Формулювання цілей статті

Метою цієї статті є висвітлення питання педагогічного керівництва в процесі музичної самоосвіти та самовиховання студентів на факультетах мистецтв у навчальних закладах педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу.

Процес педагогічного керівництва музичною самоосвітою складний і багатогранний, що закономірно випливає зі специфіки самої музики, особливостей музичної діяльності школярів. Для того, щоб педагогічний вплив був більш ефективним і доцільним, учителеві треба враховувати індивідуальні відмінності учнів у ставленні до музичного мистецтва і мотивацію музичної діяльності. Адже сутність музичного мистецтва полягає у великій різноманітності його видів, властивостей, функцій, що реалізуються і відповідно осмислюються кожною людиною своєрідно, по-різному.

Згідно з основними компонентами структури готовності були виділені такі напрями діяльності педагога у процесі формування у особистості готовності до музичної самоосвіти: 1) формування потреби в розширенні і примноженні музичних знань, прагнення до музичної самоосвіти та самовиховання; 2) вироблення вмінь та навичок самостійної музичної пізнавальної діяльності; 3) удосконалення вміння застосовувати набуті музичні знання у подальшому музичному самовихованні та самоосвіті.

З одного боку, організація музичної самоосвіти та самовиховання особистості передбачає обов’язкове керівництво цим процесом з боку педагога. На думку науковців, це вимагає визначення мети і створення мотиваційної основи діяльності; діагностики рівня знань та опанування методики самоосвітньої роботи з інформацією різних видів, надання оперативної консультативної допомоги при труднощах, що виникають у перебігу самоосвітньої роботи; забезпечення оптимального і дієвого зворотного зв’язку [3]. Спираючись на орієнтаційно-мотиваційний, інструктивно-установчий, корекційний компоненти, О. Рогова підкреслює, що розвиток самостійності не можливий без обов’язкового керівництва цим процесом з боку педагога [3, с. 16 ].

Важливу роль в процесі самовиховання і саморозвитку особистості відіграє педагогічне керівництво. Зміст і форми роботи педагога з організації самовиховання можуть бути найрізноманітнішими. Тут багато залежить від того, наскільки самі педагоги компетентні в питаннях самовиховання і його методів, в якій мірі вони ознайомлені з науковою і популярною літературою з цієї проблеми, наскільки відповідально ставляться до виконання своїх педагогічних обов’язків.

В цілому, організація педагогічного керівництва самоосвіти та самовихованням здійснюється за трьома основними напрямами:

• • формування у особистості думки про необхідність і користь самовиховання та самоосвіти;
• • надання допомоги особистості у з’ясуванні сутності самовиховання та самоосвіти, його методів і шляхів здійснення;
• • практична допомога особистості в розробці програм самовиховання і їх реалізації.

Практична робота з реалізації цих напрямів допоможе отримати чіткіше уявлення про зміст самоосвітньої діяльності. Так, у перебігу формування готовності особистості до музичної самоосвіти та самовиховання необхідно розуміти, що не всі знають, як це робити, не володіють відповідними навичками. Тому на переконливих прикладах педагогу треба показувати, як важливо для кожної людини удосконалювати себе, свою музичну культуру. Тематика виховної роботи може охоплювати різні аспекти цієї проблеми: «Що таке музичне самовиховання», «Методи самовиховання» тощо. Важливо, щоб перед аудиторією з цих питань виступали не тільки педагоги, але й учені, лікарі, психологи, митці.

Проте роз’яснювальними заходами і організацією пізнавально-просвітницької діяльності ця робота не повинна обмежуватися. Не менш важливим є надання практичної допомоги особистості у музичному самовихованні. З цією метою доцільно обговорювати, як потрібно ставити мету самовдосконалення в галузі музики, як використовувати методи самопереконання, самонавіювання, самопримушування та інші в роботі над собою.

Таким чином, варто зазначити, що самовиховання виступає як важливий засіб розвитку особистості тільки тоді, коли педагоги звертають належну увагу на його організацію і здатні грамотно його спрямовувати.

З іншого боку, особливу увагу педагоги повинні приділяти індивідуально-творчому підходу до особистості, що здійснюється у всіх формах організації навчально-виховного процесу і набуває особливого змісту при виконанні самостійних творчих завдань з музики (Е. Абдуллін).

Індивідуальний підхід обумовлює використання окремих методів, які дозволяють педагогу взяти до уваги особливості окремої особистості. Індивідуалізація навчання — це цілеспрямована система навчання, проектування особистості та здійснення її формування в навчально — виховному процесі [1, с.78]. Сутність індивідуального підходу полягає в тому, щоб залучити студентів до активної діяльності, що забезпечувало б виявлення та розвиток їхніх здібностей та можливостей, закріплення значущих якостей особистості, щоб допомогти розкрити для самого себе і для оточуючих те особливе, що в ньому приховано [1, с.77−78].

Для забезпечення поступового переходу студентів від самоосвітньої музичної діяльності під керівництвом педагога до музичної самоосвіти та самовиховання з уміннями самоспостереження, самопланування, самоорганізації, самоконтролю і самооцінки та самокорекції розроблено три етапи.

• 1. Перший етап — пропедевтичний. На цьому етапі забезпечується мотивація музичної самоосвіти та самовиховання учнів, вияв у них бажання до самовдосконалення. Формуються спонукальні мотиви, свідоме ставлення до процесу музичної самоосвіти та самовиховання, активізуються інтереси студентів до різних форм музичної діяльності - пізнавальної, художньотворчої, соціокультурної.
• 2. Другий етап — організаційно-стимулюючий (з домінуванням методів педагогічної підтримки). На цьому етапі вчителі обговорюють з учнями індивідуальні програми музичної самоосвіти та самовиховання, формують самоорганізаційні установки на набуття навичок дослідницької роботи, умінь самоконтролю, самокорекції та самооцінки. Роль педагога полягає насамперед у тому, щоб допомогти учневі у плануванні своїх дій, втіленні індивідуальної програми на практиці, активізації рефлексивних дій.
• 3. Третій етап — самореалізаційний (реалізація індивідуальної стратегії самовираження в галузі музики). Студент починає систематично працювати над собою, реалізовуючи власну програму музичної самоосвіти та самовиховання, а педагог допомагає учневі контролювати і корегувати результати своїх дій. Відбувається формування готовності до музичної самоосвіти та самовиховання, виникає бажання до самовдосконалення.

Поступово зовнішній контроль педагога послаблюється, у той час, як самостійність та ініціатива самого вихованця зростають.

Керівництво в сучасній педагогіці розглядається не усереднено, а індивідуалізовано.

О. Савченко наголошує, що орієнтир сучасного керівництва — від управління навчальним закладом до управління навчанням і розвитком кожної особистості [4].