Управління розвитком професійної маркетингової компетентності вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти

У статті обговорюється проблема розвитку професійної маркетингової компетентності педагогічних кадрів, зокрема вчителів початкових класів, в умовах нової освітньої парадигми. Це вимагає конкретних змін у побудові змісту курсової перепідготовки вчителів початкових класів з урахуванням творчої складової розвитку їх професійної маркетингової компетентності. Слушно робиться наголос та обґрунтовується необхідність для вчителя початкових класів, як управлінця навчально-виховним процесом у класі, компетентно орієнтуватися в освітньому просторі для прийняття необхідних та виважених управлінських рішень з урахуванням умов діяльності навчального закладу в сучасній сфері педагогічних послуг.

Ключові слова: система курсового навчання, маркетингове середовище, професійна маркетингова компетентність вчителя початкових класів.

В умовах соціально-економічних перетворень, що відбуваються в країні, кардинальної перебудови усієї сукупності суспільних відносин стратегічні завдання державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст.) орієнтують на радикальну зміну управлінського механізму системи освіти на принципах демократизації та гуманізації, реалізації творчого потенціалу особистості. Формування ринку освітніх послуг призводить до появи конкурентності між навчальними закладами. У системі освіти конкуренція стимулює навчальні заклади знаходити нові підходи щодо удосконалення своєї роботи, вивчати споживача своїх послуг і не задовольнятися певною часткою бюджетного фінансування. Нова модель управління освітою розглядається як ринок освітніх послуг, де вони є державним чи приватним товаром, а учасники процесу освіти стають споживачами.

У ході теоретичного аналізу й вивчення практики маркетингової діяльності в сфері підвищення кваліфікації педагогів було виявлено низку суперечностей між: соціальноекономічним характером вимог суспільства до особистості вчителя й традиційним змістом його професіоналізму, що не передбачає його роботу в інноваційному маркетинговому режимі; актуалізацією проблеми адаптації вчителя до нових економічних і соціально-професійних умов його праці й цілями традиційного професійного навчання та підвищення кваліфікації; потребою педагога у професійноособистісному самовизначенні, самореалізації в умовах ринкових відносин і динамікою соціально-педагогічної реальності.

На сучасному етапі освіта розглядається як засіб розвитку неперервного послідовного процесу соціалізації й ресоціалізації особистості в трьох концептуальних напрямках: громадськість, соціально-професійна мобільність і участь [3, с. 44].

її завданням є не тільки надання можливості пристосовуватися до соціокультурних змін, але й реально впливати на ці зміни, набуті якості мобільності, адаптивності, конкурентоспроможності протягом усього життя. Іншими словами, неперервність освіти повинна розкрити можливості людини осмислювати на кожному етапі своєї життєдіяльності особистий професійний досвід у загальному контексті соціокультурної ситуації та оцінювати його у співвідношенні з різними ролями, які вона грає в суспільстві.

Це викликає необхідність осмислення нової педагогічної парадигми, що забезпечує високу ефективність реалізації висунутих перед освітою навчальних і виховних завдань. Мова йде про принципово новий підхід як до підготовки, так і до підвищення кваліфікації педагогічних працівників, зокрема вчителів початкових класів, здатних діяти в економічних і соціальних умовах сьогодення.

Одним із завдань системи підвищення кваліфікації, зокрема курсового навчання (це технологія педагогічного керівництва особистісно-професійним розвитком працівників освіти, що передбачає створення відповідних умов навчання) є зростання професійної майстерності педагогів. Особистісний і професійний розвиток педагога мають розглядатися в органічній єдності, що забезпечує основу для формування якостей сучасної «економічної людини»: професіоналізм, потреба в досягненнях й успіху, мобільність, комунікабельність, новаторство, готовність до активної участі в різних видах професійної діяльності тощо.

