Значення самостійної роботи у процесі формування науково-дослідницьких умінь студентів гуманітарних факультетів

Стаття присвячена значенню самостійної роботи у процесі формування науково-дослідницьких умінь у студентів гуманітарних факультетів. Доведено значення науково-дослідницьких вмінь при підготовці компетентного фахівця. Обґрунтовано використання певних видів самостійної роботи для подальшого формування навичок науково-дослідницької діяльності студентів.

Ключові слова: науково-дослідницькі вміння, самостійна робота, інтелектуальні вміння, поетапне формування, рівні засвоєння знань, метод навчальних проектів, дослідницький підхід.

Инна Ромащенко, кандидат педагогических наук, доцент Академии муниципального управления, г. Киев ЗНАЧЕНИЕ САМОСТЛЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ В ПРОЦЕССЕ ФОРМИРОВАНИЯ НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИХ УМЕНИЙ СТУДЕНТОВ ГУМАНИТАРНЫХ ФАКУЛЬТЕТОВ Статья посвящена значению самостоятельной работы в процессе формирования научно-исследовательских умений студентов гуманитарных факультетов. Обосновано значение научно-исследовательских умений в процессе подготовки компетентного специалиста. Обосновано использование определенных видов самостоятельной работы для последующего формирования навыков научно-исследовательской деятельности студентов.

Ключевые слова: научно-исследовательские умения, самостоятельная работа, интеллектуальные умения, поэтапное формирование, уровни усвоения знаний, метод учебных проектов, исследовательский подход.

Inna Romashchenko, Ph.D. (Pedagogy) Docent of Academy of Municipal Management, Kyiv.

A PROBLEM OF INDEPENDENT EDUCATIONAL WORK ROLE IN CREATION OF SCIENTIFIC RESEARCH STUDENTS' SKILLS OF HUMANITARIAN DEPARTMENTS.

The article analysis the problem of independent educational work is carried out in a pedagogical theory and practice. Taking into account the different points of view of scientists in relation to organization and realization of independent educational work are considered as the main reason of intellectual and cognitive activity. Keywords: scientific-recearch skills, independent educational work, motivation, research approach.

Постановка проблеми. Якісна вища освіта, високий рівень професійної та науково-дослідницької підготовки студентів — майбутніх фахівців відіграють ключову роль у розвитку держави. Це передбачає пошук нових концептуально-методологічних засад підготовки фахівців з вищою освітою, потребує підвищення якості освітніх послуг і супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії та практиці.

Аналіз результатів освітньої практики показав, що Болонська система, яка зорієнтована на самостійну пізнавальну діяльність студента як основну форму здобуття знань з обраної спеціальності, по-новому визначає роль викладача в навчальному процесі. Високий рівень педагогічної майстерності викладача (його вміння організувати самостійну роботу студентів, передбачати диференційоване навчальне навантаження студентів, прогнозувати та аналізувати отримані результати навчання тощо), визначає в значній мірі кінцевий результат освітнього процесу Мета статті - визначити значення самостійної роботи студентів у процесі формування науково-дослідницьких вмінь студентів гуманітарних факультетів.

Аналіз актуальних досліджень. Предметом наукового аналізу проблеми самостійної навчальної роботи ученими є впровадження в процес навчання дослідницького підходу, який стимулює самоосвітню діяльність студентів. Розробці цього напряму присвячено роботи В. Андреєва, А. Алексюка, В. Гузєєва, І. Лернера, Є. Полата, Є. Тонкова, Г. Томбовцевої, Сердюкової, М. Скаткіна, І. Чечеля та інших. У роботах А. Алексюк, Б. Єсипова, П. Підкасистого самостійна робота визначається як один з ефективних методів пізнавальної діяльності. Як форма організації навчання самостійна робота досліджується Ю. Бабанським, М. Дяченком, Лернером. Вплив самостійної роботи на розвиток особистості досліджували В. Буряк, В. Козаков та інші; питанням розвитку самостійності у позааудиторній діяльності присвячені дослідження О. Дубасенюк, Л. Клименко, В. Лозової та інших. У розроблення практичних рекомендацій щодо організації проведення самостійної роботи з вивчення програмного матеріалу навчальних дисциплін значний внесок зробили вчені В. Гончаров, О. Долженко, В. Шатуновський, Л. Журавська, В. Журавський, П. Підкасистий та інші.

