Загальна характеристика інноваційних педагогічних технологій для гуманітарної підготовки іноземних студентів-медиків

Постановка проблеми у загальному викладі. У сучасному освітньому процесі, коли студент все за менший проміжок часу повинен засвоїти все більший обсяг навчального матеріалу, традиційні педагогічні технології не завжди здатні забезпечити оптимальні умови навчання. Тому нині рівень вищої освіти загалом та якість знань студентів зокрема напряму залежать від упровадження у навчальний процес інноваційних педагогічний технологій. Окрім того, у вищих медичних навчальних закладах дисциплінам гуманітарного циклу, зокрема, суспільним дисциплінам, приділяється набагато менше уваги, ніж профільним навчальним предметам. Тим не менш, вони не є менш важливими у формуванні цілісної особистості фахівця, який, окрім професійних навичок та умінь, повинен мати високий рівень загальної освіти, бути ерудованим та компетентним у загальнонаукових питаннях. Саме такий фахівець є конкурентоспроможним на сучасному світовому ринку праці. Особливої актуальності вивчення суспільних дисциплін, таких як «Історія України», «Історія української культури» набуває для іноземних студентів. Ці дисципліни не лише сприяють формуванню їхньої особистості, але й допомагають інтегруватися у нове суспільство, отримуючи комплекс країнота культурознавчих відомостей про Україну.

Аналіз останніх досліджень і публікацій в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Незважаючи на те, що проблема інновацій у вищій школі є порівняно новою, дослідники неодноразово звертали на неї увагу. Так, зокрема праці Г. Селевка [8] присвячено аналізу традиційних та інноваційних педагогічних технологій. С. Миронова [6] аналізує проблему поєднання традиційних та інноваційних педагогічних технологій у професійній підготовці фахівців. Н. Бондарчук та О. Булейко [1] обґрунтовують доцільність і необхідність активного використання інноваційних педагогічних технологій у сучасному освітньому процесі. Дослідження В. Дрозденко [3] стосуються аналізу інноваційних технологій, що використовуються у вищій школі. І. Яцик [10] розглядає особливості використання інтерактивних технологій та методів при викладанні гуманітарних дисциплін. Водночас, маловивченим залишається проблема застосування інноваційних педагогічних технологій при викладанні суспільних дисциплін в контексті гуманітарної підготовки іноземних студентів-медиків.

Таким чином, мета статті - охарактеризувати особливості впровадження інноваційних педагогічних технологій у процес гуманітарної підготовки іноземних студентів — майбутніх лікарів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перш, ніж перейти до аналізу інноваційних технологій, визначимо основні поняття, якими послуговуватимемося.

Поняття «технологія» у світовій педагогіці виникло, перш за все, як протиставлення існуючому поняттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статичності. Термін технологія (технологія в освіті) набув поширення у 40-х рр. ХХ століття і, як зазначають автори навчального посібника «Педагогічні технології» [7] був пов’язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання [7, с. 15]. У 60-х рр. термін технологія освіти розглядався як програмне навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні [7, с. І5].

Як зазначає Г. Селевко, найбільш загальним, міжпредметним трактуванням цього поняття є таке, що розглядає технологію як науково та практично обґрунтовану систему діяльності, що її людина застосовує з метою перетворення навколишнього середовища, створення матеріальних та духовних цінностей [8, с. 29].

Поняття «педагогічна технологія» у сучасній педагогіці використовують, як правило, для позначення сукупності цілей, форм і методів навчання.

У багатьох класифікаціях педагогічні технології поділяють на традиційні та інноваційні.

Зокрема, як стверджує С. Миронова, до традиційних педагогічних технологій у вищому навчальному закладі належать такі: лекція, семінар, практичні та лабораторні заняття, самостійна робота, консультації, курсові та дипломні роботи, практика, контрольні роботи, колоквіуми, заліки та іспити; до інноваційних — проблемна лекція, семінар-дискусія, програмоване навчання, розв’язання проблемних ситуацій, дидактичні ділові ігри, модульне, рейтингове та дистанційне навчання [6, с. 205].

На основі аналізу вищезазначених технологій, виокремлюємо певні їх ознаки, зокрема, такими є: орієнтація на науковість у викладі матеріалу; організаційна чіткість педагогічного процесу; упорядкованість, логічно грамотна подача матеріалу (послідовність і систематичність у подачі матеріалу); урахування принципу природовідповідності (навчання не форсується, а визначається рівнем розвитку студентів); орієнтація на стандарт, зразок, використання ресурсів пам’яті; постійний ідейно-емоційний вплив особистості викладача на студентів та ін.

Водночас, традиційні педагогічні технології мають деякі суттєві недоліки, як от: шаблонна побудова занять; відсутність орієнтації на самостійну діяльність студентів; трансляція готового навчального змісту, в результаті чого в студентів не формуються навички спілкування; однаковий підхід до всіх студентів (мінімізація індивідуального підходу); переважна організація дій репродуктивного характеру, відсутність умов для організації творчої діяльності студентів; суб'єкт-об'єктний характер відносин між викладачем і студентами; орієнтація на формування особистості із заданими властивостями.