Актуальність і своєчасність вирішення проблеми розвитку маркетингової компетентності вчителів початкових класів викликані тим, що комплекс професійних маркетингових умінь як складову професійної компетентності, на наш погляд, необхідно розглядати як основу всебічної підготовки ініціативного, творчо мислячого, упевненого в собі, мобільного і конкурентоспроможного педагога. Формування і розвиток професійних маркетингових умінь педагога є розгорнутим у часі педагогічним процесом, що здійснюється в ході реалізації творчого потенціалу, осмислення себе як суб'єкта навчання на всіх етапах професійного становлення, де одним із ключових компонентів є система підвищення кваліфікації, і зокрема система курсової перепідготовки. У дослідженнях Т. Паніна, Н. Шифер та ін., розглядається включення основних положень маркетингу в зміст професійної підготовки педагогів.

Проблема професійного розвитку педагогів розглядається науковцями з різних точок зору: філософії, соціології, психології, педагогіки, кібернетики, акмеології. Зокрема для розробки питань управлінської діяльності певне значення мають праці психологів загальнотеоретичного плану (Б. Ананьєв, О. Леонтьєв), дослідження психології праці (В. Зінченко, В. Шадріков), соціально-філософське розуміння діяльності (М. Каган, Л. Лєсохіна, В. Лутай та інші). Щодо формування професійних педагогічних умінь, то вивчалися вони переважно в контексті закономірностей засвоєння знань і формування навичок педагогічних кадрів (В. Безпалько, О. Бульвінська, К. Гуревич, Г. Данилова, О. Степанов, Н. Тализіна).

Водночас вивчення теорії та практики підвищення кваліфікації педагогічних кадрів освіти показало, що на сьогодні майже відсутні дослідження, предметом яких було б теоретичне обґрунтування та апробація організаційно-педагогічних умов розвитку професійної маркетингової компетентності вчителів початкових класів у системі курсової перепідготовки. Залишається фактично не розв’язаним питання діагностування творчих, особистісно-ділових якостей, не розкрита специфіка психологізації самостійного навчання педагогів у системі підвищення кваліфікації.

Таким чином, зростання актуальності проблеми розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів, зокрема вчителів початкових класів, в умовах нової освітньої парадигми дозволило сформулювати мету статті: розкрити особливості побудови змісту курсової перепідготовки вчителів початкових класів з урахуванням творчої складової розвитку їх професійної маркетингової компетентності.

Результати аналізу професійної діяльності педагогічних кадрів дали підставу розглядати її як універсальну, що розширює традиційний погляд на роль системи підвищення кваліфікації (СПК), зокрема курсової перепідготовки, у розвитку майстерності педагогічних кадрів освіти. Аналіз наявних в Україні стратегічних підходів до реформування СПК свідчить про необхідність поєднання особистісно орієнтованого і діяльнісного підходів до підвищення кваліфікації педагогічних працівників, основні параметри яких задані професійно значущими якостями, що дає можливість розглядати професійну майстерність педагогів у системі курсової перепідготовки з позицій компетентнісного, особистісно-діяльніснісного підходів.

На сучасному етапі перебудови суспільства головною метою освіти є формування ідеальної, комплексної характеристики особистості як громадянина і професіонала, а завданням системи підвищення кваліфікації - доцільне перетворення, удосконалення професійних умінь і якостей, розвиток професійно-педагогічної компетентності або корекція змістових характеристик, пов’язаних із поняттям кваліфікації. Реалізація особистісного творчого потенціалу у процесі підвищення кваліфікації виявляє здатність людини пізнавати нове, оцінювати, наскільки адекватно вона реагує на зміни вимог до рівня її фахової майстерності, самореалізації у професійній діяльності. Особливо це важливо для вчителя початкових класів, де вміння володіти умінням управляти навчально-виховним процесом на уроці професіонально, здатність бачити в своїй діяльності суттєве, на чому необхідно фіксувати увагу з метою професійного самовдосконалення, розуміння сучасних соціальних і педагогічних проблем є необхідною умовою його професіоналізму.

