Формування у дітей старшого дошкільного віку інтересу до літератури

В.О. Сухомлинський про формування у дітей старшого дошкільного віку інтересу до літератури

Відродження української нації неможливо уявити без впливу художньої літератури на формування національної свідомості, скільки література є одним із активних чинників суспільного виховання — совісті, моралі, загальнолюдських цінностей.

Книга в житті людини відіграє надзвичайно важливу роль: вона є джерелом знань, засобом передачі інформації, досягнень науки, культури. Книга пов’язує людину з минулим і майбутнім, збагачує знаннями, сприяє вихованню у неї кращих людських якостей.

Вагомий внесок в теорію виховного процесу зробив Василь Сухомлинський — видатний педагог, письменник, науковець. Саме В. О. Сухомлинський присвятив своє життя дітям й після довгих роздумів назвав свою найвагомішу працю «Серце віддаю дітям». Творча спадщина В. О. Сухомлинського належить до скарбниці найдорожчих надбань національної освіти, культури і літератури. Педагог був переконаний у тому, що потенціал мистецтва тісно пов’язаний із художньо-естетичним і морально-етичним вихованням дітей, що неможливо здійснювати гармонійний розвиток людини засобами мистецтва, не враховуючи досвід минулих поколінь.

В.О.Сухомлинський вказував на те, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. «Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької Людини засобами мистецтва багатогранні відтінки людських почуттів зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами в інші періоди життя» [4, 138].

Одним з провідних видів мистецтва, що здійснює найбільший вплив на підростаюче покоління, В. О. Сухомлинський вважав художню літературу, оскільки літературний, художній текст лежить в основі спектаклю, оперної, пісенної, програмно-симфонічної музики, кіно, телебачення. Літературі як мистецтву слова у творчій спадщині В. О. Сухомлинського належить основне значення місце в організації навчально-виховного процесу, а саме: у розвитку творчих здібностей, сприйнятті творів мистецтва; формуванні художнього смаку та естетичного ідеалу; підготовці молодого покоління до свідомого сприйняття значного потоку інформації через різні види мистецтва: музичного, образотворчого, театрального, хореографічного, екранного (кіномистецтво, телебачення).

Музичне мистецтво вчений вважав засобом розвитку сфери почуттів, самопізнання, цілеспрямованого й систематизованого формування музичних здібностей дітей, емоційної реакції на музику, здатності розуміти та глибоко переживати зміст музичних творів. Всі ці складові виховання засобами музичного мистецтва були органічною частиною естетичного виховання у педагогічній системі В. О. Сухомлинського.

Образотворче мистецтво педагог-гуманіст вважав могутнім засобом відображення духовного життя народу. Глибоким соціальним змістом воно може закликати до боротьби, протесту проти соціальної несправедливості, прославляти все світле, прекрасне в навколишньому житті - від краси природи до краси людських почуттів. Заняття образотворчим мистецтвом, яке розвиває художньо-образне мислення, необхідне не тільки художнику, поету, але й представникам інших сфер людської діяльності.

Сухомлинський вважав, що активне залучення підростаючого покоління до різних видів мистецтва має здійснюватись, починаючи з найбільш сприятливого періоду розвитку людини, а саме — з раннього дитячого віку і продовжуватися протягом підліткового періоду. Система В. О. Сухомлинського з виховання підростаючого покоління засобами мистецтва охоплювала широкий спектр словесних і практичних методів, прийомів, засобів, які були спрямовані на формування єдності свідомості, переконаності та поведінки, накопичення практичного художньо-естетичного досвіду дитини. Творчий нестандартний підхід до виховання дітей засобами мистецтва у навчально-виховному процесі, глибоке розуміння фізіологічних та інтелектуальних перетворень у людському організмі, досконале знання педагогічних теорій дозволили В. О. Сухомлинському різними формами та методами навчально-виховного процесу масово залучити дітей до всіх видів мистецтва.

Саме через ці види мистецтва можна викликати у дітей інтерес до літератури. На заняттях вихователь може прочитати дітям казку, а діти намалюють казкового героя за казкою, чи зліплять з пластиліну, глини.

Заняття, проведені на природі, мають значний вплив на розвиток інтересу до читання. Природа наповнює дитячі серця своєю різноманітністю та багатством. Діти можуть наповнювати свій словниковий запас новими словами, вихователь під час прогулянки може дітям читати різні твори, які зацікавлять їх.

В.Сухомлинський визначав за яких педагогічних умов інтерес до літератури підвищується. Він радив створювати куточки книжки, виставляти там книжки розумні й водночас цікаві для дітей. Педагог радив вчителям, щоб діти активно користувалися книжками, які знаходяться на таких полицях. Він зазначав, що «Книжка — це також школа, треба навчити кожного вихованця мандрувати у світі книжок"[2, 169]. Це спонукало дітей до дбайливого ставлення, формування та закріплення навички користування книжкою.

Вихователь може виставляти нові книжки, які він планує прочитати дітям на найближчому занятті з художньої літератури. Попередній розгляд ілюстрацій стимулюватиме зацікавленість дітей, бажання дізнатися про зміст виставленої книжки. Створення розвивального середовища передбачає раннє ознайомлення дитини з книжкою та її занурення в атмосферу читання.

Не менш значимі і показові для загального і літературного розвитку дітей є художні конкурси на кращий малюнок за прослуханими творами. Важливим засобом розвитку активності, самостійності у пошуках нового є літературні екскурсії. Вони допомагають глибше ознайомитись з місцями, де жили і працювали видатні письменники, з пам’ятками мистецтва, з літературно-меморіальними музеями. Такі екскурсії дають дітям можливість наочно уявити життя письменника або його героїв, ту епоху, подіям якої присвячений художній твір.

Уміти читати, бути читачем — це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга — це особливий світ, який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. В. О. Сухомлинський писав, що «читання як джерело духовного багатства не зводиться до вміння читати, з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка не стала для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвитку» [1, 391].

В дошкільні роки дитина надзвичайно уважна до слова, емоційно чутлива й активна у сприйманні літератури. Цей період є найбільш сприятливим для формування практичних основ естетичного сприймання літератури. Слухаючи художню літературу, дитина вчиться оцінювати життєві, об'єкти живої природи і на цій основі сприймати і оцінювати красу навколишнього, красу людських почуттів, осмислювати дійсність на засадах загальнолюдських цінностей.

Отже, вихователь має повсякчас виховувати у дітей глибоке почуття любові до мови, прагнення пізнати її багатство. Звертаючись до своїх колег, Василь Олександрович Сухомлинський постійно закликав їх до пошуків «у невичерпній скарбниці нашої рідної мови перлин, які запалюють вогник захоплення в дитячих очах», спонукають до знаходження найтонших «відтінків на багатобарвній палітрі народної мудрості» [2, 167].

Література

• 1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. Т. 5. — К.: Радянська школа, 1977. — 639 с
• 2. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Розмова з молодим директором школи / Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. — К.: Знання-Прес, 2003. — С. 73−81. ;161−172
• 3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. — Вид. 7. — К.: Рад. школа, — 1981. — 382с.
• 4. Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. Кн. 2: Навч. посібник / За ред. О.В. Сухомлинської. — К.: Либідь, 2005. — 552 с.