На переконання вченої С. Сисоєвої сучасна освіта, яка зорієнтована на розвиток особистості з її індивідуальними особливостями, має забезпечити підготовку молодої людини до професійного самовизначення та до самостійної взаємодії з динамічним світом професійної праці [11]. Науковець К. Власенко стверджує, що самостійна робота студента під керівництвом викладача та без нього — основна форма навчальних занять студентів [2].

М. Солдатенко вважає навчання студента методам здобуття знань для продовження освіти впродовж усього життя, вироблення навички самостійної творчої роботи, як умови продовження освіти, поєднання трудової діяльності із самоосвітою і самовихованням, — одним із головних завдань сучасного ВНЗ [10].

На нашу думку самостійна робота є основою науково-дослідницької діяльності. Проблемі вивчення дослідницької компетентності присвячено наукові дослідження М. Голованя. Науковець пропонує узагальнену структурнофункціональну модель процесу формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців у навчальному процесі ВНЗ, в основу якої покладено цілісний, системний, компетентнісний, діяльнісний та особистісно зорієнтований підходи до організації педагогічного процесу [3].

На переконання дослідників М. Айзенберга, Г. Воробйова, І. Геллера, Н. Гендіної, М. Жалдака, Н. Морзе, Л. Макаренко, Є. Полат, Л. Савенкової, С. Яшанова та інших досягнення сформованості у студентів самостійності багато залежить від уміння самостійно здобувати, опрацьовувати й використовувати інформацію в процесі освітньої і наукової діяльності [6].

Виклад основного матеріалу. Сучасна вища школа характеризується низкою особливостей, однією з яких є зростаюче значення інтелектуальної праці та науково-дослідницької діяльності.

Саме тому в процесі підготовки компетентного фахівця основна увага має бути спрямована не лише на його функціональну підготовку, а й на формування інтелектуальних умінь — умінь здійснювати різні прийоми розумової діяльності: проводити порівняння, аналіз і синтез, класифікацію й систематизацію понять; виявляти причинно-наслідкові зв’язки; виділяти спільне й відмінне тощо.

Як зазначає І. Зязюн, інтелектуальні вміння є складовою частиною розумових здібностей. Отже, високий рівень їхньої сформованості або швидкий темп оволодіння ними вважаються однією з ознак загальної розумової обдарованості [5].

Визначальною характеристикою високого професіоналізму, невід'ємною складовою загальної та професійної культури майбутнього фахівця, який має навички науково-теоретичної та практичної професійно-дослідницької діяльності, на переконання В. Лаптєва, є саме дослідницька компетентність [7] в основі якої є самостійна робота.

У педагогічній науці та практиці накопичено значний досвід організації самостійної навчальної роботи студентів вищих навчальних закладів та методів активізації їхньої самоосвітньої діяльності. У той же час науковці по-різному тлумачать сутність самостійної роботи студентів. Так, у дидактиці поняття «самостійна робота» трактується як вид навчальної діяльності студента, за якої здійснюється відповідність конкретної дидактичної мети і задачі (Р. Семенова); здатність до самоорганізації під час розв’язання нових проблем і набуття досвіду (І. Лернер); головний шлях реалізації наочно-практичних методів і, одночасно, слугує засобом організації і управління пізнавальною діяльністю (Г. Чернобильська); форма організації діяльності студентів, яка відбувається без безпосереднього зовнішнього впливу (Б. Єсипов); особливий структурний елемент навчального процесу; як ознака активності й результат роботи студентів (І. Зимня); специфічний вид діяльності студентів, що виконується в позааудиторний час (В. Козаков); якісний показник діяльності, що свідчить про відповідальне ставлення студента до навчальної діяльності; індикатор усвідомлення студентами необхідності здобуття освіти (Н. Басова) [9].

Аналіз результатів освітньої практики показав, що самостійна робота є необхідною умовою досягнення кінцевого результату освітнього процесу Болонська система зорієнтована на самостійну пізнавальну діяльність студентів як основну форму здобуття знань за обраним напрямом чи спеціальністю та подальшою науково-дослідницькою діяльністю. Будь-який фахівець-початківець повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння й навички діяльності свого профілю, досвід творчої і дослідної діяльності у вирішенні нових проблем, досвід соціально-оцінювальної діяльності. Дві останні складові освіти формуються саме в процесі самостійної роботи студентів [1]. Результати освітньої практики свідчать, що саме самостійна робота студентів максимально сприяє розвиткові мислення, як процесу самостійного пізнання нового, здобуттю власного досвіду, що дозволяє здійснювати самостійні аналітикосинтетичні мисленнєві операції (такі, як виявлення закономірностей, проведення зіставлень, здійснення узагальнень тощо) та активному використанню уже здобутих знань і сформованих навичок.

