Постановка проблеми. 
Розвиток мотивації студентів до дистанційного навчання у вищій школі

Нещодавня доктрина розвитку освіти в Україні підкреслила необхідність рівного доступу до якісної освіти для усіх громадян. Основною вимогою сучасної якісної освіти є застосування електронних та інтернетних засобів у навчанні. Проблема дистанційного навчання в українській освіті набула широкого вивчення, проте зі швидкою зміною вимог до сучасних технологій навчання є нестача повної інформації про вплив мотиваційних факторів на успішне дистанційне навчання у вищих навчальних закладах. Закон про освіту наголошує на інформаційному забезпеченні освітнього процесу вищого навчального закладу і наукової установи як стандарті освітньої діяльності, що є одним з основних напрямів інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів [2]. У цьому вимірі виникає питання забезпечення мотивації студентів при дистанційному навчанні з метою отримання якісного результату.

Аналіз основних досліджень

Питання мотивації навчання вивчаються і обговорюються у наукових колах у сфері освіти як у вітчизняній науці, так і за кордоном. Провідні дослідження з цього напрямку опубліковані авторами: Л. І. Божович, Є. П. Ільїн, В. Г. Леонтьєв, А. К. Маркова, М. В. Матюхіна, А. О. Реан та ін. Проте вивчення про підвищення мотивації у дистанційному навчанні потребує більшої уваги в українській науці.

Мета статті: вивчити досвід іноземних вчених з розвитку мотивації студентів у дистанційному навчанні.

Завданнями роботи є здійснення огляду досліджень сучасних іноземних вчених з питань мотивації у дистанційному навчанні.

З огляду досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, дистанційне навчання визначається як така організація навчального процесу, при якій викладач розробляє навчальну програму, що базується на самостійному навчанні студента [1]. дистанційний навчання мотивація освіта У дослідженнях зарубіжних вчених мотивація визначається як «процес, за допомогою якого підтримується цілеспрямована діяльність» [12]. За думкою зарубіжних колег, дослідження мотивації навчання онлайн прийняли різні рамки для її підтримки. Частіше вивчаться внутрішня-зовнішня теорії мотивації навчання онлайн [8]. Впливовою є теорія самовизначення, у якій експлікується внутрішнязовнішня мотивація. Теорія самовизначення — це сучасна теорія мотивації, яка побудована на фундаментальному принципі автономії учня. Така теорія стверджує, що всі люди мають внутрішню потребу самовизначитися або стати самостійним (тобто здійснювати діяльність і самоконтроль), а також, щоб відчувати себе компетентними (тобто здатними) і з'єднаними (тобто пов’язаними з іншими) по відношенню до свого оточення. Теорія самовизначення заявляє, що, якщо умови навколишнього середовища підтримують самостійність індивіда, то мотивація до самостійного навчання буде розвиватися краще [10].

Дослідники з США визначили 10 мотиваційних елементів, необхідних для розвитку і підтримки мотивації дистанційного навчання. При дистанційному навчанні, як і при живому, викладачам слід звертати увагу на ключові моменти, які вони можуть успішно пов’язати з вирішенням цих принципів у розробці своїх курсів. Важливим моментом є зосередження на мотиваційних елементах і принципах, а не лише на діапазоні можливих завдань. Такими елементами з точки зору дослідників і їх практичної перевірки є: 1. клімат, оточення, 2. зворотній зв’язок, 3. участь, включення у діяльність, 4. значимість діяльності для студента, 5. можливість вибору, 6. різноманітність завдань діяльності, 7. зацікавленість, 8. напруга, насиченість, 9. взаємодія з іншими студентами, 10. орієнтація на мету [5].

Інший погляд на чинники, які впливають на мотивацію дистанційного навчання, ми знайшли у другій роботі. Дослідники вказують на основні 6 факторів: це соціальні відносини — познайомитися з новими друзями, знайти контакти і влаштувати дружні стосунки; зовнішні очікування — виконати вказівки від інших, виправдати очікування або рекомендації когось з формальної влади; соціальне забезпечення — поліпшити здатність служити людству, підготуватися слугувати суспільству, підвищити можливість брати участь у громадській роботі; особисте просування — домогтися більш високого статусу в роботі, забезпечити професійне зростання, бути в курсі справ конкурентів; втеча / заохочення — щоб вгамувати нудьгу, як отримання перерви в рутині вдома або на роботі; пізнавальний інтерес — дізнатися заради навчання, прагнути до пізнання для власних інтересів, задовольнити допитливий розум [3].

