Композиція подільського рушника

Композиція подільського рушника

У публікації розглядаються особливості композиційної побудови подільського рушника. Особлива увага приділяється виявленню найбільш характерних (традиційних і нових) композиційних структур. На основі дослідження особливостей композиційної побудови традиційних народних рушників Подільського краю виділено три їх основних типи. Встановлено основні правила використання композиційних структур і їх компонування між собою на полотні подільського рушника. Структурний аналіз орнаменту вишитого подільського рушника доповнений схематичними зображеннями, які дозволяють не тільки розширити і вдосконалити інформаційне поле з його проектування, але й відкрити нові підходи до створення його композиції.

Стаття спрямована на особистий художньо-естетичний розвиток студентів педагогічних і мистецьких навчальних закладів, застосування набутих знань та вмінь у подальшій педагогічній і творчій діяльності.

Важливим кроком у сучасних дослідженнях народного мистецтва Поділля є вивчення культурної спадщини цього регіону. Вишиті подільські рушники розглядаються як унікальний художній твір, який привертає до себе увагу не тільки народних майстрів, професійних художників, але й мистецтвознавців також. Цей об'єкт неодноразово виставляється на обласних та регіональних виставках народних майстрів Поділля, йому присвячується низка наукових праць та публікацій [10−11].

Існує велика кількість видів вишивки, які належать культурній спадщині України, однак систематизацією аналізованого виду народного мистецтва Подільського регіону мало хто займався. Цінним і невичерпним внеском у освітлення і вивчення українського рушника в декоративно-прикладному мистецтві є наукові праці провідних українських мистецтвознавців Т. Кара-Васильєвої, В. Зайченко, Р. Захарчук-Чугай, Л. Булгакова, Ю. Мельничука та інших [1−8].

Слід зауважити, що більшість науковців приділяє свою увагу вивченню українського орнаменту та його символіки. Дослідженням цієї проблеми займалися А. Н. Афанасьєв, А. С. Гурська та ін.

Вивчення традиційних і сучасних мотивів у вишитих рушниках Поділля надзвичайно цікаве і актуальне. Ця тематика дослідження цікавить багатьох провідних спеціалістів-викладачів та студентів кафедри «Теорії та методики трудового та професійного навчання» Хмельницького національного університету (ХНУ) напряму «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація».

На основі наукового аналізу попереднього доробку та за матеріалами власних спостережень спробуємо дати комплексну мистецтвознавчу характеристику композиції вишивки подільського рушника як самобутнього явища декоративно-прикладного мистецтва України.

Український вишитий рушник — це художній твір, що несе в собі глибокий символічний зміст. У рушникових композиціях і орнаментах збереглись символічні обереги, древні магічні знаки, народні традиційні образи «світового древа», «богині-берегині» тощо.

Отже, український вишитий рушник займає у нашій країні особливе місце. Він вважається неодмінним атрибутом у народних обрядах і сакральним предметом в дохристиянських і християнських віруваннях. Особливі події, що відбуваються у житті людини, такі як Різдво, Пасха, весілля, народження дитини, похорони, не обходились без рушника. Багато видів рушників використовувалось і у повсякденному житті. Вони слугували прикрасою в українській народній хаті [9—11].

Слід зазначити, що вишитий рушник мав власне функціональне призначення, залежно від цього формувалися естетичні принципи його декоративного вирішення. Більшість наукових праць, статей і збірників присвячено саме цій проблемі дослідження, проте ніде не вказуються правила поєднання вже відомих візерунків на полотні. Тому саме цьому питанню присвячено дану публікацію.

Згідно літературних джерел [10, 11] подільський рушник являє собою вишитий на кінцях відрізок домотканого полотна завдовжки від 1,5 м до 2,5 м і завширшки від 0,25 м до 0,45 м. Власне сама вишивка на рушнику займає, як правило, третину від половини довжини рушника. Орнаменти подільського рушника виконані рахунковими техніками: лиштвою, штапівкою, або їх поєднанням. Унаслідок таких технік візерунки виходять двобічні, графічно чіткі. Крім того, орнаменти, виконані цими техніками, легко повторюються і зберігають форму, що є запорукою їх незмінності впродовж тривалого часу.

