, або при страхуванні відповідальності орендаря за шкоду, завдану орендованому ним майну). За цією системою завжди страхуються скляні інженерно-будівельні конструкції (скляні двері, стіни, стелі та перегородки, вітрини, віконне скло тощо), а також меблі, посуд, столовий посуд та інше типове обладнання кафе, ресторанів, інших місць масового відвідування. Можуть також страхуватися за цією системою комп’ютери та інше типове обладнання робочих місць для комп’ютерних класів, фірм, що займаються розробкою програмних продуктів, інших організацій із масовим застосуванням типової комп’ютерної техніки тощо. За цією системою також можуть бути застраховані речі першої необхідності, що знаходяться у особистому користуванні осіб, які відряджені у інші міста для виконання робіт виїзного характеру.

Закупівлю та доставку нового майна у наперед визначені строки здійснює страховик. Тому застосування системи «нове за старе» дозволяє страхувальнику швидко позбутися наслідків страхового випадку і відновити виробничий процес. Після реалізації страхових зобов’язань за цією системою страхової відповідальності страховик може скористатися принципом абандону і суброгації. При цьому обсяг позиву по суброгації буде встановлюватися за вирахуванням вартості майна, отриманого страховиком у власність за принципом абандону.

Страхування відповідальності — це галузь страхової діяльності, де об'єктом страхування виступають майнові інтереси, що пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих життю здоров’ю чи майну третьої фізичної особи, а також майну юридичної особи внаслідок будь — якої дії чи бездіяльності страхувальника.

Розвиток галузі страхування відповідальності має важливе значення як для захисту майнових інтересів осіб, винних у заподіяних збитках, так і осіб, яким завдані збитки.

Страхування відповідальності відноситься до сфери загального страхування і деякі особливості, які не властиві іншим галузям страхового ринку.

По — перше, страхування відповідальності не має підгалузевого поділу, що свідчить про універсальність страхових послуг, які можна поділити на дві групи:

• 1 група-страхування відповідальності на транспорті;
• 2 група — страхування інших видів відповідальності

По — друге, в договорі страхування відповідальності наперед невизначеною є третя постраждала особа і наперед невідомим є розмір збитків. Тому страхова компанія обмежує свою відповідальність деякою сумою, що називається лімітом граничної відповідальності.

Підходи до класифікації страхування з правової точки зору Ознаки, що визначають умови та форми проведення страхування, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди, підписані державою, мають назву юридичних і визначають підходи до класифікації страхування з правової точки зору.

З позицій класифікації страхування використовують 2 юридичні ознаки:

1) відповідність певних видів страхування вимогам внутрішнього та зовнішнього законодавства, що дозволяє виокремити види (класи) страхування з метою ліцензування страхової діяльності.

Директива 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 листопада 2002 року про страхування життя виділяє 18 класів загального страхування та 7 класів страхування життя.

Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій):

Клас 1. Страхування життя і щорічної ренти (ануїтетів).

Клас 2. Страхування до шлюбу і народження дитини.

Клас 3. Зв’язане довгострокове страхування життя.

Клас 4. Безперервне страхування здоров’я.

Клас 5. Тонтіни.

Клас 6. Страхування виплати капіталу.

Клас 7. Страхування пенсій.

Загальні види страхування:

Клас 1. Страхування від нещасних випадків.

Клас 2. Страхування на випадок хвороби.

Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів.

Клас 4. Страхування залізничного транспорту.

Клас 5. Страхування авіаційної техніки.

Клас 6. Страхування суден.

Клас 7. Страхування вантажів (товарів у дорозі).

Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха.

Клас 9. Страхування власності.

Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів.

Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки.

Клас 12. Страхування відповідальності власників суден.

Клас ІЗ. Страхування загальної відповідальності.

Клас 14. Страхування кредитів.

Клас 15. Страхування поручительств (застави).

Клас 16. Страхування фінансових втрат.

Клас 17. Страхування судових витрат.

Клас 18. Страхування фінансової допомоги.

Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах і ліцензується страхова діяльність. Компанія, яка тримала ліцензію на страхування життя, не має права на ліцензії на загальні види страхування.

Така вимога існує і в законодавстві України, але з метою ліцензування страхування поділяється не на класи, а на види (табл. 2.2).