Предметом наукового аналізу значення самостійної навчальної роботи студентів вітчизняними і зарубіжними ученими є впровадження в процес навчання дослідницького підходу, який стимулює самоосвітню діяльність студентів. Викладання будь-якої навчальної дисципліни слід перетворити на процес, який забезпечуватиме вирішення першочергових завдань — організацію навчання у такий спосіб, щоб підготувати студентів до опанування знаннями як інструментом творчого засвоєння наукових знань, формування та розширення світогляду. Науково-дослідницька діяльність студентів за умови вмілого науково-педагогічного керівництва об'єднує завдання навчання із завданням стимулювання саморозвитку особистості, до самостійного подолання труднощів та вирішення нагальних проблемних завдань.

Важливою умовою організації самостійної роботи студентів є систематичний контроль якості її виконання. Викладач має проконтролювати якісний рівень оволодіння науково-теоретичним курсом навчальної дисципліни, запропонувати студентам чіткий алгоритм виконання самостійних завдань, забезпечити їх методичними вказівками, рекомендувати наукові джерела для опрацювання тощо. У той же час, надзвичайно важливою вимогою часу є формування у студентів внутрішньої потреби до самоосвіти та постійного саморозвитку, підвищення якості знань тощо.

Вчена В. Лівенцова зазначає, що основними показниками рівня підготовленості студента до самостійної роботи можуть бути: уміння планувати свою діяльність, бачити варіативні шляхи поставленої мети і знаходити оптимальний з них, володіння швидкісним читанням; уміння виділяти головну думку в здобутій інформації; навички компактного скороченого подання інформації; вміння виконувати різні види фіксації отриманої інформації (тези, виписки, цитування тощо); дотримання вимог оформлення бібліографії тощо [8]. Завдання науково-педагогічного колективу полягає в стимулюванні студентів до саморозвитку, постійного самоаналізу своїх досягнень, рівня засвоєння програмного матеріалу, прагнення до пошукової та дослідницької діяльності.

Аналіз наукових джерел дає нам підставу стверджувати, що найбільш поширеними видами самостійної роботи є підготовка повідомлень, доповідей, анотацій до статей, самостійне опрацювання певних навчальних тем, тощо. Усі завдання для самостійної роботи спрямовані на формування у студентів умінь опрацьовувати наукові та інформаційні джерела, знаходити відповіді на проблемні запитання, проводити порівняльний аналіз подій, явищ, властивостей, фіксування набутої інформації у формі схем, діаграм, структурувати матеріал у блоки, ведення проектної діяльності тощо. Необхідною складовою самостійної роботи є застосування пошукових завдань з елементами науково-дослідницької діяльності:

залучення студентів до розробки проектів з чіткою постановкою завдань та алгоритмом поетапних дій;

підведення підсумків, визначення кращих проектів, можливе матеріальне заохочення чи інші мотиваційні форми;

залучення студентів до підготовки доповідей до конференцій та оформлення публікацій;

широке використання методу рецензій (критичне та об'єктивне оцінювання досягнень колег, самостійний аналіз змісту виконаної роботи чи проведеного дослідження, пошук закономірностей або протиріч, надання рекомендацій щодо усунення недоліків).

Без сформованості перерахованих навичок студент не може бути залученим до якісної та результативної науково-дослідницької діяльності. Щоби студенти були здатні до самостійної дослідницької діяльності, науково-педагогічний колектив випускової кафедри має навчити студентів самостійно знаходити шляхи поглиблення своїх знань, забезпечити умови для їхнього творчого самовираження, розробити заходи мотивації і постійного заохочення студентів до науково-дослідницької діяльності, сформулювати завдання науково-дослідницького змісту для проходження виробничої практики, передбачати проектну творчу діяльність (спільну з педагогічним колективом), розробити та оприлюднити критерії діагностики ефективності кінцевого результату науково-дослідницької роботи студентів. Важливим компонентом самостійної роботи є створення проблемних творчих груп студентів у відповідності до їхніх наукових інтересів, які об'єднуються в єдине наукове студентське та викладацьке товариство. Діяльність таких товариств передбачено статтею 41 Закону України «Про вищу освіту» 2014 року [4]. Який визначає основні принципи діяльності зазначених товариств і:

свободи наукової творчості;

добровільності, колегіальності, відкритості;

рівності прав осіб, які навчаються, на участь у діяльності наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених.