Як засвідчує практика, сьогодні система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів використовує у своєму арсеналі багато діяльнісних мотиваторів реального відтворення кадрового потенціалу. Це зокрема ведення аналітичного «портфоліо» самоконтролю, розробка програм розвитку навчального закладу, професійні конкурси, педагогічне проектування, активно-ігрові методи, інтернет-пошук (відповідно до завдання), години інформаційного обміну, документальний аналіз, дискусійний клуб, індивідуальні та групові дослідження тощо.

В організації курсів підвищення кваліфікації широко використовуються інтерактивні методи навчання, реалізується право вибору слухачами з більш широкого кола спецкурсів, шліфується система діагностики професійних умінь, система контролю за успішністю навчання тощо [8; 9]. Це дає можливість здійснити ідеї пошуку, постійного вдосконалення професійної діяльності.

Як засвідчують результати нашого дослідження, високих результатів професійного зростання, зокрема розвитку маркетингової компетентності, у системі курсової перепідготовки можна досягти за умов мотивації роботи в режимі творчості та активної пошуково-дослідницької діяльності; використання діагностичних методик виявлення рівнів знань, умінь і потреб педагога на різних етапах його професійного становлення; привнесення у зміст та структуру курсової перепідготовки елементів розкриття інтелектуально-творчого потенціалу слухачів, що має відобразитися в навчальнотематичних планах; диференційованого підходу до вибору форм і методів навчання; реалізації розвивального потенціалу викладацького складу; створення адекватного психологічного клімату у взаєминах «викладач — слухач» під час навчальної, пошукової діяльності [2; 7; 8; 9].

Професіоналізм організаторів курсів підвищення кваліфікації полягає в тому, щоб задіяти стимули-мотиви з одночасним використанням інноваційних форм діяльності, які дозволять слухачам отримати оновлені знання, необхідні вміння та навички роботи. Для організаторів курсів підвищення кваліфікації важливим є те, щоб під час навчання відпрацьовувалися найбільш типові професійно значущі аспекти маркетингової діяльності вчителів початкових класів, умови і стосунки під час створення «нового продукту», що вимагає від слухачів наявній і активізації професійно значущих якостей, знань і умінь, високого рівня творчої активності [5].

Цьому має передувати: вивчення змісту та об'єму досвіду (ступінь «старіння» знань); окреслення мети та системи методів і методик процесу розвитку професійного потенціалу; визначення та обґрунтування технології вирішення дидактико-методичних проблем (визначення змісту, структури і послідовності розв’язання проблем шляхом імітаційних, рольових ігор, тренінгів — розподілу відповідних функцій між учасниками з наступними варіаціями перерозподілу ролей управління процесом розвитку професійно значущих умінь (андрагогічний процес).

З точки зору ефективності моделювання слід обирати універсальний спосіб опосередкованого засвоєння складних об'єктів педагогічної дійсності в практичнопізнавальній діяльності. Він дозволить виявити і впровадити систему суттєвих зв’язків і чинників управлінських процесів і явищ, у нашому випадку — визначити позитивні умови процесу курсового навчання як ресурсну складову, що найбільш ефективно впливає на розвиток професійних умінь педагога, зокрема його маркетингової компетентності.

Таким чином, для поліпшення організації процесу підвищення кваліфікації нами виділено і схарактеризовано шість рівнів провідної діяльності слухачів:

рівень репродуктивний — діяльність характеризується мінімальною професійною активністю педагога. Результат діяльності - незначний, його досягнення відбувається під тиском зверху. За умови послаблення контролю активність значно зменшується. Взаємини базуються на авторитеті сили, на відповідному характері і стилі поведінки. Самостійність мінімальна. Утилітарні мотиви домінують над творчими;

пасивно-виконавчий рівень — небажання виявляти активність. Позиція слухача пов’язана з безініціативністю, небажанням домагтися мети із закріпленими індивідуальними інтересами виконавця. Намагання керувати є провідним у діяльності. Страх втрати позиції лідера примушує таких працівників вести жорстку політику в колективі, постійно бути кращим;

