Суть професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів

Реферат на тему:

Суть професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів План.

1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів.

2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно педагогічними вміннями.

1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів Самовиховання як свідома і цілеспрямована діяльність людини спрямована на вдосконалення своєї особистості розглядається перш за все з точки зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Майбутній соціал ний педагог ставить перед собою ціль — якнайкраще підготуватись до майбутньої професійної діяльності. Відповідно, змістом. Завданнями професійного самовиховання студента є професійно значимі якості його особистості.

В першу чергу мова йде про високий рівень методологічної підготовки майбутнього спеціаліста, про підготовку його до постійного розвитку моральної культури, про розвиток здатності до широкого і глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості.

(Методологія науки — це вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання. Методологічна основа — це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і процесів, розкриваються їх закономірності).

Першу і найбільш важливу суспільну групу вимог до особистості соціального педагога складають вимоги до нього як до представника суспільства, який впливає на інших і формує особистість учня перш за все своєї особистістю. Мова йде про морально-педагогічні якості соціального педагога, в тому числі про інтереси, потреби, переконання і мотиви поведінки. Сюди слід віднести загальнолюдські якості, риси характеру і в цілому спрямованість особистості соціального педагога.

Друга група вимог до особистості соціального педагога стосується його індивідуального досвіду — професійної підготовленості, включаючи глибокі знання із фундаментальних та фахових дисциплін.

Третю групу вимог до особистості соціального педагога складають проблеми розвитку психічних процесів.

Центральною проблемою інтелектуального самовиховання студента є розвиток у нього якостей педагогічного мислення. При цьому проявляються такі типи мислення, як аналіз конкретних соціально-педагогічних ситуацій, визначення соціально-педагогічних проблем в даних конкретних умовах, вироблення варіантів вирішення завдань і т.д.

Правильний підхід до проблеми самовиховання студентів визначається його рушійними силами.

Рушійні сили самовиховання майбутніх спеціалістів визначається як зовнішніми соціальними вимогами так і особистим ставленням до цих вимог. Переборення внутрішніх протиріч, що виникають між цими двома факторами в сутності і є процес саморуху і саморозвитку студента. Як самовиховання є продовженням і умовою успішного суспільного виховання, так і професійне самовиховання є продовженням і умовою успішного професійного виховання студента.

Загальна і перша умова виникнення потреби професійного самовиховання у майбутніх соціальних педагогів — це перехід його з позиції «я — студент, нехай мене вчать і виховують» на позицію «я — майбутній спеціаліст. Я готую себе до цієї важливої професії». Проте разом з цим він повинен оволодіти і досвідом самостійної роботи над збагаченням своїх знань і умінь, над розвитком своєї особистості. Оволодіння будь якою діяльністю проходить тільки в процесі самої діяльності.

Друга умова виникнення потреби у самовихованні є сформованість у свідомості студентів образу ідеального соціального педагога.

Активне професійне самовиховання починається після того, як студент ретельно познайомиться з обраною професією, з вимогами, які вона пред’являє до нього. Професійні вимоги до особистості соціального педагога, будучи усвідомленими і прийнятими студентом, стають потужнім рушієм практичної дії. Головна функція вимог — орієнтувати студента в процесі адаптації до професійної діяльності і спонукати до цілеспрямованого формування своєї особистості. Це — підготовчий етап для самовиховання, етап утвердження в позиції соціального педагога.

Другий етап — це етап програмування змін у своїй особистості.

Наступний етап — етап реальних дій само зміни якостей особистості. Однак, якщо етап реальних дій, а він актуалізується саме під час соціально-педагогічної практики, не буде усвідомлений в достатній мірі, то самовиховання не набуде дійового характеру.

Працюючи над собою, студент починає керуватися принципом «якщо б», тобто «якщо б я поступив так, то …» Так утворюється ще один етап в процесі самовиховання — етап мислення і уявлення. Завдяки уяві та судженням студента вдається випередити свої майбутні вчинки.

Завершальний етап — етап вправ, на якому можуть утворюватися не просто дії, уміння, а необхідні звички, властивості особистості. В ідеалі слід виробити таку систему мобілізації студента на його самовдосконалення, при якому би він:

— виробляв у себе навички самоспостереження і самопізнання;

— вчився проектувати зміни в своїй особистості;

— свідомо здійснював на себе виховні дії, керував своєю поведінкою, розвитком необхідних якостей;

— опанував аутогенним тренуванням і вчився керувати своїм фізичним і психічним станом.

2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно-педагогічними вміннями Завдяки професійно-педагогічним умінням соціальний педагог реалізує свої професійні функції: передає молодому поколінню соціальний досвід, формує у нього потрібні соціально-особистісні якості, підготовлює до життя.

До основних професійно-педагогічних умінь належать:

— пізнавальна,.

— конструктивні,.

— комунікативні,.

— інформаційні,.

— організаторські.

Будучи відображенням загально інтелектуальних здібностей педагога, пізнавальні вміння включають:

— вміння спостерігати і розуміти людей, їх внутрішній світ;

— вміння орієнтуватися в отриманій інформації, відбирати з неї необхідне для своєї діяльності;

— вміння усвідомлювати і контролювати свій фізичний і психічний стан, регулювати свою поведінку.

Ці вміння і здібності можуть розвиватися і стихійно, проте ефективним є їх свідомий саморозвиток, де значна роль належить спостережливості.

Спостережливість ґрунтується на увазі, сприйнятті, мисленні та пам’яті. Педагогічна спостережливість — не частковий психічний процес, а властивість особистості соціального педагога. Спостережливість — це вміння «вбирати в себе» то, що бачиш, чуєш і обдумати це. Це зацікавлене сприйняття, що супроводжується інтенсивною роботою розуму.

Становлення педагогічної спостережливості можна пояснити з точки зору теорії поетапного формування розумових дій. Процес цей проходить через наступні основні перехідні етапи. Спочатку накопичуються знання про ті зовнішні ознаки, в яких проявляються емоційні, інтелектуальні та вольові процеси і стани особистості, а саме: міміка, жести, інтонація. Спостерігаючи, необхідно потім проаналізувати.

Конструктивні вміння — це здатність планувати, передбачати хід і результати соціально-педагогічної роботи Для цього необхідно володіти розвинутим психолого-педагогічним мисленням та уявою.

Комунікативні уміння, як і пізнавальні є загальнолюдськими вміннями. Проте для соціального педагога вони є професійною якістю його особистості.

Майбутньому спеціалісту необхідно знати і володіти формами і культурою спілкування. У різних соціальних, професійних і побутових умовах спілкування набуває самі різні форми. Найбільш типовими формами між особистісного спілкування вважаються наступні: анонімне, функціонально-рольове (ділове), неформальне й інтимно-сімейне спілкування.

Література:

1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори — в 5- ти т., Т.5 — Виховання і самовиховання, — К., 1997р.

2. Оржеховська В. М., Хілько Т.В., Кириленко С. В. Посібник з самовиховання. -К., 1996.

3. Рувинський А.І., Соловйова А. Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.

4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. — К., 1988.

5. Ковальов А. Г. Самовиховання школярів. — М., 1967.

6. Галузинський В. М., Масленнікова П. П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.

7. Галузинський В. М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. — К., 1995.

8. Фіцула М.М. Педагогіка. — Тернопіль, 1997.

9. Карпенчук С. Г. Теорія та методика виховання. — К., 1997.