Сама вишивка на полотні рушника чітко просторово обмежена. Вона, зазвичай, має форму квадрата або прямокутника. На відміну від, до прикладу, полтавського рушника, де вишите майже все полотно, тут немає візерунків, які б виходили за межі верхньої умовної лінії. Іноді візерунок взагалі обрамлений орнаментальною стрічкою.

Однак при всьому розмаїтті візерунків подільського рушника йому властиві риси, які роблять його відмінним від інших типів рушника і легко впізнаваним. Це, насамперед, невеликий розмір і характер візерунків.

На основі дослідження особливостей композиційної побудови подільських народних рушників запропоновано виділити три їх основних типи.

До першого типу подільського рушника можна віднести ті що являють собою монорапортну композицію.

Згідно [5, с. 203] монорапортною композицією вважається орнамент, мотив якого має одну вісь симетрії, або може бути без площин симетрії, тобто асиметричним. Серед численних монорапортних композицій рушників можна виділити три основних типи:

• — симетричного рішення з елементами симетрії, але без трансляції (тобто повторення)(рис. 1);
• — асиметричного рішення (рис. 2);
• — симетричного рішення з трансляцією і певним числом рапортів (рис. 3).

Рис. 1 — Монорапортна композиція подільського рушника з симетричним рішенням без трансляції

Рис. 2 — Монорапортна композиція подільського рушника з асиметричним рішенням

До монорапортних композицій подільського рушника можна віднести і окремо виконаний мотив. Це може бути дерево, зірка чи інша орнаментальна структура.

Рушник у цьому випадку сприймається як цілісний образ, «картинка», візерунок якого складається з елементів які доповнюючи один одного, утворюють єдину структуру. Такий образ додатково обрамлявся по периметру зірками або іншою орнаментальною стрічкою з метою підкреслення його цілісності.

Рис. 3 — Монорапортна композиція подільського рушника симетричного рішення з трансляцією і певним числом рапортів До другого типу подільського рушника можна віднести рушники з лінійно-рапортною композицією, в якій обов’язковою умовою є вісь симетрії (рис. 4). Це рушники з кількаразовим повторенням по горизонталі однакового мотиву. Умовно можна назвати таку структуру одноярусною (рис. 4, а).

Структуру, в якій два ряди тих самих фігур розташовані горизонтально, назвемо двоярусною (рис. 4, б). Відповідно, триярусною структурою слід вважати три ряди горизонтально розміщених фігур (рис. 4, в).

а б в Рис. 4 — Лінійно-рапортна композиція подільського рушника з віссю переносів (трансляцією)

До третього типу відносять подільські рушники з сітчасто-рапортною композицією. При цьому використовують зазвичай прямокутний або квадратний рапорт, який вимірюють по осях переносів, вертикалі і горизонталі. Рапорт сітчастого орнаменту рушника може бути у формі не тільки прямокутника і квадрата, але й у формі будь-якої геометричної фігури різної складності, якою без проміжків можна заповнити площину за умови однаковості їх паралельних повторів. Кожен мотив сітчасто-раппортної композиції повинен перебувати в однакових співвідношеннях із сусідніми мотивами в будь-якій точці орнаменту [5].

а б в.

Рис. 5 — Сітчасто-рапортна композиція подільського рушника: аквадратна; б — прямокутна; в — ромбовидна На основі вивчення всіх доступних орнаментів було сформульовано певні правила побудови таких багатоярусних структур:

у всіх подільських рушниках між краєм полотна до головного візерунка розташована базова орнаментальна стрічка — «хвилька» чи інші форми безкінечника;

більше трьох ярусів у традиційному подільському рушнику не було знайдено, тому рушники з чотирма і більше ярусами вважаються порушенням традиції;

між ярусами, як правило, наявна розмежувальна орнаментальна стрічка. Вона може бути повторенням базової, але може і відрізнятися від неї;

між'ярусна орнаментальна стрічка над верхнім ярусом, як правило, не вишивається. її наявність може вважатися порушенням традиції, або ж впливає на функціональне призначення самого рушника (вважається, що такий рушник використовується у поховальних обрядах);

вертикальні розмежувальні орнаментальні стрічки трапляються дуже рідко, вони не є типовими.