активно-виконавчий рівень відрізняється від попередніх тим, що збудження до діяльності виражено чітко і має позитивний характер. Але хоча в мотиваційній сфері утилітарні мотиви домінують над творчими, на цьому рівні з’являються можливості впливати на них. Він характеризує слухачів, які повною мірою не реалізували своїх можливостей;

особистісно-груповий рівень характеризується поєднанням зацікавленості змістом діяльності і спілкуванням на основі спільної праці. Але самооцінка нестійка. Під час неуспішності відбувається орієнтація на інтереси колективу або групи колег. Тут можлива підміна соціально значущих цілей діяльності цілями корпоративного характеру, і особистість, як правило, тяжіє до конформізму або навпаки. Педагогічне управління слухачів такого рівня слід базувати на діалогах, тому що для них має велике значення спілкування, оцінювання іншими, готовність до включення у діяльність;

колективно-груповий рівень базується на значній особистісній зацікавленості в результатах діяльності, характеризується колективізмом у стосунках, стійкою ідентифікацією себе й інших. Активність і самостійність у діяльності - на високому рівні, самооцінка стійка. Особистість орієнтована на творчість, соціальну відповідність, піклування про інших. Цей рівень відрізняється від попередніх тим, що педагог вільний у прийнятті рішень, незалежний від інших, мобільний;

особистісно-творчий — характеризується високою особистішою активністю в пошуковій діяльності, виявом умінь і навичок слухача в дослідницької роботі, проведенні експериментів. Цей рівень пов’язаний із попереднім з тією тільки різницею, що педагог є ініціатором і лідером у будь-якій діяльності. Це дає відповідні результати на першому етапі створення творчого продукту — наприклад, проекту, моделі тощо.

В основу розробленої нами моделі розвитку професійних умінь учителя початкових класів закладено умови, які допоможуть слухачу розвивати якості й уміння — маркетингову компетентність, необхідну для успішної роботи в сучасному соціокультурному середовищі, для реалізації своїх соціальних функції. Пріоритетним стає гуманістичний, особистісно орієнтований підхід, який реагує не тільки на рівень професійних потреб, а й на особистісні якості. Модель базується на принципах особистісно-діяльнісного підходу до розвитку професійних умінь, активного характеру мислення та розвитку, здійснення цілеспрямованого, організованого впливу та керування самостійною діяльністю слухача як суб'єкта навчання з опорою на зону найближчого розвитку. Під моделлю ми розуміємо сукупність оптимальних педагогічних впливів на слухачів курсів, які забезпечують найбільш повний і якісний розвиток їх творчого потенціалу, сприяють активності педагогічної діяльності, реалізації професійних умінь, зокрема маркетингової компетентності (рис. 1).

Як бачимо з рисунка 1, механізм розвитку маркетингової компетентності здійснюється через функціонування таких елементів, як цілі, завдання, зміст, процес розвитку. Структура моделі передбачає блок управління (діагностування, прогнозування, організація, оцінка і самооцінка, корекція, моделювання програми саморозвитку).

Порівняльний аналіз освітніх тенденцій і ролі маркетингової компетентності вчителя початкових класів показує, що одним із головних завдань має бути розвиток його творчих можливостей. Іншими словами, удосконалення професійних умінь у системі підвищення кваліфікації безпосередньо пов’язане з реалізацією професійного творчого потенціалу.

З цього випливає, що дидактичний блок курсової перепідготовки потребує змін як мети, завдань, змісту навчання (з урахуванням творчих можливостей кожного слухача), так і відповідної побудови процесу навчання, використання активних методів і організаційних форм. Обґрунтування змісту навчання в СПК будується на результатах аналізу інформації, яка збирається з різних джерел.

Це виявлення соціально-педагогічних вимог до особистості й діяльності педагога; визначення загальних інноваційних проблем, які необхідно розкривати всім категоріям слухачів, і специфічних питань для окремих груп відповідно до особливостей їх функціональних обов’язків; установлення оптимального співвідношення теорії та практики, традиційних і інноваційних компонентів у змісті СПК; варіативності змісту на різних етапах професійної діяльності; виявлення особистісних професійних потреб слухачів. Отже, відбір змісту пов’язаний з вивченням і аналізом основних тенденцій в освіті, процесів, які відбуваються в школі, діяльності вчителя, його професійної компетентності.

