Виклад основного матеріалу дослідження. 
Мікропедагогіка наставника і його відкритого середовища

Поняття «наставник» у довідкових і наукових джерелах.

З’ясуємо значення поняття «наставник». У словниках української мови подано таку характеристику: «той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель». З-поміж синонімів виокремлюємо терміни: «ідеальний зразок особистості, «транслятор знань», «старший товариш».

У Київській Русі значну роль відводили духовному наставнику. Провівши фундаментальне дослідження наукових підходів вітчизняних (С. Гончаренко, М. Зембицька, Л. Маценко, С. Петрусенко та ін.) та зарубіжних дослідників (С. Александрова, С. Батишев, Т. Гуляєва Р. Еделфелт, Д. Клаттербак, Г. Льюїс, А. Рейман та ін.) стосовно базових понять «наставник», «наставництво», педагогічне наставництво, Т. Осипова визначає наставництво як форму трудового, ідейноморального виховання робочого класу, а на початку ХХІ ст. — як т’ютора, коуча, ментора, порадника, координатора особистісного та професійного зростання, котрий прагне допомогти своєму вихованцеві набути досвіду, необхідного для оволодіння професією і самовдосконалення майстерності [16]. У межах статті зупиняємося насамперед на характеристиці українського слова-концепту «наставник».

Наставництво як вид взаємодії на широкій соціально-особистісній основі саморозвиток мікропедагогіка інформальний освіта Нові соціально-економічні реалії, зміни в освіті, розвиток наукових галузей стимулюють розгляд наставництва як форми взаємодії на широкій соціально-особистісній основі. У час, коли навчання й виховання іноді втрачають гуманістичний дух і з’являється розгубленість щодо змісту, форм, методів виховання української молоді, актуалізується важливість наставника з високим рівнем національної самосвідомості, на засадах «свобідності» і взаємоповаги, який у фасилітативному форматі навчально-виховної діяльності наповнює особистості духовністю, толерантністю, повагою до інших людей, «навчає людину бути Людиною» (І. Зязюн). К. Ушинський доводив, що «особа вихователя означає все у справі виховання» [22]. Наставник є психологічним педагогом, — наголошував Іван Андрійович Зязюн (1938;2014) у своїх виступах на конференціях.

Дослідники виокремлюють мікропедагогіку педагога-наставника і його відкритого середовища, у якому досвідчений фахівець представляє і власним прикладом допомагає формувати зразки моделей поведінки, особистісної позиції, навчає «читати» і «тлумачити» пізнавальні контексти, транслює приклади засвоєння культурних норм і цінностей, передає ціннісні установки науки у формуванні наукового стилю мислення у вихованця. Особистіснопрофесійний розвиток, саморозвиток, самореалізація особистості учня, студента, аспіранта залежить від особистості педагоганаставника, котрий уміло супроводжує, скеровує, динамізує процес адаптації до вимог професії, до самопізнання і саморозвитку особистостей як самодостатніх й успішних у національному і глобальному просторі. Багатогранну і багатовимірну діяльність наставника в науці й освіті, що характеризує академічна культура, інтелектуально-етична система цінностей, які визначають професійну діяльність в освіті та науці, що ґрунтується на педагогічно адаптованому досвіді наукової пізнавальної діяльності; культура високої духовності і моралі, особливої поведінки і спілкування людей, високої якості праці і відповідальності за її результати [18, с. 46].