Саме для більш успішної участі в дистанційних курсах при дистанційному навчанні дослідники пропонують викладачам дотримуватися таких рекомендацій:

• — мати чітке уявлення про вимоги часу, про очікування від курсу;
• — навчити студентів вчитися дистанційно;
• — бути зразком доброї участі у курсах;
• — бути готовим пом’якшити вимоги курсу при необхідності;
• — зв'язатися зі студентами, які не беруть участь у дистанційному курсі і запросити їх до участі;
• — створити теплу, затишну і безпечну атмосферу для участі [9].

Важливою рекомендацією дослідники також вважають застосування мультимедійного контенту, при цьому звертати більше уваги саме на зміст завдань, а не лише на зовнішній дизайн при оформленні [11].

Дистанційним студентам потрібно бути більш самостійними і більш вмотивованими для успішної діяльності. Різні дослідники визначають різні стратегії навчання, але майже усі погоджуються з основними категоріями у такому навчанні. Це когнітивні (які можуть застосовувати особливі техніку виконання певних завдань), метакогнітивні (виконавчі процеси використовувалися для планування, керування й оцінювання навчального завдання) і соціоафективні (взаємодія з іншими для практики або для подолання самотності або побоювань) [4]. Дослідники приводять конкретні шляхи, в яких студенти можуть розвивати самостійність у дистанційному навчанні.

• 1. Цілі повинні бути чітко роз’яснені, щоб студенти відчували, що вони мають право власності на матеріали курсу.
• 2. Додаткове домашнє завдання або завдання надається для складних областях, але не є обов’язковим.
• 3. Студентам пропонується й інша діяльність або завдання щоб дозволити студентам перенести те, чому вони навчилися в інших контекстах спеціально для контекстів, які відповідають їх власним потребам чи інтересам.
• 4. Постійне і різноманітні пропозиції для стратегій дистанційного навчання представлені таким чином, щоб студенти могли експериментувати з ними і вибрати ті, які найкраще працюють для них.
• 5. Студентам надається можливість думати і аналізувати те, чому вони навчаються за допомогою щоденника.
• 6. Студентам надається можливість для самооцінки і самооцінювання.
• 7. Їм надається можливість співвідносити, що вони вчать і чому вже навчилися [6].

Цілий ряд рекомендацій для розвитку самостійності в умовах дистанційного навчання висвітлюється американськими дослідниками [7]. Вчені наводять принципи підвищення мотивації у дистанційному навчанні:

• 1) Підготовка навчального середовища — потрібно надати список необхідного обладнання, можливих методичних матеріалів, поради щодо усунення можливих перешкод у навчання і як їх запобігти, рекомендації до підтримки належного порядку на робочому місці.
• 2) Постанова цілей навчання — дослідники визначають два типи цілей у студентів: щоб навчатися і щоб отримати результат. Цілі можуть збільшити почуття компетентності та інтересів. Необхідно заохочувати студентів для встановлення конкретних і досяжних цілей. Для підтримки студентів команда викладачів у дистанційному навчанні може розробити проксимальні і дистальні цілі, розробити індивідуальні завдання для проміжних цілей остаточного проекту.
• 3) Організація навчальних матеріалів — важливо не лише розробити цікаві, змістовні, з красивим дизайном матеріалі для полегшення навчання студентів, а й рекомендується додати вбудовані тести для перевірки, розклад і календар, поле для приміток, надати студентам можливість будувати концептуальні мапи, графічні органайзери.
• 4) Керування успіхами у навчанні - студентам рекомендується вести облік своїх успіхів і роботи, що значно підвищує їх мотивацію до навчання і самоконтроль. Рекомендується також додати один або декілька видів діяльності або засоби для моніторингу прогресу навчання. Наприклад, вбудовані засоби або діяльність з моніторингу може включати в себе облік навчального часу, можливість проходження тестових завдань з читання, оцінка онлайн, розклад і календар, облік можливих оцінок, рекомендації для виконання градуйованих завдань.
• 5) Оцінка ефективності навчання — студенти повинні бути в змозі визначити, які стратегії для них є ефективними, і як виявити неефективні стратегії навчання. Додайте один або декілька видів діяльності або засоби, щоб оцінити ефективність навчання. Наприклад, вбудовані засоби або оціночні заходи можуть включати малокомплектні вікторини; аналіз зворотного зв’язку від тестів, завдань.
• 6) Створення власної ефективності - студент повинен відчувати себе впевнено, що він може регулювати свої власні процеси навчання досить ефективно, щоб успішно досягти мети навчання; самоефективність і саморегуляція має важливе значення для розумового розвитку. Саморегульовані студенти володіють мотиваційними переконаннями, у тому числі і віру в свою здатність застосовувати стратегії належним чином і продовжувати використання когнітивних і метакогнітивних стратегій [7].