Основні напрями модернізму

Найбільш яскраві напрямки модернізму, що проявили себе найбільш динамічно в першій половині XX ст.: Дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, фовізм, супрематизм.

Першим у XX столітті плином модерністського мистецтва вважається фовізм. Фовістів назвала французька критика групу молодих художників, в яку входили А. Матісс, А. Дерен, М. Вламінк, А. Марке та ін Їх спільна виставкова діяльність була найбільш інтенсивною в 1902;1907 рр.

Фовістів не мали власної теорії, маніфесту. Учасників групи об'єднувало лише прагнення до образотворчим експериментів з кольором. Для фовістів характерно прагнення до яскравого відкритого кольором, який вони широко використовували у жанрі пейзажу. Максимальна виразність кольору, організація з його допомогою художнього простору, активний вплив колірної гами на композиційне співвідношення частин художнього твору — все це і є характерними ознаками фовізму. Колірні експерименти художників-фовістів зробили певний вплив на формування образотворчого мистецтва XX ст. Іншим напрямком модернізму став дадаїзм (фр dadaisme від duda — конячка, коник; в переносному сенсі - незв’язний дитячий лепет) — авангардистський напрям у західноєвропейському мистецтві, що склалося головним чином у Швейцарії, Франції та Німеччини під час Першої світової війни.

Дадаїзм виник у Швейцарії в середовищі інтелігенції, схильної у своєму протесті проти війни до своєрідного художнього епатажу Засновниками дадаїзму були поети Т. Тцара І Р. Гюль-Зенбек, художник Г. Арп і ін Дадаїсти випускали маніфести і журнал «Кабаре Вольтер» (1916 -1917), своїми імпровізованими скандальними театральними постановками намагалися зламати усталені уявлення про існуючі видах і жанрах мистецтва.

У 1919 р. у Франції утворилася група так званих «абсолютних дадаїстів», в яку входили Л. Арагон, А. Бретон, П. Елюар та ін.

Група випускала літературні журнали «Так-так», «Література», «Приказка», «Канібал», у яких виступала за «чисте», позбавлене соціальних функцій мистецтво. У Німеччині з’явилися так звані «політичні дадаїсти» — Р. Гюльзенбек, Р. Хаусман, В. Мерінг, які виступали проти буржуазного ладу і військової загрози. Характерний для всіх угрупувань дадаїстів протест проти буржуазного мистецтва вилився в заперечення мистецтва взагалі та його художньо-образної природи, зокрема. Основою творчого процесу стає алогізм, випадкові процеси, імпровізація. Серед живописців-дадаїстів лідером став М. Дюшан, який намагався ввести в художню культуру так звану ready-made (англ. — «річ промислового виробництва»), — наприклад, експонувати на виставці сушарку для посуду або велосипед і тим самим, на його думку, стерти межу між мистецтвом і життям. У 20-і рр. у Франції більшість дадаїстів переходить до сюрреалізму, а в Німеччині - до експресіонізму.

Сюрреалізм (від фр. Surrealisme — надреалізм, зверхреалізм) — авангардистський напрямок в художній культурі XX ст., Який проголосив зображення сфери несвідомого головною метою мистецтва. Як самостійне художнє напрямок сюрреалізм виник у 20-х рр. XX ст. у Франції. У 1924 р. в Парижі був опублікований «Перший маніфест сюрреалізму». Його автор французький поет О. Вретон проголосив вихідну модель сюрреалізму, спираючись на психоаналіз 3. Фрейда і К. Г. Юнга.

У літературі даного напрямку визначальним став принцип «автоматичного письма», тобто швидкісний запису перших прийшли голову слів або обривків мови в усьому їх химерному поєднанні. Ключовим поняттям сюрреалізму стають «мрії» або «сни» (Л. Арагон «Хвиля мрій» — есе, 1924). Сновидіння, галюцинації, марення, містичні видіння — весь цей досвід несвідомого вираження духу і є суть творчості поетів-сюрреалістів. Літературний образ сюрреалізму — це панування чистої випадковості при її виникненні. Досить популярні були твори А. Бретона, Л. Арагона, П. Елюара.