Особливе місце в структурі візерунка подільського рушника посідає базова орнаментальна стрічка, яка відокремлює основний образ від краю рушника. Вона наявна не лише в лінійнорапортних («ярусних») орнаментах, але й у монорапортних композиціях.

В естетичному відношенні базова і розмежувальна орнаментальні стрічки, які являють собою повторення найпростіших геометричних фігур — квадратів, кривульок, зірок, безконечників — мовби задають музичний ритм орнаменту. Ці стрічки виступають як допоміжний засіб, як декор, оздоблення щодо основних фігур у візерунку. їх простота і підрядна функція свідчать, найімовірніше, про те, що вони є найстарішими елементами орнаменту. їх допоміжний характер виявляється в тому, що вони часто повторюються в різних типах рушників.

Таким чином, можна вважати, що базова і розмежувальна орнаментальні стрічки — це найпростіший і найдавніший орнамент, який на час формування основного орнаменту вже втратив своє образно-змістовне значення і сприймався, як щось допоміжне, як декор.

До декоративних орнаментальних засобів можна також віднести часто повторювані в різних рушниках «пісочні годинники», прямокутники з «гачками», хрестики, та інші фігурки, які заповнюють прогалини в основному орнаменті.

Проте слід зауважити, що в деяких випадках фігури орнаментальної стрічки виступають і як основний орнамент (рис. 6).

Рис. 6 — Подільський рушник з орнаментальною стрічкою

У вишивці Поділля можна виділити також певні орнаментальні структури, які поєднують два і більше елементів. Часто трапляються структури, утворені S (латинське S) і косого хрестика — Х.

Висновки

Ґрунтуючись на дослідженні й вивченні вишитих рушників Подільського краю, зазначимо, що найбільше і найчастіше використовують симетричну композиційну побудову рушників.

Слід зауважити, що надзвичайно рідким явищем є виготовлення автентичних зразків вишитих рушників із застосуванням асиметричної композиції.

Виявлені закономірності композиційної побудови подільського рушника дозволили розробити правила використання ї розташування основних подільських мотивів на полотні.

Список використаних джерел та літератури

• 1. Булгакова Л. Архаїчні мотиви у вишивці вінницьких рушників / Л. Булгакова // V-ті Гончарівські читання. — Київ, 1998. — С. 43—44.
• 2. Захарчук-Чугай Р. В. Народне декоративне мистецтво Українського Полісся. Чорнобильщина / Р.В. Захарчук-Чугай. — Львів: НАН України, Ін-т народознавства, 2007. — 335 с.
• 3. Кара-Васильєва Т. В. Історія української вишивки: книга-альбом / Т.В. Кара-Васильєва. — К.: Мистецтво, 2008. — 464 с.
• 4. Кара-Васильєва Т. В. Українська вишивка / Т. В. Кара-Васильєва, А. Д. Чорноморець. — К.: Либідь, 2002. — 160 с.
• 5. Козлов В. Н. Основы художественного оформления текстильных изделий: учебник для вузов / В. Н. Козлов. — М.: Легкая и пищевая пром-ть, 1981. — 264 с.
• 6. Мельничук Ю. Семантика українських вишитих рушників / Ю. Мельничук // Народне мистецтво. — 2005. — № 3—4. — С. 59—65.
• 7. Мельничук Ю. Дерево життя у вишивках / Ю. Мельничук // Артанія. — 1998. — № 4. — С. 51— 52.
• 8. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ — ХХ ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. 1. Інтер'єрні тканини (за матеріалами західних областей України) / О. Никорак. — Львів, 2004. — 583 с.
• 9. Орел Л. Українські рушники: Історико-культурологічне дослідження / Л. Орел. — К.: Кальварія, 2003. — 230 с.
• 10. Селезньова А. В. Основи орнаментальної побудови композиції весільного рушника / А. В. Селезньова // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. — 2015. № 3. — С. 131−139.
• 11. Селезньова А. В. Символічний зміст орнаменту подільського рушника / А. В. Селезньова // Науковий вісник Мукачівського державного університету. — 2015. — № 2(2). — С. 74—78.