Виклад основного матеріалу дослідження

Як свідчить практика, забезпечення таких умов у сучасній школі з її класно-урочною формою навчання і великою наповненістю класів є непростою задачею. Але цей об'єктивний чинник не можна вважати визначальним в контексті вирішення вище зазначених проблем. Якщо ми акцентуємо увагу на необхідності залучення учнів до відповідних видів діяльності то стає зрозуміло, що важливим елементом професійної компетентності та майстерності вчителя є уміння моделювати таку навчальну діяльність і реалізовувати дані моделі на практиці.

Відомо, що пізнавальна діяльність учнів виконує розвивальну функцію, якщо вона моделюється і реалізується в зоні найближчого розвитку (за Л. Виготським) [1;4]. Навчальна діяльність є творчою, якщо її продукт характеризується суб'єктивною або об'єктивною новизною, а її процедура моделює процес творчого пізнання [10]. Звідси випливає, що, проектуючи діяльність учнів в навчально-виховному процесі (в якості випереджаючого відображення майбутньої реальності), вчитель має спиратися на модель суб'єкта цієї діяльності (окремого учня, групи, колективу). Мова йде про ідеальну модель, яка формується у його свідомості під час взаємодії (учень-вчитель) і є елементом його професійного досвіду. Це відбувається у результаті зворотного зв’язку, що здійснюється у процесі управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Ідеальна модель конкретного суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності завжди присутня у свідомості учителя. Але важливо те, наскільки вона є адекватною. Зрозуміло, що це залежить від рівня активності вище зазначеної взаємодії та форм її реалізації. Тому, коли ми говоримо про інтерактивні форми і методи навчання, то розглядаємо їх як необхідну умову забезпечення ефективного зворотного зв’язку, який дозволяє сформувати у свідомості вчителя відповідну ідеальну модель суб'єкта майбутньої навчальної діяльності. Це важливо тому, що в майбутньому ця діяльність буде проектуватися і реалізовуватись учителем на основі даної моделі. Таким чином, без адекватної ідеальної моделі суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності неможливо спроектувати творчу діяльність, підібрати необхідне проблемно-змістове забезпечення, визначити систему засобів управління та відповідну процедуру, які б сприяли досягненню конкретних і важливих цілей, а саме: створення ситуацій інсайту (пізнавального успіху), що супроводжується позитивними емоціями, збуджує пізнавальний інтерес і, таким чином, сприяє формуванню пізнавальної мотивації. Як відомо, протиріччя в трикутнику треба-хочу-можу є основним протиріччям навчально-виховного процесу [11]. А отже, відсутність пізнавальної мотивації та інтересу до навчання є чи не однією з головних обставин, яка заважає організації навчально-виховного процесу.

Відомо, що особистість учня формується і розвивається під впливом багатьох чинників: суб'єктивних і об'єктивних, природних і суспільних, незалежних і залежних від волі і свідомості людей, які діють стихійно або на науковій основі відповідно до поставленої мети виховання [8]. Продемонструємо, як викладені вище теоретичні положення відображаються і конкретизуються на практиці.

Провідними напрямами діяльності вчителів є захист дитини та створення умов для вільного розвитку її духовних і фізичних сил. «Захищати дитину» — це не тільки допомогти вирішити проблеми у навчанні, у стосунках з батьками, учителями, друзями, а допомогти їй виявити в собі найкращі риси, захищати в ній людину, створювати умови для розвитку її здібностей та подальшої самореалізації.

Основні форми навчально-виховної роботи, що практикуються у загальноосвітньому навчальному закладі та забезпечують створення зазначених вище психолого-педагогічних умов, доцільно представити за допомогою рисунку 1. Реалізація здійснюється на основі використання узагальненої педагогічної моделі вивчення особистості школяра [7] (рис. 2). Вивчаючи можливості, інтереси учнів, акцентуючи увагу на тій чи іншій формі роботи, педагог має змогу допомогти школярам зробити правильний вибір, знайти себе та реалізувати свої можливості. Досить поширеною формою позаурочної діяльності учнів загальноосвітньої школи, як правило, є гуртки, що використовуються як для різнобічної освіти і виховання учнів, та з метою розвитку художніх, організаторських здібностей, умінь і навичок. Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кількісний склад членів, наявність спільної мети і спільних інтересів. Гурткова робота в школі та поза її межами, як показує практика, надає можливість задіяти до 65% учнів.