Дуже яскраво сюрреалізм проявив себе в живописі. Полотна сюрреалістів в одну мить викликали емоційний шок. Складні композиції сюрреалістичних картин поєднували в собі «хаос автоматичного вихлюпування підсвідомості» з фотографічно точним відтворенням реальних деталей і предметів. У зв’язку з цим особливу популярність отримало творчість відомого іспанського художника С. Далі.

На сучасному етапі сюрреалізм як творчий напрямок багато в чому себе вичерпав. Проте його художні прийоми використовуються в кінематографі (Л. Бунюель, А. Сокуров), театрі абсурду (С. Беккет, Е. Йонеско), книжковій графіці, на телебаченні і т. д. Сюрреалізм увійшов у досвід мистецтва XX ст. як його невід'ємна складова частина, мобілізувавши потужні сили людської підсвідомості як одного з джерел художньої творчості.

Експресіонізм (від лат. Exdivssio — вираження) — художній напрям у мистецтві Німеччини, що склалося в першій чверті XX ст. Початок новому напрямку поклала діяльність художників дрезденської групи «Міст» (1905). До неї увійшли Е. Кірхнер, Е. Хекеле, О. Мюллер та ін У культурологічних трактатах експресіоністів мова йшла про перетворення світу силою людського духу і робилися спроби знайти спільне для всіх у сфері духовного й суспільного життя. Згідно з їхніми уявленнями, художня творчість виступало як напружена суб'єктивність, заснована на емоційних станах, імпровізації і неясних настроях художника. І як наслідок цього, живопис О. Дікса, Р. Гросса, X. Нольде і Ф. Mapка спотворювала реальні пропорції, п'єси Г. Кайзера перетворювалися на публіцистичні драми — в «драми крику», поезія Ф. Верфеля та І. Бехера нагадувала памфлети і відозви Світ сприймався експресіоністами двояко: і як понівечений, зжив себе, і як здатний до оновлення, до пересозданию самого себе. Живописці-експресіоністи з ентузіазмом продовжили експерименти в області кольору, які почали французькі фовістів (Матіс, Дерен та ін.) Так само як і для фовістів, для експресіоністів колір став основою організації художнього простору. Експресіонізм як художній напрям проіснував до середини 20-х рр. XX ст Проте головна його риса — загострено-контрастне бачення світу — серйозно вплинула на художню культуру багатьох країн Європи та Америки. Супрематизм (від лат sudivmus — вищий) — різновид абстрактного живопису, основу якої складає комбінація з найпростіших геометричних елементів. Основоположником супрематизму вважається К. Малевич. Його знаменита картина-теза «Чорний квадрат» стала своєрідним маніфестом супрематизму. Текстової варіант свого маніфесту він назвав «Від розуму і футуризму до супрематизму», тим самим підкресливши, що розглядає новий напрямок як необхідну ланку в еволюції світового живопису і як продовження «загального руху до звільнення мистецтва від дійсності і превалювання в ньому функцій життєбудування».

Будучи свідком проявів різних напрямів і течій у мистецтві початку XX ст., Малевич був одержимий ідеєю створити єдиний стиль епохи. І рішення цієї проблеми художнику бачилося головним чином у поширенні принципів супрематизму на нові сфери культури архітектуру, кінематограф, оформлення побуту. При цьому стрункість і чистота супрематичних геометричних ліній з'єднується з відкинутої ним раніше предметної живописом. Поступово у творчість супрематистів, в їхні картини повертається і людина.

Модерн допоміг стати одним з видів мистецтва кінематографу. Весь складний склад художніх прийомів, який сформувався на початку нашого століття, модерн реалізував і в новому виді мистецтва, розгадавши таємницю світлопису, створивши кінокадр і тим самим кіно як мистецтво переважно образотворче. Модерністським, по суті, був дореволюційний кінематограф російського режисера Є. Бауера, чиї фільми можна поставити в один ряд з творіннями Ф. Шехтеля, з полотнами В. Борисова-Мусатова, з сучасними їм театральними постановками початку XX століття.