Роль ігрової діяльності в розвитку пізнавальних процесів дітей старшого дошкільного віку

У педагогічній технології, яка забезпечує науково обґрунтований взаємозв'язок дитини з оточуючим світом, гра — це шлях до пізнання дитиною самої себе, своїх можливостей і здібностей.

Велике значення надавав грі видатний російський педагог К. Д. Ушинський. Він писав: «Для дітей гра — дійсність, і дійсність набагато більше цікава, чим та, котра його оточує. Цікавіше для дитини вона саме тому, що почасти є його власне створення. У грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж слід дійсного життя, у яке він ще не міг увійти по складності її явищ й інтересів. У дійсному житті дитя не більше, як дитя, істота, що не має ще ніякої самостійності, сліпо й безтурботно захоплюється плином життя; у грі ж дитя, що вже зріє людина, пробує свої сили й самостійно розпоряджається своїми ж створіннями». [7].

Спеціальні експериментальні дослідження показують, що гра впливає на формування всіх основних пізнавальних процесів, від самих елементарних до самих складних.

Для переорієнтації дошкільної освіти з навчально-дисциплінарної моделі на особистісно-орієнтовану особлива роль надається дидактичній грі. Виконуючи неабияку навчальну функцію, вони забезпечують дитині психологічний комфорт, дають можливість практично застосувати знання, па відтак сприяють становленню її життєвої компетенції.

Дидактичні ігри особливі тим, що створюються дорослими й пропонуються дітям, наповнені конкретним змістом і супроводжуються певними правилами. Це — навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння використовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Отже, пізнавальне завдання розв’язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує дітям велику радість.

Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили, загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра не набридає, а відтак, дає можливість самовдосконалюватися — малюки повертаються до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.

Дидактична гра — це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на заняттях. Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань, активізації пізнавальних процесів. [12].

Дидактична гра ефективно допомагає долати відставання у розвитку пізнавальних процесів в деяких дітей. Організовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з’ясовує причини недостатньої сформованості певних пізнавальних процесів і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє формуванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.

Багатофакторна функція цих ігор породжує особливості, що відрізняють їх від дидактичних ігор, які використовуються тільки для закріплення того, що вже засвоєно за допомогою інших методів. Їх характерні особливості:

Взаємозв'язок з різними напрямками розвитку дітей. Багатопредметність (математика, розвиток мови і. т. п.) ;

Кожна гра призначена для формування нових знань і структур або підготовки до засвоєння певної ідеї;

Велика варіативність умов, правил, завдань, що розв’язуються в процесі ігрової діяльності (завдяки цій особливості багаторазове повторення навчальної гри включає певні елементи нових знань, які набуваються дітьми, і цим забезпечується навчаюча функція гри) ;

Гра дається в різній формі у вигляді моделі і інструкції і, таким чином, знайомить дитину з різними способами інформації;

Ігри йдуть за зростанням складності, тобто в них використовується принцип народних ігор — від простого до складного;

Рішення постає перед дитино не в абстрактній формі відповідно математичній задачі, а в вигляді малюнка, візерунка чи споруди, тобто у вигляді (видимих) реальних речей.