При цьому має бути постійний взаємозв'язок та співпраця між викладачем та студентом у процесі якої студент може ініціювати потребу у конкретній допомозі щодо виконуваного дослідницького завдання. Така взаємодія передбачає зародження почуття спільної відповідальності за виконуване завдання, виникненню довіри, відчуття захищеності та підтримки, конкурсів тощо. Наукові студентські товариства повинні мати мету, певне спрямування, тематику, план роботи, форми і методи проведення занять, види узагальнення наукових досягнень. Виконання студентами різних видів науково-дослідницьких робіт на творчому рівні (самостійний вибір теми, пошук інформації, публічний виступ, перспектива подальшої розробки проблеми).

Доповіді, з якими виступають студенти, мають бути надрукованими у періодичному збірнику студентських робіт, у фахових виданнях у співавторстві із керівником, тези і доповіді розміщують на Інтернет-сайтах заочних студентських і науково-практичних Інтернетконференцій. Вони демонструють дослідницьку роботу і є одночасно формою звітності.

Усі ці заходи мають стимулювати дослідницьку мотивацію, розвивати культуру наукового мислення, формувати навички дослідницької діяльності студентів шляхом впровадження механізмів педагогічної підтримки та створення умов для їхнього самонавчання, самоосвіти та саморозвитку.

Висновки

науковий дослідний вміння фахівець Таким чином, самостійна робота студентів повинна стати основою вищої освіти та науково-дослідницької діяльності, оскільки недостатній рівень сформованості умінь самостійної роботи спричиняє неготовність випускників вищого навчального закладу до творчого використання здобутих знань на практиці, критичної оцінки результатів навчальної діяльності, ефективного та компетентного розв’язання професійних проблем, бажання в подальшому займатися науково-дослідницькою та аналітичною діяльністю.

Література

• 1. Бодик О. П. Самостійна робота студентів як важлива складова навчального процесу в контексті Болонського процесу / О. П. Бодик // Болонський процес в Україні та Європі: досвід, проблеми, перспективи: [зб. наук. пр.]. — Рівне, 2008. — С. 24 — 29.
• 2. Власенко К. В. Теоретико-методичні засади навчання вищої математики майбутніх інженерів-машинобудівників з використанням інформаційних технологій: автореф. дис. …докт. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання математики"/К.В. Власенко. — Черкаси, 2011. — 40 с.
• 3. Головань М. С. Модель формування дослідницької компетентності / М. С. Головань // Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін природничо-математичного циклу: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (21 — 22 березня 2012 року, м. Суми). — Суми: СДПУ ім. А. С. Макаренка, 2012. — С. 21 — 23.
• 4. Закон України «Про вищу освіту».
• 5. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: [навч. посіб. для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навч. закл.] /1. Зязюн, Г. Сагач. — К.: Українськофінський інститут менеджменту, 1997. — 302 с.
• 6. Конюхова Н. А. Особливості організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів [Електронний ресурс] /Н.А. Конюхова // Теорія та методика управління освітою. — 2010. — № 4. — Режим доступу: httv://tme. umo. edu. ua/docs/ 4/10koneca.pdf
• 7. Лаптев В. В. Научный подход к построению программ исследования качества образования // Модернизация общего образования на рубеже веков: сборник научных трудов / В. В. Лаптев. — СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2001. — С. 3 — 10.
• 8. Лівенцова В. А. Вдосконалення самостійної роботи студентів як умова ефективності модульно-кредитної системи навчання / В.А. Лівенцова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія; за редакцією проф. С.С. Єрмакова. — Харків: ХДАДМ (ХХШ), 2008. — № 6. — 282 с. — C. 39 — 42.
• 9. Пащенко Т. М. Методика самостійної роботи студентів аграрного коледжу в процесі вивчення спеціальних дисциплін: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Т. М. Пащенко. — К., 2005. — 22 с.
• 10. Солдатенко М. М. Самостійна навчальнопізнавальна діяльність як засіб збагачення неперервної освіти / М. М. Солдатенко // Неперервна професійна освіта: теорія і практика / За ред. І.А. Зязюна та Н. Г Ничкало: У 2-х ч. — К, 2001. — Ч. 1. — 392 с.
• 11. Сисоєва С. Особистісно зорієнтовані педагогічні технології: метод проектів / С. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. — 2002. — Вип. 1(5). — С. 73 — 79.