Рис. 1. Розвиток маркетингової компетентності учителя початкових класів у СКП

Окреслені положення покладено в основу розробки навчально-тематичних планів і програм, які спрямовано на розкриття творчих можливостей учителя початкових класів у розвитку його маркетингової компетентності. Побудова навчально-тематичних планів передбачала:

здійснення курсового навчання на діагностичній основі з метою виявлення певних знань, умінь та потреб педагога на різних етапах професійної діяльності;

відповідність системи професійних умінь цільовим функціям навчання і виховання;

якісні зміни у змісті та структурі курсового навчання, спрямовані на розкриття творчих професійних потенцій слухачів;

диференційований підхід до вибору форм і методів навчання, що дозволяє проявити певний рівень самостійності в розвитку всього комплексу професійних умінь, зокрема й маркетингової компетентності;

створення адекватного психологічного клімату у взаєминах «викладач — слухач»;

організацію навчання на високому рівні складності;

посилення ролі гіпотетичного мислення в навчанні, що сприятиме здатності передбачати, вибирати, висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх;

орієнтацію програм на розвиток творчого професійного потенціалу, на розробку конструктивних, інноваційних моделей управління навчально-виховним процесом на уроках різного тапу, дослідницьку діяльність;

спрямованість на самоосвіту.

Таким чином, аналіз навчально-тематичних планів курсів учителів початкових класів свідчить про те, що сучасна система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів не зорієнтована на розвиток креативності педагога як фактору вдосконалення його професійних умінь і способів їх реалізації в педагогічній практиці. Домінує інформаційний підхід, який тренує репродуктивне мислення. Виникає необхідність принципового оновлення процесу навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, в основі якого буде закладено технології навчання продуктивного мислення, що враховує індивідуальні особливості інтелектуальної діяльності суб'єкта навчання та його практичний досвід, сприяти чому буде впровадження в практику післядипломної освіти розробленої нами моделі.

У перспективі передбачається розробка системи педагогічного моніторингу, що дозволить адекватно оцінити ступінь розвитку як професійної компетентності, так і професійних досягнень слухачів курсів; своєчасно робити самокорекцію та планувати програму особистого професійного зростання вчителя початкових класів.

початковий педагогічний післядипломний компетентність.

Література

Андрієвський Б. М. Реалізація концепції неперервної педагогічної освіти — вимога часу / Б. М. Андрієвський // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: зб. наук.- метод. праць. — Херсон: ХДПІ, 1997. — С. 14−17.

Богданова І. М. Модульний підхід до професійно-педагогічної підготовки вчителя / І. М. Богданова. — Одеса: Маяк, 1998. — 284 с.

Воронцова В. Г. Гуманитарно-аксеологические основы постдипломного образования педагога / В. Г. Воронцова. — Псков: ЧПК, 1997. — 421 с.

Данилова Г. С. Методичні служби України: проблеми управління, професійна підготовка: навч.-мет. посібник / Г. С. Данилова. — К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1997. — 256 с.

Лозинский В. М. Ресурсный подход в управлении развитием школы / В. М. Лозинский. — М.: Центр «Педагогический поиск», 2006. — 160 с.

Ничкало Н. Професійна освіта України у світовому контексті / Н. Ничкало, Р. Роман // Рідна школа. — 1996. — № 9. — С. 58−60.

Протасова Н. Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку / Н. Г. Протасова. — К.: МАУП, 1998. — 176 с. Пермінова Л. А. Розвиток професійних умінь керівника загальноосвітньої школи у системі курсової перепідготовки: монографія / Л. А. Пермінова. — Херсон: Айлант, 2007. — 216 с.

Пуцов В. І. Процес навчання в системі підвищення кваліфікації як об'єкт управління /.

І. Пуцов // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. — 2001. — Випуск 3. -30−36.