Велика зацікавленість учнів виявляється до гуртків естетичного та історико-краєзнавчого спрямування. Діяльність кожного гуртка, який працює в школі має здійснюватись цілеспрямовано, заняття сприяти самореалізації учнів, допомагати розкрити приховані здібності. Під час гурткової роботи діти мають можливість займатися аматорською виконавською діяльністю, відродженням традицій народно-побутового мистецтва, залучаються до художньої творчості, мають змогу самореалізуватися і займатися творчим самовдосконаленням. педагогічний самореалізація особистість школяр Самодіяльне мистецтво традиційно розглядається як засіб заповнення дозвілля з метою змістовного проведення вільного часу. У цьому полягає одна із важливих його функцій. Художня самодіяльність виконує ще як мінімум дві важливі соціальні функції: по-перше, розвиває в учнів художні смаки, збагачує їх духовно; по-друге, проникає у навчальний процес, сприяє його активізації, спонукає учнів до продуктивнішої пізнавальної, трудової, ціннісно-орієнтаційної діяльності.

Рис. 2. Схема вивчення особистості школяра

Розвиток творчих здібностей дітей починається уже тоді, коли дитина переступила поріг школи. Шляхом тестувань, прослуховувань, індивідуальних бесід, спілкування з батьками, допомогу психологічної служби, ознайомлення із медичним паспортом дитини необхідно виявити нахили і уподобання учнів, які в подальшому найефективніше реалізуються розгалуженою гілкою гуртків: хорового, бального, народного танцю, виразного читання, драматичного гуртка, юних квітникарів, екскурсоводів-краєзнавців, гуртка декоративно-прикладного мистецтва (таблиця 1).

Таблиця 1.

Приклад орієнтовної гурткової роботи в загальноосвітньому навчальному закладі.

Наведемо фрагмент заняття драматичного гуртка в загальноосвітньому навчальному закладі.

Тема: «Інсценізація уривків із поеми „Іван Вишенський“ І. Я. Франка».

Мета — розкрити велич особи Івана Вишенського, художнє втілення образу геніальним І. Франком, розгадати таємницю вибору Великого Каменяра; розвивати творчі здібності, прагнення власною грою вплинути на глядача і вразити сценічним втіленням особистості, яка любила Україну і знала своє покликання — пошук шляхів спасіння.

Підготовка до сприйняття твору Діалог членів гуртка і керівника:

Учитель. Яка мета життя кожної людини?

Учень. Творити добро, жити для своїх батьків, створити сім'ю і продовжити рід, залишити на землі достойний слід, допомагати знедоленим…

Учитель. Жити в ім'я спасіння душі, а все перераховане — шлях до спасіння. Над цим задумався І. Франко, якого вразило подвижництво Івана Вишенського, його несхитна віра у Бога і безмежна любов до України. У чому трагедія цієї особистості?

Учень. Віра і зневіра, прагнення перевернути світ мирської суєти і не зміг…

Учитель. Трагедія у метанні між двома силами: Бог і Україна. Як це можна передати на суспільство так, щоб глядач відчув одержимість особистості, страждання… і вибір:

Розп’ятий! Глянь на мене !

О, не дай мені пропасти У безодні мук, розлуки, У зневір'я глибині !

Дай мені братів любити для них життя віддати…

Дай мені ще раз поглянуть На свій любий, рідний край!

Така підготовка до сприйняття твору допомагає членам гуртка по-іншому звернути увагу на світ і людей, усвідомити своє призначення на землі, наблизитися до одвічних істин, уникнути помилок у житті, а також сприяє формуванню особистості, розвитку творчих здібностей та прагнення до успішної самореалізації.

Висновок. Щоб підвищити ефективність роботи учнів в гуртках, досягти позитивних результатів, керівники мають проводити виставки художньої та технічної творчості, огляди, виступи, конкурси. Важливо, щоб результати діяльності учнів у гуртках ставали надбанням усього навчально-виховного закладу, щоб ця робота носила суспільно-корисний характер.

На закінчення зазначимо, що проблема вдосконалення управління розвитком індивідуальних здібностей та самореалізації учнів загальноосвітніх навчальних закладів є актуальною і такою, що вимагає подальшого вивчення.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробці технологічного інваріанта управління розвитком індивідуальних здібностей та самореалізації учнів загальноосвітніх навчальних закладів.