2) форма страхування Форми страхування — порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.

За формою страхування поділяється на добровільне та обов’язкове. Як зазначав К. Г. Воблий, обов’язкове страхування є прекрасним засобом пропаганди страхових ідей серед широких мас [78]. Об'єкти, механізм, яким забезпечується реалізацією обов’язкового страхування, встановлюються законом. Форми типового договору, порядок проведення та особливі умови для ліцензування обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Обов’язкове страхування — форма страхування, що ґрунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика. Обов’язкове страхування має велику перевагу перед добровільним страхуванням у тому, що дозволяє різко знизити тарифи і здешевити страхові послуги. Водночас йому притаманні й недоліки, які полягають у тому, що обов’язкове страхування не враховує фінансових можливостей кожного страхувальника, особливостей об'єктів страхування і страхових ризиків.

В табл. 2.2. наведено актуальний перелік видів добровільного і обов’язкового страхування, що реалізуються страховими компаніями як страхові продукти за умови отримання ліцензії.

Таблиця 2.2. Чинний перелік видів добровільного і обов’язкового страхування в правовому полі страхування

Вид страхування.

• 1. Добровільне страхування
• 1. Страхування життя.
• 2. Страхування від нещасних випадків.
• 3. Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я).
• 4. Страхування здоров’я на випадок хвороби.
• 5. Страхування залізничного транспорту.
• 6. Страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту).
• 7. Страхування повітряного транспорту.
• 8. Страхування водного транспорту (морського внутрішнього транспорту та інших видів водного транспорту).
• 9. Страхування вантажів та багажу.
• 10. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.
• 11. Страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5−9).
• 12. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
• 13. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
• 14. Страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

Страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 11−13).

• 16 Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальників за непогашення кредиту).
• 17. Страхування інвестицій.
• 18. Страхування судових витрат.
• 19. Страхування фінансових ризиків.
• 20. Страхування медичних витрат.
• 21. Страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій. Страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків { доповнено пунктом 21−1 згідно із Законом № 4212-УІ (4212−17) від 22.12.2011 Страхування сільськогосподарської продукції (доповнено новим пунктом згідно із Законом № 4391-VI (4391−17) від 09.02.2012).
• 22 Інші види обов’язкового страхування .
• 2. Обов’язкове страхування

Медичне страхування.

Страхування життя і здоров’я випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, що працюють в установах і організаціях, які фінансуються з державного бюджету) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов’язків.

Особисте страхування працівників відомчої (крім тих, що працюють в установах і організаціях, які фінансуються з державного бюджету) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).

Страхування спортсменів вищої категорії.

Страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страхування засобів водного транспорту.

Страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ. Страхування працівників (крім тих, що працюють в установах і організаціях, які фінансуються з державного бюджету), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, що страждають на психічні розлади. Страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою.

Страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції» (1039−14).

Страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи (для банків — уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), членів виконавчої дирекції та адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та працівників Мінфіну, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку.

Страхування майнових ризиків під час промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ» (2665−14). Страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, що працюють в установах і організаціях, які фінансуються з державного бюджету) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах1 підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

Страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначеним Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам. Страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання такої зброї.

Страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну житло чи здоров’ю туриста або його майну.

Страхування відповідальності морського судновласника.

Страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних ката-' строф та від протиправної дій третіх осіб.

Страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам.

Страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

Страхування манна, переданого у концесію Авіаційне страхування цивільної авіації.

Страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам.

Страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання волонтерської допомоги. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може! призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

Страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності.

Страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням ДКА.

Страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

Страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт.

Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса.

Страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей.

Добровільне страхування — форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Виключно добровільним є страхування життя. До добровільних видів належать також: страхування від нещасних випадків, медичне страхування (безперервне страхування здоров’я), страхування здоров’я на випадок хвороби, страхування наземного транспорту крім залізничного тощо.

На кожен вид добровільного страхування страхові компанії розробляють правила страхування та подають їх на затвердження у складі ліцензійної справи до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

На кожен вид обов’язкового страхування порядок та правила затверджуються Кабінетом Міністрів або Верховна Рада приймає відповідний закон.