Керівництво вчителя ігровою діяльністю учнів

Успіх гри вирішальною мірою від учителя — його наукової ерудиції, професіоналізму, досвіду, комунікабельності, організаторських здібностей. Не будь-яка ігрова діяльність може бути ефективною. Лише дидактично доцільне її використання та методично направлена організація дають змогу вважати гру ефективним засобом навчання [1, с. 17]. Щоб ігрова діяльність на уроці відбувалася ефективно і давала бажанні результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

• 1. Важлива умова успішного впровадження у практику роботи навчальних закладів ігрових педагогічних технологій — особисте захоплення і спеціальна підготовленість педагога до організації такого виду пізнавальної діяльності школярів. Будь-яка гра, пропонована вчителем, має бути глибоко продумана і добре підготовлена.
• 2. Готовність учнів до участі в грі (кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити її мету, кінцевий результат, послідовність дій, мати достатній запас знань для участі в грі).
• 3. Забезпечити кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.
• 4. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри — чітке, зрозуміле.
• 5. Дії учнівського колективу слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. Вчитель має бути уважним, уміти спостерігати і бачити кожного учня, не допускати виникнення конфліктних ситуацій.
• 6. Гра на уроці не повинна відбуватися стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.
• 7. Продумати місце гри у системі інших видів діяльності учнів на уроці, доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу.
• 8. Розробити методику проведення ігор із врахуванням дидактичної мети заняття та рівня підготовленості учнів.
• 9. Передбачити способи стимулювання учнів, заохочення у процесі гри тих, хто найбільше відзначився, підбадьорювання — тих, хто відстає.
• 10. Розробити систему оцінювання діяльності учасників гри.
• 11. Залучати до участі в грі всіх учнів класу.
• 12. Створити під час гри творчу, професійно-педагогічну атмосферу для досягнення визначеної мети, створювати на уроці атмосферу інтелектуальної діяльності учнів максимально наближену до реальної трудової діяльності.
• 13. Виховувати в учасників гри принциповість, культуру спілкування та поведінки. Формувати логічне мислення, виховувати в учнів вдумливе ставлення до отриманої інформації й уміння користуватися нею.
• 14. Обов’язково враховувати рівень знань і підготовки учнів, звертати увагу на грамотність і повноту їхньої мови, що надзвичайно важливо для успішної навчальної діяльності.
• 15. Забезпечувати конструктивність обговорення, чіткість і конкретність у формулюванні запитань, пропозицій рекомендацій.
• 16. Учні повинні дотримуватись визначених правил гри. Правила гри виконують функцію елемента, що організовує, і є засобом керування гри. Вони визначають спосіб дії та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулювання взаємин учнів у грі. Вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо.

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті.

• 17. Учитель повинен продумати організацію спільної діяльності і міжособистісного спілкування учасників гри таким чином, щоб вона, з одного боку, максимально відповідала реальній спільній діяльності, а з іншого — забезпечувала виконання завдань навчання.
• 18. Індивідуальні заняття можуть бути диференційовані, тобто об'єднанні в групи залежно від їх складності. При цьому важливо враховувати інтереси учнів, їхні здібності та рівень підготовки [7, с. 2−5]. Грамотна організація гри максимально наближає її до реальності, тобто в наборі її ігрових ролей нема абсолютно «добрих» або «поганих» персонажів. Кожен гравець має право обрати свій шлях, прийняти свою роль. І в цьому — позитивна якість гри. Вона дозволяє самовизначитися в житті (поки що ігровому), обирати свої власні засоби дій, приймати власні рішення, виробляти власні ідеали. Важливим і дійовим механізмом нейтралізації подібних негативних впливів гри є її аналіз з усіма учасниками. Негативні моменти гри потребують особливої уваги, їх не можна ігнорувати, їх слід вивчати та трансформувати таким чином, щоб давати максимальну користь для розвитку особистісних якостей учасників гри. Разом з тим, з метою запобігання загрозі негативних наслідків ігрової діяльності на її учасників, актуальності набуває питання грамотної організації гри, що дозволить максимально наблизити її до реальності [19, с. 26]. Ведучий або ігротехнік (вчитель, класний керівник, соціальний педагог, практичний психолог, інші) повинен дуже серйозно підходити до вибору гри, враховуючи:
  • · рівень розвитку та психологічної зрілості аудиторії;
  • · завдання, які реалізуються на даному етапі заняття (заходу);
  • · стадію групової динаміки, на якій перебуває група;
  • · наявні часові рамки, у які по тривалості вкладаються обрані ігри.

В процесі підготовки до заняття або заходу необхідно уважно перечитати ігри декілька разів і спробувати спроектувати, як група відреагує на обрану гру, які наслідки її застосування можуть бути, чи можуть бути якісь непередбачені негативні/позитивні наслідки та як ними можна буде керувати. Керівництво грою, перш за все, є управління ставленням дітей до дійсності. Завдання ведучого гри полягає в тому, щоб не стримувати емоції дітей під час ігрової діяльності, а вміло ними управляти, не нав’язуючи при цьому своєї думки. Необхідно враховувати й віковий склад тих, хто грає. В одних випадках спілкування дітей молодшого і старшого віку необхідне для підтримки ігрової атмосфери, розвитку міжколективних зв’язків, в інших — небажане, оскільки заважає розвитку духу змагання, творчої розкутості [22, с. 17−19]. Характер взаємодії дітей і дорослих у грі визначається самою її природою як діяльності самостійної, добровільної, творчої. Тут виключена авторитарна форма спілкування й показана спільна, колегіальна діяльність, співпраця. Ігрова діяльність під керівництвом педагога (ведучого) тоді залишається грою самобутньою, комплексною, профорієнтаційною, терапевтичною, коректувальною, тобто розвивальною, коли її організатори дотримуються таких принципів:

• 1. Відсутність примусу будь-якої форми при включенні дітей у гру — вільне й абсолютне залучення дітей у гру гарантує збереження їх ігрового настрою.
• 2. Принцип розвитку ігрової динаміки — він реалізується через правила ігор, зазначені в інструкціях до їх проведення. Ведучий гри, зберігаючи її нормативну схему, разом з тим повинен стимулювати творчість тих, хто грає, підтримувати динаміку.
• 3. Принцип підтримки ігрової атмосфери — це підтримка реальних почуттів та емоцій дітей. Способи підтримки ігрової атмосфери різні: стимулюючий ефект суперництва; умови ігрового спілкування, зняття усіх моментів, що провокують конфлікти та ін.
• 4. Принцип взаємозв'язку ігрової й неігрової діяльності - перенесення педагогом основного сенсу ігрових дій у реальний життєвий досвід дітей. Співвідношення ігрового й неігрового спроектоване на поступову заміну гри небажаних моделей поведінки чи негативного життєвого досвіду на позитивні безпечні моделі усвідомленого поводження в реальному житті.
• 5. Принцип переходу від простих ігор до складних ігрових форм — пов’язаний з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових завдань і правил — від ігрового стану до ігрових ситуацій, від наслідування до ігрової ініціативи, від локальних ігор до ігор-комплексів [20, с. 47].

Отже, керівництво грою як пізнавальною діяльністю школярів полягає в методичному забезпеченні ефективного функціонування всіх компонентів гри.