Таким чином, традиційні педагогічні технології є запорукою стабільності та послідовності в навчанні, однак вони дещо обмежують розвиток творчого потенціалу студентів. Водночас, як зазначають Ю. Соболєв та О. Олександров, суспільні дисципліни відрізняються своєю варіативністю, потенційною можливістю отримання безлічі рішень, різноманіттям точок зору, мають однаково науковий характер. Тому викладання цих дисциплін має свої специфічні можливості для розвитку творчого мислення [9, с. 82−86] і, відповідно, потребує використання педагогічних інновацій.

Як свідчить досвід провідних педагогів, традиційні педагогічні технології сьогодні не забезпечують повноцінного та ефективного засвоєння навчального матеріалу студентами. Тому виникає нагальна потреба в опануванні інноваційних технологій і впровадження їх у повсякденну педагогічну практику. Окрім того, слід зазначити, що метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що є можливим лише за умов відходу від авторитарної педагогіки й упровадження сучасних педагогічних технологій [5]. Саме цим зумовлена нині увага науковців, педагогів, методистів до інновацій [1, с. 207].

На відміну від традиційних педагогічних технологій, інноваційні характеризуються тим, що: збагачують освітній процес за рахунок упровадження активних, аналітичних, комунікативних способів навчання; забезпечують зв’язок теорії й фундаментального підходу до науки з практикою і прикладними дослідженнями; змінюють уявлення викладачів і студентів про освітню діяльність; формують сучасні компетенції у майбутніх фахівців, що відповідають вимогам ринку праці; забезпечують становлення аналітичних, організаційних, проектних, комунікативних навичок, розвивають здібності до прийняття рішення в нестандартних ситуаціях, формують уміння будувати власні освітні програми; є ресурсом для зміни змісту освіти і структури освітнього процесу відповідно до міжнародних вимог; орієнтовані на стимулювання творчого потенціалу студентів та ін.

Інноваційні педагогічні технології відрізняються за метою, сутністю та механізмами реалізації, проте характеризуються спільними рисами: психологізація педагогічного процесу, диференціація та індивідуалізація навчання і виховання, розвивально-творчий характер діяльності суб'єктів навчання, діяльність педагогів на діагностичній основі, атмосфера співробітництва та психологічного комфорту, моніторинг навчального процесу, педагогічне проектування, підвищена увага до потреб та запитів студентів. Окрім того, вони передбачають творче ставлення суб'єктів навчання до знань, яке формує культуру, перетворюючи знання в частину особистого буття та свідомості людини. Викладач у цьому випадку виступає керівником, організатором, винахідником і помічником, а не лише носієм абсолютного знання; студент — суб'єктом педагогічної взаємодії та активним учасником комунікативного діалогу з викладачем.

Незважаючи на усі переваги інноваційних педагогічних технологій, не можна стверджувати, що у сучасному освітньому процесі вони повинні повністю витіснити традиційні. Постійне використання нетрадиційних педагогічних технологій може створювати розважальний настрій на заняттях, іноді навіть відволікати від суті навчального матеріалу. Тому, на наш погляд, оптимальним є гармонійне поєднання традицій та інновацій у сучасній школі, де основу повинні становити традиційні педагогічні технології, а інновації використовуватися періодично, з метою активізації пізнавальної діяльності, уваги, кращого засвоєння нестандартного, складного навчального матеріалу. інноваційний педагогічний іноземний медик Серед інноваційних технологій однією із найпоширеніших і простих у застосуванні є інтерактивна модель навчання, оскільки вона, окрім власне людських ресурсів, не вимагає додаткових технічних засобів. Саме тому сьогодні викладачі вищих медичних навчальних закладів надають перевагу інтерактивній моделі навчання як інноваційній технології.

Високу популярність отримують інноваційні (щонайперше інтерактивні та активні) методики навчання як ефективні способи здобуття, передачі й продукування знань також у студентської аудиторії. Такі методики, на думку, В. Дрозденко, покликані акумулювати персональні досягнення і розробки в навчальний процес, стимулювати інтелектуальні здібності та творчий потенціал його учасників, плекати високу загальну і професійну культуру, лідерські якості та громадянську свідомість майбутніх фахівців. Інтерактивні методики допомагають залучити до різноманітних дидактичних завдань (моделювання ситуації, обговорення, вироблення і прийняття рішення, пошук шляхів і способів розв’язання проблем, їх аналіз та оцінка) всіх учасників навчального процесу [3, с. 113].

О. Зінченко зазначає, що інтерактивна модель передбачає створення зручних для студентів умов навчання, в яких вони могли б активно взаємодіяти між собою. Саме використання цієї технології навчання викладачем на своїх заняттях говорить про його інноваційну діяльність. Інтерактивне навчання включає в себе моделювання життєвих ситуацій, проведення рольових і ділових ігор, колективне розв’язання проблем на основі аналізу обставин і ситуації, проникнення інформаційних потоків у свідомість, що викликає її активну діяльність [4, с. 22−23].

