Висновок. 
Особливості культурної традиції японських самураїв у часи середньовіччя

Поява унікального військового стану самураїв, яка датується кінцем Х — початком ХІ століття було природнім процесом для феодальної суспільно-економічної формації, і початок його утвердження можна умовно віднести до часу становлення феодалізму, що почалося з переворотом Тайка, який заклав основу для остаточного поділу суспільства на феодальні класи і стани. З розвитком феодалізму самурайство перетворилося в стан панівного класу, що стояло в політичному, економічному та соціальному плані над експлуатованими їм народними масами. Мати в підпорядкуванні народ, безоплатно, привласнювати вироблене їм самураям дозволяла протягом семи століть система військової диктатури — сьогунату, пристосована для утримання в покорі народу за допомогою самого військово-служилого дворянства.

Починаючи з кінця XII ст. — часу заснування першого сьогунату — відбувається вже оформлення самурайства як стану феодальної Японії, супроводжуване тривало з поступовим відокремленням від землеробства і складанням комплексу, який виділяв професійного воїна. З часом виникли привілеї стану, головною з яких була привілей на право носіння зброї, що застосовувався вже не тільки для боротьби з дружинами інших феодалів, але і для утримання в покорі селянства, який піднімався на збройні виступи проти нелюдської експлуатації. У період тривалих міжусобиць формувалася ідеологія самурайства — морально-етичний кодекс честі самурая, бусідо, розвивалася своєрідна духовна н матеріальна культура стану, притаманна лише йому і входила в якості складової частини в культуру середньовічної Японії. Вироблялися військові мистецтва воїнів, складався побут, обумовлений професійної практикою постійних феодальних війн. Все це утворило комплекс, породжений самим існуванням стану самураїв.