Так, зокрема, структура інтерактивного семінару значно відрізнятиметься від структури традиційного заняття, а успішність його реалізації прямо залежить від досвіду та професіоналізму викладача. Тому в структуру семінарського заняття викладачі намагаються включати лише елементи інтерактивної моделі навчання, тобто конкретні прийоми і методи, що дають змогу зробити заняття незвичним, активним і більш цікавим для студентів [3, с. 114].

До інтерактивних технологій І. Дичківська та О. Зінченко відносять також проблемне навчання, метод «мозкового штурму», дискусії, кейс-метод, робота в групах, ділові та рольові ігри, метод анкетування, проектне навчання тощо [2; 4].

Використання інтерактивних технологій уявляється доцільним, зокрема, при вивченні іноземними студентами-медиками суспільних дисциплін.

При викладанні суспільних дисциплін найбільший ефект дає запровадження інтерактивних технологій колективно-групового навчання, оскільки вони є, на нашу думку, найбільш демократичними серед інших методів, а виховання демократичного толерантного ставлення до своїх колег по навчанню є однією із ланок формування незалежного громадянського суспільства та формування соціокультурної компетентності кожного з його членів.

Висновки. Таким чином, доцільним є впровадження інноваційних, зокрема, інтерактивних педагогічних технологій у процес гуманітарної підготовки іноземних студентів у медичних університетах. Так, інтерактивні технології на заняттях із суспільних дисциплін, які за своєю суттю є теоретичними, сприяють залученню до навчальної роботи усіх студентів, активізують їхню пізнавальну діяльність, забезпечують активність протягом усього заняття. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у більш докладному вивченні інноваційних технологій, які можуть бути використані у гуманітарній підготовці іноземних студентів — майбутніх лікарів та аналізі можливостей їх практичного застосування на заняттях із суспільних дисциплін.

Література

• 1. Бондарчук Н. В. Інноваційні технології в освіті / Н. В. Бондарчук, О.І. Булейко // Педагогічний альманах. — 2011. — Вип. 9. — С. 207−213.
• 2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: підручник для студентів вищих навчальних закладів / І.М. Дичківська. — К.: Академвидав, 2012. — 352 с.
• 3. Дрозденко В. М. Використання інноваційних технологій у вищих навчальних закладах / В. М. Дрозденко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Сер. Педагогічні науки.- 2012. — Вип. 97. — С. 112−116.
• 4. Зінченко О.П. Активні та інтерактивні технології / О.П. Зінченко // Директор школи. — 2005. — № 7. — С. 22−23.
• 5. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006;2010 роки // Вища школа. — 2006. — № 3. — С. 114−119.
• 6. Миронова С. Поєднання традиційних і новітніх технологій у підготовці спеціальних педагогів / Світлана Миронова // Вісник Львівського ун-ту. Сер. Педагогічна. — 2005. — Вип. 19. — Ч. 1. — С. 204−208.
• 7. Педагогічні технології: навчальний посібник / Падалка О. С., Нісімчук А.М., Смолюк І.О., Шпак О. Г. — К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. П. Бажана, 1995. — 254 с.
• 8. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. — М.: Народное образование, 1998. — 255 с.
• 9. Соболев Ю. Н. Инновационные технологии в преподавании социально-гуманитарных дисциплин / Ю. Н. Соболев, А. А. Александров // Вестник Санкт-Петербургского университета государственной противопожарной службы. — 2010. — № 2. — С. 82−86.
• 10. Яцик І.С. Використання інтерактивних методів навчання при викладанні гуманітарних дисциплін з метою виховання толерантності [Електронний ресурс] / І.С. Яцик // Матер. ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. «Гуманізм та освіта — 2008». — Режим доступу: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2008/txt/Jazik.php

Анотації

У статті розглянуто погляди вчених на терміни «технологія» та «педагогічна технологія». Проаналізовано позитивні та негативні сторони використання у навчальному процесі ВНЗ традиційних та інноваційних педагогічних технологій. Обґрунтовано доцільність активного впровадження інноваційних педагогічних технологій у процес гуманітарної підготовки іноземних студентів — майбутніх лікарів.

Педагогічні технологи, інноваційні педагогічні технологи, медичний університет, гуманітарна підготовка, іноземні студенти-медики.

В статье рассмотрены взгляды ученых на термины «технология» и «педагогическая технология». Проанализированы положительные и отрицательные стороны использования в учебном процессе ВУЗа традиционных и инновационных педагогических технологий. Обоснована целесообразность активного внедрения инновационных педагогических технологий в процесс гуманитарной подготовки иностранных студентов — будущих врачей.

Педагогические технологии, инновационные педагогические технологии, медицинский университет, гуманитарная подготовка, иностранные студенты-медики.